2.2. Європейський досвід енергозбереження

Великої популярності у Європі набули так звані «пасивні будинки» – це будівля, в якій можна досягти комфортного мікроклімату як узимку без окремої системи опалення (або використовуючи малопотужну компактну систему опалення), так і влітку без системи кондиціювання.

Пасивні будинки слід відрізняти від енергоефективних. У Німеччині енергозберігаючий будинок споживає 40 кВт·год/м²·рік, а «пасивний» – 15 кВт·год/м²·рік. «Пасивними» можуть бути не лише житлові будинки, а й офісні, невеликі виробничі споруди, школи, медичні заклади.

Концепція «пасивного» будинку дає можливість досягати таких показників:

• споживання первинної енергії (гаряча вода, опалення, допоміжна електроенергія) не перевищує 120 кВт·год/м²·рік;

• річне споживання тепла на опалення не більше 15 кВт·год/м²·рік.

Для порівняння, більшість будинків в Україні на опалення споживають майже 300 кВт год/м² рік.

З історії:

Місцем «народження» концепції пасивного будинку стала Німеччина. У травні 1988 року доктор Вольфганг Файст і професор Бо Адамсон запропонували цікаву схему обладнання пасивного будинку. Вольфганг Файст розраховував енергетичні баланси до тих пір, доки йому не вдалось вирахувати показники такої будівлі, яка при правильному будівництві взагалі більше не потребувала б спеціальної системи опалення, і будівля такого типу отримала назву «пасивний будинок». Енергетична концепція пасивного будинку спрямована на зниження витрат енергії в нових будівлях в 8-10 разів. В той час, як звичайна будівля в Німеччині споживає від 150 до 250 кВт·год/м²·рік, пасивному будинку достатньо всього 10-15 кВт·год/м²·рік.

Будівництво житлових будівель методом «пасивного будинку» вже достатньо поширене в Німеччині і має великий успіх. Підсумком накопиченого досвіду стало створення Вольфгангом Файстом у 1996 році «Інституту пасивного будинку» у Дармштадті (Німеччина).

Пасивний будинок: енергетична незалежність^[8]

Ідея пасивного будинку - скоротити витрати енергії на його забезпечення, створивши максимально комфортне середовище для перебування людини. Така будівля споживає на 2/3 енергії менше за звичайну, що досягається завдяки вдалому планувальному рішенню та спеціальному інженерному обладнанню. Пасивні будинки є майже незалежними енергосистемами, беручи необхідне тепло із сонячної енергії та утилізації тепла, що виділяється побутовими приладами та людьми, а також конденсаційної техніки.

За рахунок спеціального облаштування зовнішніх стін, відсутності щілин, спеціальної вентиляції стає можливим підтримання постійного клімату сталого температурного режиму як влітку, так і взимку.

У 2010 році по всьому світу побудовано близько 25 000 пасивних будинків майже у всіх країнах Європи, включаючи Польщу, Чехію, Угорщину, Словаччину і Росію.

2.3. Пасивний будинок в Україні[8]

Чому ж у нас енергоощадні заходи і проекти будівництва не набувають поширення? Тому що вартість будівництва «пасивного» будинку – 900–2,500 €/м². Інвестиції у додаткові енергоощадні заходи окуповуються через 7 років – і це з урахуванням того, що вартість газу там є вищою, ніж в Україні, а вартість фінансових ресурсів у кілька разів нижчою. Тому конструктивні рішення або технічні нормативи вимагають не копіювання з інших країн, а фінансово-економічного обгрунтування в наших умовах. При вартості капіталу понад 20% річних, інвестиції у більшості випадків окупитися не можуть.

Якщо держава стратегічно і економічно зацікавлена у «пасивних» будинках, вона має створити такі механізми, щоб фінансова ефективність для інвесторів і майбутніх мешканців була високою.

Зведення пасивних будинків в Україні набагато дорожче, ніж у Німеччині. В середньому в Україні пасивний будинок коштує на 8-10% більше за звичайний, а додаткова його вартість повертається за 7-10 років. Зменшення тепловтрат і викиду СО₂ у повітря збираються прописати у будівельних нормах ряду європейських країн, де будинки мають наближатись до енергетичної нейтральності.

В Ірландії пасивний будинок має споживати на 85% енергії менше за звичайний і викиди СО₂ в атмосферу зменшити на 94%. В Іспанії при спорудженні будинків мають встановлюватись сонячні водонагрівачі, що на 30%-70% задовольнять потреби сім’ї у гарячій воді. Пасивні будинки мають потенціал розвитку, особливо у країнах з континентальним кліматом, де логічно було б економити на енергії протягом холодних і спекотних пір року.

Європейський досвід^[8]

Роботи з підвищення енергоефективності будівель особливо успішно ведуться в Європі. Накопичений досвід Німеччини та скандинавських країн, особливо Данії та Фінляндії, свідчить про те, що навіть в районах з усталеними забудовами енерговитрати можна звести до мінімуму. Сумарний ефект економії тепла у заново споруджуваних житлових і комерційних будівлях тут становить 50 - 70%.

На даний час, у Німеччині пасивними визнані понад 4000 будівель, і все більша кількість новобудов проходять сертифікацію в Інституті пасивного будинку в Дармштадті. Сертифікат забезпечує більшу престижність і, отже, ціну будівлі. Вельми широку популярність в Європі придбав фінський Район VIIKKI в Гельсінкі. Він являє собою екологічно чисту територію сільського типу площею 1132 га. Будівництво демонстраційного енергоефективного району EKOVIIKKI здійснювалося відповідно до програми Європейського співтовариства Thermiе. Метою фінської програми стала апробація ефективності енергозберігаючих технологій в реальних умовах в усіх соціально-екологічних аспектах. При будівництві мікрорайону були застосовані сучасні системи утилізації і рекуперації тепла, а також сонячні колектори на системах ГВП, автоматизовані системи життєзабезпечення і ефективна теплоізоляція в огороджувальних конструкціях. Виміри показали, що енергоспоживання в будинках не перевищує 15 КВт·год/м³·рік.

Ще одним чудовим прикладом такого підходу стало офісний будинок Дослідницького Центру ROCKWOOL в Данії. Цей проект був удостоєний звання «Офіс 2000 року» і був визнаний одним з найбільш енергоефективних будівель світу.

Поряд з будівництвом житлових малоповерхових пасивних будинків, енергозберігаючі технології стали широко використовуватися в регулярній міській забудові. Головним завданням цільових державних програм європейських країн стало приведення всіх об'єктів забудови до умовно-пасивного рівня (будинки ультранизьким споживання - до 30 кВт∙год/м³∙рік).

Зауважимо, що в результаті програми санації житла до теперішнього часу в Німеччині практично не залишилося «енерго не ефективних» будівель, а з 2002 р. всі новобудови повинні бути будинками з низьким споживанням енергії. Такий будинок на одну сім'ю витрачає на опалення не більше 90 кВт∙год/м³∙рік, а то й взагалі обходиться без опалення.

В цілому, варто відзначити, що масове будівництво умовно-пасивних будинків в Європі стає реальністю. Початкові витрати на високотехнологічні матеріали, системи автоматизації та контролю енергоспоживання окупаються протягом перших років експлуатації таких будівель і надалі дозволяють економити чималі кошти. Прагматичні європейці, таким чином, розглядають підвищення енергоефективності своїх будинків як довгострокову та вигідну інвестицію.