3. Реалізація результатів ревізій.

Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунуто, а фінансово-господарську діяльність налагоджено так, що вона забез­печує виконання поставлених перед підприємствами, установами та організаціями завдань. Потрібно також вжити заходів, щодо запобігання можливості повторення аналогічних порушень на інших підприємствах, в інших установах і організаціях.

У процесі реалізації матеріалів ревізій (перевірок), вжиття заходів за їх наслідками потрібно керуватись основними нормативними актами, дотримуватись установленого порядку. Насамперед треба усунути ви­явлені під час ревізії (перевірки) порушення законодавства з фінансових питань, забезпечити відшкодування завданих державі збитків.

У разі виявлення значних порушень фінансової дисципліни, недо­стачі коштів та матеріальних цінностей працівники державної контр­ольно-ревізійної служби, не очікуючи завершення ревізії, складають за такими фактами проміжний акт і вимагають письмових пояснень від посадових осіб. Матеріали ревізій за потреби передають (за описом) правоохоронним органам для проведення розслідування і притягнення винних осіб до відповідальності, відшкодування збитків і одночасно вимагають від керівництва підприємства (установи, організації), що перевіряється, усунення виявлених порушень.

Під час ревізій і перевірок з'ясовують, як налагоджено роботу з відшкодування винними особами матеріальних збитків, незалежно від того, як їх виявлено. Показник відшкодування збитків коштом винних осіб є одним з показників ефективності та якості роботи контрольно- ревізійного апарату. Він має добиватись максимального відшкодування винними особами завданих державі збитків, відповідно до чинного законодавства України.

Оригінали потрібних документів ревізори вилучають у випадках, коли їх збереження на об'єкті, яке перевіряють, не гарантується, а та­кож у разі виявлення фіктивних документів, підробок і фальсифікацій на строк до закінчення ревізії (перевірки). У справах підприємства 285 = (організації, установи) залишають акт вилучення та копії або реєстр вилучених документів, завірені підписами ревізуючого й головного бухгалтера або іншої відповідальної особи організації.

Факти, які скорочено викладені у проміжних актах, зазначають у загальному акті ревізії. Якщо вжитими під час ревізії заходами не за­безпечено повне усунення виявлених порушень, ревізуючі готують і за підписом керівника (або його заступника) відповідного підрозді­лу контрольно-ревізійної служби подають керівництву перевіреного об'єкта, його вищій організації вимоги щодо усунення виявлених по­рушень та вжиття заходів для повного відшкодування збитків і притяг­нення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівників за, заподіяну підприємству (установі, організації) шкоду, регламенту­ються статтями 130-138 Кодексу законів про працю України, а дис­циплінарної - статтями 139-152 КЗпПУ. У листі до вищої організації, за потреби роблять пропозиції щодо розриву контрактів із керівниками підвідомчих їм підприємств і організацій.

У всіх випадках за результатами проведених ревізій (перевірок) у межах наданих прав контрольно-ревізійні підрозділи оформляють рішення про застосування фінансових санкцій.

Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ре­візій, які здійснюються органами державної контрольно-ревізійної служби України, застосовують у розмірах, передбачених законодав­чими актами, чинними на день завершення таких ревізій і перевірок.

Згідно із Законом «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93 № 2939-ІІ, контрольно-ревізійним підрозділам надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від під­порядкованості підприємств і організацій, виявлені ревізіями або пе­ревірками приховувані і занижені валютні та інші платежі; стягувати до бюджету кошти, одержані міністерствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й організаціями за незаконними угодами, без установлених законом підстав та з пору­шенням чинного законодавства; застосовувати до підприємств, установ і організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені п. 7 ст. 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні». Відповідно до п. 3.5 Інструкції про порядок стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами державної контрольно- ревізійної служби, що затверджена наказом Головного контрольно- 286 ревізійного управління України від 30.07.98 № 130, фінансові санкції, передбачені підпунктами 3.3.1 і 3.3.2 цієї Інструкції, застосовують щодо податків, інших платежів, за якими встановлено обов'язкове подання ор­ганам державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків.

