2. Методика викладання курсу «контроль і ревізія»

Економічний контроль є системою економічних знань і слугує за­собом виявлення й ліквідації диспропорцій у розвитку суспільства. Економічний контроль тісно пов'язаний з управлінням, обліком, ау­дитом, правом, менеджментом, маркетингом, економічним аналізом тощо. Економічний контроль, виявляючи диспропорції у суспільстві, зорієнтований на профілактику (попередження) негативних явищ і раціональне використання ресурсів держави.

Курс «Контроль і ревізія» як наукова й навчальна дисципліна - це система спеціальних знань про принципи і методи вивчення за­конності, достовірності й економічної доцільності господарських і фінансових операцій та процесів підприємств на основі використан­ня обліково-фінансової, нормативної, звітної та іншої економічної інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єктів контролю.

Необхідність підвищення рівня економічної освіти в Україні по­требує розробки стратегії і тактики викладання економічних дисциплін.

390

Основною метою економічної освіти можна вважати формування економічного мислення, а її результатом - економічно обґрунтовану практичну діяльність.

Викладання будь-якої навчальної дисципліни - це не формальний про­цес. Щоб зацікавити курсантів (студентів), викладач сам має бути цікавою людиною, майстерно володіти своєю професією, цікавитися кращим до­свідом викладання тієї чи іншої навчальної дисципліни, постійно і уважно аналізувати свою практику роботи з курсантами, слухачами і студентами.

У практиці викладання економічних дисциплін важливо не лише розкрити зміст економічних категорій та концепцій, а й знайти ефек­тивні форми знань, домогтися їх засвоєння на рівні мислення, логіки та поведінки людини.

Фахівці у галузі економічної освіти рекомендують приділяти біль­ше уваги ігровим формам проведення занять з тим, щоб сформувати основи економічного мислення і закріпити їх на рівні професійної та побутової поведінки.

Викладач курсу «Контроль і ревізія» повинен знайти методичні при­йоми з тим, щоб озброїти курсантів (студентів) міцними теоретичними знаннями і практичними навичками, передати їм певний досвід етики підприємницької діяльності. Курсанти (студенти) беруть активну участь у навчальних ділових і ситуаційних іграх, пишуть курсові, контрольні, дипломні, магістерські роботи, наукові реферати, виступають з допо­відями на наукових студентських конференціях, науково-практичних конференціях з питань обліку, контролю, аудиту і аналізу.

Методика викладання курсу «Контроль і ревізія» - це особлива система засобів, що спирається на досконале знання курсу. Викла­дання - це процес передачі знань однією особою (викладачем) іншій (курсанту, слухачу, студенту).

Але, на жаль, не всі курсанти (студенти) виявляють бажання отри­мати ці знання. Тому викладач має аналізувати хід процесу навчання. З метою зацікавлення курсантів (студентів) на лекціях, семінарських і практичних заняттях лектор використовує наочні посібники, таблиці, прозірки, малюнки, схеми, слайди, комп'ютерну техніку тощо.

Лише за умови володіння людиною знаннями, вона спробує пере­дати їх іншим, бо лише тоді, вона по-справжньому зрозуміє, що таке проблематика, трудність та складність.

Викладання - складна й важлива справа, яку треба добре освоїти. Для прикладу візьмемо одну і ту ж саму лекцію (заздалегідь написану) 391 запропонуємо прочитати різним викладачам. Результат буде ймовірним, що цікавість і змістовність лекції залежать не стільки від навчального матеріалу, скільки від способу, методики його викладання. Курсанти, слухачі, студенти мають виховати в собі здатність до сприйняття но­вого, до вибирання саме «золотого» зерна знань, бо ніколи без цього не можна стати добрим фахівцем.

Методика - це технологія організаційної й пізнавальної діяльності курсантів, студентів. їх вміння працювати з роздатковим матеріалом, самостійно опрацьовувати теми, вирішувати ситуаційні вправи.

Кожній людині, крім певних професійних знань, уміння виконувати певну роботу, потрібні певні риси характеру. Так, випускнику вищого економічного навчального закладу потрібні не тільки економічні знання, а й певні підприємницькі риси характеру, морально-етичні принципи. Але виховати людину набагато важче, ніж дати їй знання. Викладач може лише вказати студенту напрямок духовного і морального роз­витку людини.

