
- •Тема 1.2. Податок як фінансово-правова категорія Семінар – 2 години
- •Класифікація податків, зборів (плати, внесків) без врахування зборів соціального призначення (пенсійних)
- •1. Залежно від території на яку розповсюджується дія платежу:
- •3. Залежно від платника:
- •4. Залежно від форми оподаткування:
- •7. Залежно від періодичності стягнення:
- •8. Залежно від обліку податкового платежу:
7. Залежно від періодичності стягнення:
а) разові ( власники земельних ділянок) - податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше — податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів;
б) систематичні ( регулярні ) – — податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).
8. Залежно від обліку податкового платежу:
а) податки, що фінансуються споживачем (акциз, ПДВ);
б) податки, що включаються у собівартість ( земельний податок);
в) податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку (податок на майно);
г) податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі).
4.
Елементи податку, визначені в пункті 7.1 статті 7 ПКУ, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно Податковим Кодексом.
Система елементів правового механізму податку складається з групи основних та додаткових елементів.
Основні елементи — визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, що формують основне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність якого-небудь з основних елементів правового механізму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним. До основних елементів відносять:
платник податку;
об’єкт оподаткування;
ставка податку.
Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену й повну систему податкового механізму. Додатковими елементами правового механізму податку є:
предмет, база, одиниця оподаткування;
джерело сплати податку;
методи, терміни і способи сплати податку;
особливості податкового режиму;
бюджет чи фонд надходження податку;
особливості податкової звітності.
Платники податків (ст. 15 ПКУ):
1.Платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи які можуть бути (резидентами і нерезидентами України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Податковим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Податковим Кодексом.
Для визначення належності платника податку – фізичної особи до резидента та не резидента використовуються такі критерії:
постійне місце проживання на території України (не менше 183 днів на рік (сумарно чи цілісно)),: як громадяни України так і особи без громадянства які отримали право перебування, а також іноземці;
джерела отримання доходів;
межі податкової відповідальності (обов’язку): повної чи обмеженої)
наявність у власності майна, що підлягає оподаткуванню.
Здійснення операцій або дій, що підлягають оподаткуванню;
Участь у відносинах, однією з умов є сплата мита чи зборів.
Для визначення належності платника податку – юридичної особи до резидента та не резидента використовуються такі критерії:
Місце реєстрації;
Місце управління підприємством;
За критерієм місця діяльності.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Об’єкт оподаткування (ст. 22 ПКУ):
Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.
Ставка податку (ст. 25, 26, 27, 28, 29 ПКУ):
Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
- Базова (основна) ставка податку:
Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом Податкового Кодексу.
У випадках, передбачених Податковим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.
- Гранична ставка податку:
Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.
- Абсолютна та відносна ставки податку:
Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.
Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.
Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Специфічні ставки, фіксовані ставки та показники, встановлені Податковим Кодексом у вартісному вимірі, підлягають індексації в порядку, визначеному Кодексом.
Додаткові.
База оподаткування (ст. 23 ПКУ):
Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.
База оподаткування і порядок її визначення встановлюються Податковим Кодексом для кожного податку окремо.
У випадках, передбачених Податковим Кодексом, один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.
У випадках, передбачених Податковим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Одиниця виміру бази оподаткування (ст. 24 ПКУ):
Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.
Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.
Строк сплати податку та збору (ст. 31, 32 ПКУ):
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом.
Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:
- відстрочки;
- розстрочки;
- податкового кредиту.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.
Податковий період (ст. 33, 34 ПКУ):
Податковим періодом визнається встановлений Податковим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.
Види податкового періоду -
- календарний рік;
- календарний квартал;
- календарний місяць;
- календарний день.
Податковий обов’язок (ст. 36, 37, 38 ПКУ):
Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим Кодексом або законами з питань митної справи.
Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов’язку, порядок і умови його виконання встановлюються Податковим Кодексом або законами з питань митної справи.
Податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий Кодекс та закони з питань митної справи пов’язує сплату ним податку.
Підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є:
- ліквідація юридичної особи;
- смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
- втрата особою ознак платника податку, які визначені Податковим Кодексом;
- скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб.
Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються Податковим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкова звітність та податкова декларація.
Податкова звітність - це сукупність дій платника податків (податкового агента) і податкового органу по складанню, введенню і здачі документів установленої форми, які містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище й фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету.
Платник не подає звітність у випадках:
а) якщо звітність про виконання податкового обов’язку подає податковий агент;
б) якщо платник входить до складу консолідованої групи платників податків за податками, звітність щодо яких подається головним підприємством.
Податкова звітність повинна базуватися на даних податкового обліку доходів і видатків платника.
Строки податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважається день, що слідує за днем закінчення звітного періоду.
У вузькому значенні податкова звітність являє собою сукупність податкових документів, що фіксують обчислення податку й визначення суми, що підлягає до сплати.
Податкові документи складаються із 4-х груп:
1) Розрахунково – декларативна документація (вказуються строки, база оподаткування, податкові пільги, розмір податкової ставки);
2) Довідкова документація (документи, необхідні для обчислення податку; документи довідкового характеру, що впливають на обчислення суми податків);
3) Облікова документація (зведені форми податкового обліку);
4) Податкові повідомлення (направляються платникам інформування платників про строки й суми, що підлягають сплаті).
Податкова декларація - документи податкової звітності, який подає платник у формі заяви, з викладом відомостей про отримані ним за звітний період доходи і видатки, майно, що перебуває у власності (підлягає оподаткуванню) та інші відомості, що визначені чинним законодавством.
Регулюється Главою 2 ПКУ ст. 46-49, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р.
Приймаються декларації без попередньої перевірки. Платник має право на вибір один із 3-х порядків подачі декларації:
а) особисто;
б) пересиланням;
в) в електронному вигляді.
Податкова декларація в собі містить:
1. Ідентифікаційний код платника;
2. Повне наймення платника, відомості про проживання або місцезнаходження;
3. Період за який подається, або дата, за станом на яку подається;
4. Дата подання податковому органу декларації;
5. Розмір бази оподаткування;
6. Суму і розмір видатків і пільг;
7. Суму, не оподатковану податком;
8. Ставку оподаткування;
9. Суму податків, що підлягає сплаті.
Форми декларації -
а) майнова;
б) спеціальна ( інформація про джерела і розгляди про придбання майна).
5.
Податкові пільги та їх класифікація.
Згідно ст. 30 ПКУ податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено Податковим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.
Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно Податковим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до Податкового Кодексу.
Суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.
Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Власне, сама система податкових пільг в Україні була повністю реформована з прийняттям Податкового кодексу. Він дійсно містить досить широкий перелік підстав для отримання пільг у різних формах.
Найважливіші податкові пільги в Україні згідно з податковою реформою.
1. Тимчасове звільнення окремих економічних операцій від сплати ПДВ, зокрема:
- операції з постачання та імпорту необроблених шкур та вичиненої шкіри без подальшої обробки (у період з 1.01.2012 року по 31.12.2013 року);
- постачання, у т.ч. імпорт, та вивезення в митному режимі експорту товарів відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини (до 1.01.2014 року);
- операції з ввезення на митну територію України під митним режимом імпорту (реімпорту) товарів, крім підакцизних, що використовуються для потреб літакобудівної промисловості (до 1.01.2016 року);
- операції з постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості (до 1.01.2016 року);
- операції з постачання техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалива і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою споживання біопалива, якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні, а також технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, якщо такі товари не виробляються в Україні (до 1.01.2019 року).
2. Пільги в оподаткуванні прибутку підприємств, зокрема:
- прибуток підприємств від продажу на митній території України продуктів дитячого харчування власного виробництва;
- підприємств паливно-енергетичного комплексу в межах витрат, що не перевищують загальну річну суму, передбачену інвестиційними програмами на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, отриманих для реалізації інвестиційних програм;
- енергогенеруючих компаній в межах інвестиційної складової, необхідної для повернення кредитів, інвестицій, погашення облігацій, випущених з метою фінансування капітальних вкладень в будівництво (реконструкцію, модернізацію) обладнання електричних станцій і теплоелектроцентралей.