Рішення про застосування фінансових санкцій приймають у строк не пізніше десяти днів з дня складання акта ревізії (перевірки).

Рішення про вилучення і стягнення коштів та застосування фі­нансових санкцій за результатами ревізій і перевірок (далі - рішен­ня) приймають Головне контрольно-ревізійне управління України та контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, а також контрольно-ревізійні підрозділи (відділи і групи) в районах, містах, районах у містах (далі - контрольно-ревізійні органи), яким надано статус юридичної особи, за встановленою формою в п'яти примірниках: перший - надається підприємству, установі, організації та іншим суб'єктам підприємни­цтва, у яких вилучаються кошти; другий - органам державної подат­кової служби для контролю за надходженнями коштів до бюджетів та державних цільових фондів; третій - органу, якому безпосередньо підпорядковані підприємство, установа, організація та інший суб'єкт підприємницької діяльності, для відповідного реагування; четвертий - за необхідністю, органу статистики для контролю за внесенням відпо­відних змін до статистичної звітності. Останній примірник залишається у справах органу державної контрольно-ревізійної служби, яким при­йнято рішення. Платежі за прийнятими рішеннями перераховуються підприємствами, установами й організаціями на відповідні розділи і параграфи класифікації доходів бюджету самостійно у десятиденний термін з дня прийняття рішення, а при несвоєчасній сплаті зазначені суми стягуються податковими органами в порядку, передбаченому чинним законодавством. Суми відрахувань на позабюджетні рахунки контрольно-ревізійних підрозділів стягуються органами державної контрольно-ревізійної служби в порядку, передбаченому чинним за­конодавством.

Вилученню підлягають визначені на підставі матеріалів ревізій і перевірок усі суми, незалежно від фінансового стану підприємства, установи, організації чи іншого суб'єкта підприємницької діяльності.

При поданні позовів до господарських судів із метою стягнення належних бюджету платежів, сум фінансових санкцій, відшкодування збитків потрібно керуватися такими вимогами.

287 .

Ст. 2 Господарського-процесуального кодексу України (ГПКУ) ви­значено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі й заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Крім того, цією статтею окремо передбачене право органів державної контрольно-ревізійної служби України звертатися до госпо­дарських судів із письмовими заявами про банкрутство.

Отже, у зв'язку зі специфікою роботи, в органів державної контр­ольно-ревізійної служби може виникнути потреба звернутися до госпо­дарського суду як з майновим позовом - з вимогою відшкодування сум, так і немайновим - з вимогою визнати договір чи інший акт незаконним.

Відповідно до ст. 5 ГПКУ, спір може бути вирішений господарським судом за умови додержання сторонами встановленого для цієї категорії спорів порядку їх досудового врегулювання. Не поширюються вимоги щодо досудового врегулювання господарських спорів на спори про ви­знання недійсними договорів та деякі інші господарські спори.

Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств і організацій або держави, зобов'язані поновити їх, не чекаючи претензій, порядок пред'явлення та розгляду яких регламентовано ст. 6 АПКУ.

Порядок, строки розгляду і повідомлення про розгляд претензій визначено ст. 7 та 8 ГПКУ. Крім того, в досудовому претензійному по­рядку врегулювання господарських спорів законодавець ст. 10 ГПКУ передбачає досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладання господарських договорів. Розділ VIII (статті 54-58) ГПКУ законодавчо регламентує порядок подання позову та об'єднання по­зовних вимог.

Документи, додані до позовної заяви, відповідно до ст. 57 ГПКУ, мають підтверджувати:

1. вжиття заходів щодо досудового врегулювання господарського спору з відповідачем;

2. відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

3. сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;

4. обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія акта, який опротестовується, або засвідчений витяг із нього. При об'єднанні позовних вимог потрібно враховувати що, згідно зі ст. 58 ГПКУ, в одній 288 позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між со­бою підставою виникнення або поданими доказами [У ГПКУ - ст. 58 - об'єднання позовних вимог].