На заняттях з економічних дисциплін (економічної теорії, обліку, контролю, аудиту, фінансово-економічного аналізу, економічної безпеки тощо) курсанти, слухачі, студенти мають переконатися, що економічний успіх і високі моральні принципи завжди крокують поруч. В економіч­ному навчанні є актуальним виховання кожної людини за формулою: знання + інтелект + чесність + логічне мислення + характер.

Викладачу бажано мати значний багаж відповідних ситуацій і при­кладів (особливо з реального життя підприємців, з практики ревізійної роботи, з досвіду зарубіжних партнерів) і вміти правильно їх викорис­товувати в процесі економічного навчання.

Сучасна філософія підприємництва грунтується на демократичних методах управління, тому що в усьому світі зрозуміли: неможливо примусити працювати творчо. Є лише один вихід: створювати умови для творчої роботи. Підготовка сучасного викладача економічних дис­циплін вимагає від цього справжнього розуміння процесу створення (формування) економічного мислення та методичних особливостей викладання.

Викладачеві важливо з'ясувати сучасну філософію освіти в сім'ї, школі, вищому навчальному закладі та на роботі, специфіку вирішення проблем економічної освіти.

Метою викладача економічних дисциплін є створення навчальних і творчих умов для розвитку економічного способу мислення та по- 392 ведінки, що грунтується на конкретній системі економічних понять, концепцій тощо. Рівень їх засвоєння залежатиме від освітнього закладу (школи, коледжу, вищого навчального закладу) чи виду навчання (на­буття нової кваліфікації, курси підвищення кваліфікації тощо).

Для цього кожний викладач повинен бути носієм економічної куль­тури, мислення і поведінки, мати бажання навчати інших і знати, які знання подавати у якій методичній формі. Для цього слід створити концепцію економічної освіти. Якщо ми розучимося виховувати наших дітей, ми загинемо як нація.

Одним із найважливіших моментів організації підготовки фахівців у галузі економіки є відповідність педагогічної науки реаліям життя, правомірність прямого перенесення наукових принципів і закономір­ностей у площину практичної діяльності.

Важливим засобом виховання є лекція. Лекція (від анг. lecture - лекція) - публічний виступ з певного питання, виклад програмної теми навчального предмета або проблеми.

Суть методики підготовки лекцій з економічних дисциплін можна подати за наступними параметрами. Спочатку зазначимо позитивні сторони лекції.

1. Лекція має значно більші можливості врахування специфіки ау­диторії, новітніх наукових досягнень.

2. Живе слово, інтонація, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слу­хача.

3. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

4. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

5. Лекція дає можливість значно економити час курсантів, слухачів, студентів: за дві академічні години слухач отримує інформацію, на по­шуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Лекція активізує й самого викладача. Живий контакт викладача з аудиторією є ключовою умовою продуктивного викладання.

6. Лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих курсантів, слухачів, студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Позитивні якості лекцій не забезпечуються автоматично. Коли ви­кладач десятки років читає за давно вже пожовклими конспектами, слухач матиме стільки ж можливостей дізнатися про новітні досягнення науки і техніки, скільки сліпий про довколишні краєвиди. Кдли викладач

393 занадто самозакоханий і не цікавиться постійно роботою своїх колег, він може читати те, що вже давно висвітлено іншими, в інших курсах. Його лекції будуть декларативними, далекими від істини.

Викладач повинен уміти:

• чітко визначити мету викладання курсу «Контроль і ревізія»;

• розробити взаємозв'язок тем та розділів (модулів) курсу;

• розробити і затвердити типову та робочу програми курсу;

• підготувати плани семінарських і практичних занять, навчальні й тестові завдання, завдання для індивідуальної роботи та завдання для самостійної роботи студентів;

• визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

• допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал.

Оцінюючи методику викладання, необхідно звернути увагу на струк­туру лекції, вміння викладача глибоко і зрозуміло викласти матеріал, використати наочні посібники й технічні засоби навчання, пробудити інтерес та активізувати пізнавальну діяльність студентів, увійти в кон­такт з аудиторією, сподобатися студентам манерою поведінки тощо.

Справжній викладач постійно готується до лекції, розробляє кон­спект, враховує міжпредметні зв'язки, можливі запитання студентів, розвиває своє ораторське мистецтво.

Основні терміни й поняття з контролю і ревізії («економічний контр­оль», «фінансовий контроль», «індукція», «дедукція», «моделювання», «абстрагування», «органолептичні прийоми контролю», «зустрічна перевірка», «контрольний обмір» тощо) сприймаються та засвоюють­ся досить легко, якщо наявні чітка наукова аргументація, доступний виклад, добре продуманий розподіл за розділами та темами, зручний та інформативний ілюстративний матеріал (таблиці, схеми, графіки, діаграми, слайди, малюнки тощо).