3. Тимчасове звільнення від оподаткування прибутку для підприємств окремих галузей, зокрема:
- видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії за умови виготовлення на території України книжкової продукції (до 1.01.2015 року);
- підприємств машинобудування для агропромислового комплексу (до 1.01.2021 року);
- суб’єктів господарської діяльності при наданні готельних послуг у готелях категорій “п’ять”, “чотири” і “три” зірки (до 1.04.2021 року);
- підприємств легкої промисловості, крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині (до 1.01.2021 року);
- підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії (до 1.01.2021 року);
- підприємств суднобудівної промисловості від здійснення основної діяльності (до 1.01.2021 року);
- підприємств літакобудівної промисловості від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (до 1.01.2021 року);
- виробників біопалива від продажу біопалива (до 1.04.2020 року);
- для виробників техніки, обладнання, устаткування, що були вироблені на території України для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива (до 1.01.2020 року);
- підприємств з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ (1.01.2020 року);
- тимчасове часткове звільнення від сплати податку на прибуток підприємств галузі альтернативної енергетики з моменту отримання першого прибутку внаслідок підвищення енергоефективності виробництва (до 1.01.2016 року);
4. “Податкові канікули” на 5 років (з 1.04.2011 року по 1.01.2016 року) для малого бізнесу у вигляді нульової ставки податку на прибуток
– для новоутворених суб’єктів господарювання, а також підприємств з щорічним обсягом доходів до 3 млн грн та сумою нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, не меншою, ніж 2 мінімальні заробітні плати, та які відповідають одному із встановлених Податковим кодексом критеріїв:
- утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
- діючі підприємства, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн грн, і у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
- зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності Податковим кодексом і у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн грн та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.
5. Тимчасове звільнення від сплати земельного податку:
- для підприємств космічної галузі за земельні ділянки виробничого призначення (до 1.01.2015 року);
- підприємства літакобудування при використанні земельних ділянок для цілей виробництва кінцевої продукції (до 1.01.2016 року);
- суб’єктів суднобудівної промисловості (до 1.01.2016 року).
6. Механізм прискореної амортизації виробничого обладнання – прискорене зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).
7. Можливість оформлення податкового зобов’язання у формі податкового векселя. Таке право мають лише вітчизняні підприємства суднобудівної промисловості при ввезенні у митному режимі імпорту на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, для використання у господарській діяльності.
8. Податкова соціальна пільга.
Конкретне визначення податкової соціальної пільги у Податковому кодексі відсутнє. Проте, його можна вивести із пункту 169.1 ПКУ. Податкова соціальна пільга – сума, на яку платник податку на доходи фізичних осіб, має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати від одного роботодавця.
На застосування до свого доходу податкової соціальної пільги має право кожен платник ПДФО, якщо розмір його місячної заробітної плати не перевищує суми, що дорівнює місячному прожитковому мінімуму діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:
- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
- заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
- доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Для державних службовців пільга застосовується під час нарахування доходів та до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.
6.
Строк сплати податку та збору (ст. 31, 32 ПКУ):
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом.
Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:
- відстрочки;
- розстрочки;
- податкового кредиту.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку. Зміна строку сплати податку й збору здійснюється за рішенням органів, у компетенцію яких входить прийняття відповідних рішень:
1) відстрочка являє собою перенесення граничного строку сплати повної суми податку на більш пізній строк. Відстрочка щодо сплати податку (збору) може бути представлена по одному або декількох податках. Відповідно до ст. 100 цього Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному цим Кодексом;
2) розстрочка являє собою розподіл суми податку на певні частини із встановленням строків сплати цих частин. Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо − суми штрафних санкцій) погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків, згідно з п. 100.4 ст. 100 цього Кодексу, є надання ним доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків;
3) податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Податковий період (ст. 33, 34 ПКУ):
Податковим періодом визнається встановлений Податковим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Податковим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.
Види податкового періоду -
- календарний рік;
- календарний квартал;
- календарний місяць;
- календарний день.
Порядок сплати податків та зборів (ст. 35 ПКУ):
Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
1