Поряд із цим можуть бути адміністративні стягнення. Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу України» уповноважує Го­ловне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи і групи) у ра­йонах, містах, районах у містах накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших посадових осіб підпри­ємств, установ і організацій адміністративні стягнення.

Органи державної контрольно-ревізійної служби можуть вживати заходи адміністративного впливу у межах їх компетенції відповідно до чинного законодавства. Ніхто не може впливати на вирішення пи­тань, пов'язаних з адміністративним правопорушенням, вони мають вирішуватися тільки на підставі та в порядку, встановленому законо­давством.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення (порушення законодавства з фінансових питань, їх розгляд, винесення постанов за цими справами, здійснення контролю за виконанням по­станов про накладення адміністративних стягнень) потрібно керуватися Кодексом України про адміністративні правопорушення та наказом Го­ловного КРУ України від 30.07.2002 № 160 «Про затвердження Рекомен­дацій щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення та застосування адміністративних стягнень органами ДКРС із змінами, внесеними згідно з наказами Головку України» від 26.12.2003 р. № 321 (У01321501-03), від 25.04.2006 р. № 138 (У0138501-06).

Види порушень законодавства з фінансових питань, а також роз­міри адміністративних стягнень, визначені ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у подальшому КУпАП), а саме:

• приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктив­них витрат і збитків;

• відсутність бухгалтерського обліку або порушення установленого порядку;

• внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності;

• несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації коштів і ма­теріальних цінностей;

• 289 порушення правил ведення касових операцій;

• перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок.

Невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостачі, розтрат, крадіжок і безгосподарності тягнуть за собою на­кладання штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміні­стративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині перший цієї статті, тягнуть за собою накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені державної контрольно-ревізійної служби в Україні роз­глядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з по­рушенням законодавства з фінансових питань (ст. 164—2 КупАП), і накладати адміністративні стягнення мають право начальник Голо­вКРУ України та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники (ст. 234-1 КупАП).

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства з фінансових питань, передбачена ст. 164-2 КупАП, настає, якщо ці по­рушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

Про наслідки ревізії або перевірки в обов'язковому порядку над­силається лист керівництву об'єкта, що ревізувався (перевірявся), з обов'язковими вимогами щодо усунення виявлених порушень, а також вищим органам управління (за підпорядкованістю), інформуються від­повідні органи державної влади, а в необхідних випадках матеріали ре­візій чи перевірок невідкладно надсилаються правоохоронним органам.

При виявленні порушення законів України, постанов Верховної Ради України, нормативних актів Президента України і Кабінету Міністрів України, а також нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих у встановленому порядку в Міністерстві юстиції України, у випадках, передбачених чинним за­конодавством, подається інформація:

• Головним контрольно-ревізійним управлінням України - Пре­зиденту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - Головному контр­ольно-ревізійному управлінню України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, районним, Ки­ївській та Севастопольській міським державним адміністраціям;

• контрольно-ревізійними відділами у районах, містах і районах у містах - контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Рес­публіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідним місцевим державним адміністраціям;

• результати ревізій виконання бюджетів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства повідо­мляються керівником ревізійної групи Раді міністрів Автономної Республіки Крим, керівництву обласних, Київської і Севастополь­ської міських державних адміністрацій та в разі необхідності роз­глядаються на засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій;

• результати ревізій виконання бюджетів районів, міст, районів у містах та стану роботи фінансових і казначейських органів цих регіонів доповідаються місцевим державним адміністраціям та розглядаються на засіданнях їх колегій, для участі в роботі яких у райони (міста) виїжджають керівні працівники обласного фі­нансового управління чи контрольно-ревізійного управління в об­ласті (місті). Керівництво обласного фінансового управління і контрольно-ревізійного в області (місті) вирішує також питання про необхідність розгляду наслідків таких ревізій на засіданні обласного (міського) фінансового управління;

• результати ревізій виконання бюджетів сільських і селищних рад та забезпечення збереження у них коштів виносяться на розгляд виконкомів цих рад, а в необхідних випадках - на розгляд відпо­відних рад вищого рівня.