Для закріплення знань у кінці кожної теми можна дати комплекс основних питань з теми. Крім того, викладач у кінці теми формулює основні положення і висновки, наводить приклади з повсякденного життя, різні розрахунки і вправи.

Краще писати тези лекції короткими фразами і наводити якнай­більше цікавих життєвих прикладів. Слід пам'ятати, що не варто ко­піювати навіть найблискучішого викладача, треба бути самим собою, не хизуватися своєю педагогічною майстерністю. Разом з тим викладач не повинен упадати перед курсантами чи студентами, допускати пані­братства.

394

Щоб проаналізувати лекцію, лектор має відповісти на такі запитан­ня: чи досягнуто мети заняття; які виникли труднощі й чому, чи вдалося їх подолати; які методичні можливості не вдалося використати. Головне в лекції: ораторське мистецтво лектора; вступна частина; вміння просто пояснити складне поняття;' закінчення лекції (контроль, тест); вміння ставити запитання.

Тому народна мудрість дуже вдало зазначає, що розумний відрізня­ється від мудрого тим, що перший завжди знаходить вихід із складних ситуацій, а другий не потрапляє в такі ситуації.

Викладачу з метою обміну досвідом треба відвідувати лекції інших викладачів і не лише на власній кафедрі. Для самоаналізу або аналізу лекції іншого викладача дайте відповідь на запитання: чи не забагато я даю матеріалу; чи має ця інформація зв'язок із життям, з економічною реальністю ринкових відносин?

Слід навчитись розробляти конспекти-схеми. Конспект-схема - це «канва» знань, які студент вже має в певній галузі. Конспекти-схеми можна використовувати у вигляді додаткового матеріалу, малювати на дошці або проектувати на епідіаскопі, зняти на слайди, зробити на мультимедійному пристрої тощо. Щоб уникнути формалізму, пері­одично конспекти доцільно переглядати та доповнювати.

Принципи самооцінювання лекції:

а) знання фактичного матеріалу;

б) вміння володіти увагою курсантів, слухачів, студентів;

в) манера та стиль викладання;

г) зовнішній вигляд викладача;

д) культура мовлення.

Використання ділових ігор дає змогу зменшити час вивчення дис­ципліни на 30-50 %.

Ідея ділових ігор у 50-х роках зародилась у США. Ділові ігри за­стосовувались в основному для навчання студентів-економістів або майбутніх керівників фірм.

Аналізуючи ділову гру, треба з'ясувати: кому це буде цікаво; яка мета вашого методу; як роз'яснити завдання гри; як підвести підсумки; хто був лідером і чому.

З курсу «Контроль і ревізія» можна провести ділову гру, наприклад, за темою «Касові операції».

Організувати гру можна так. Групу студентів ділять на три підгру­пи: «Касири», «Бухгалтери», «Ревізори». Всім курсантам, студентам 395 роздають на руки аркуші касових книг та первинні касові документи (прибуткові і видаткові касові ордера, чеки на отримання готівки, ре­марки банку, квитанції, авансові звіти) і підготовлені три умови завдань (щодо касових операцій). Для вирішення ділової гри виділяється одна пара (80 хвилин).

Всі курсанти, студенти самостійно розв'язують завдання протягом 40 хвилин, тобто заповнюють первинні документи, заповнюють касову книгу та готують звіт касира.

Через 40 хвилин викладач забирає у всіх студентів касові звіти й передає «бухгалтерам», щоб «бухгалтери» проставили бухгалтерські проводки, перевіривши всі документи, підписали звіти та за 15 хвилин передали «ревізорам». Викладач проводить перевірку разом з ревізора­ми 15 хвилин. В процесі перевірки «ревізори» викликають «касирів», «бухгалтерів» для написання пояснень. Протягом 10 хвилин, що зали­шилися, «касири» і «бухгалтери» складають план усунення недоліків; один із «ревізорів» доповідає про результат, який зіставляється з на­перед підготовленим контрольним результатом викладача та готують пропозиції до акту ревізії каси.

Таким чином, всі курсанти, студенти були перевірені на предмет засвоєння знань з обліку і контролю касових операцій, викладач ви­ставляє їм оцінки у своєму журналі.