Забезпечити гласність у ревізійній роботі на всіх її етапах - найголо­вніше завдання кожного контролера-ревізора. Однією з форм гласності та участі громадськості в проведенні ревізій і перевірок є доповіді ревізорів. Перш ніж оприлюднити результати ревізії, доцільно про­інформувати про них керівника підприємства, установи, організації і порадитися, на яких зборах чи нараді доповісти про результати ревізії. 291 .

Перевіряючий має ретельно підготуватися до виступу на зборах чи нараді.

Виступ повинен бути конкретним, ґрунтуватися на фактах. У ньому має бути інформація про виявлені порушення, їх причини та винних осіб. З урахуванням висловлених міркувань ревізуючий після зборів чи наради разом з адміністрацією уточнює план або перелік заходів щодо усунення недоліків та поліпшення фінансово-господарської діяльності організації, яку перевіряють. Ці заходи оформляють наказом або розпорядженням керівника підприємства, організації, установи, що перевірялася.

За потреби матеріали ревізій (перевірок) оприлюднюють через за­соби масової інформації.

Контроль за усуненням виявлених порушень, виконанням рішень за наслідками проведених ревізій (перевірок) здійснюють за інформа­цією від керівників підприємств і організацій. Проте найбільш дієвою формою контролю є перевірка прийнятих рішень і вжитих заходів, повноти відшкодування збитків, надходжень до бюджету належних коштів безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях, що перевірялись.

Перевірку виконання рішень передбачають у планах роботи і, за можливості, доручають її проведення контролерам-ревізорам, які раніше проводили ревізії в цих організаціях.

Проведену ревізію (перевірку) вважають завершеною лише після фактичного усунення виявлених фінансових порушень і недоліків. У разі невжиття заходів щодо відшкодування збитків, виявлення повтор­них правопорушень, за які вже було накладено адмінстягнення, ухва­люють рішення про повторне накладення адміністративних стягнень.

Усі фактично відшкодовані суми, поновлені, перераховані до бюдже­ту, факти притягнення винних осіб до дисциплінарної та матеріальної відповідальності мають бути документальне підтвердженими.

Контрольно-ревізійні підрозділи обов'язково передбачають у планах проведення повторних перевірок усунення виявлених порушень зако­нодавства з фінансових питань. Наслідки таких перевірок оформляють актом (довідкою), їх розглядає керівництво, після чого ухвалюють відповідні рішення. Отже, дієвість кожної ревізії (перевірки), тобто вжиття заходів щодо зміцнення фінансової дисципліни, економного витрачання та збереження коштів і матеріальних цінностей у бюджет­них установах, на підприємствах і в організаціях усіх форм власності є найважливішим завданням державної контрольно-ревізійної служби. 292

Отже, в актах ревізій бюджетних установ обов'язково є висвітлю­ють питання про:

• повноту усунення вад, виявлених попередньою ревізією;

• правильність планування надходжень і витрат на утримання га­лузі, установи, організації;

• достовірність надходжень і витрат установ за окремими кодами економічної класифікації видатків бюджету;

• дотримання головними розпорядниками коштів місцевого бюдже­ту вимог ст. 22 Бюджетного кодексу щодо здійснення внутрішньо­го контролю за надходженням і витрачанням бюджетних коштів їх розпорядниками й одержувачами;

• аналіз використання бюджетних коштів установами та організа­ціями, які отримували їх від головних розпорядників;

• аналіз касових і фактичних видатків кошторису стосовно їх від­повідності доведеним лімітам витрат згідно з бюджетними асиг­нуваннями, в цілому в установі та в розрізі кодів класифікації видатків;

• правильність ведення обліку бюджетних асигнувань і зобов'язань розпорядників коштів державного бюджету та їх відповідність під час виконання державного бюджету;

• дотримання порядку ведення касових і банківських операцій;

• результати інвентаризації грошових коштів та інших цінностей у касі;

• відповідність оборотів і залишків за банківськими виписками даним аналітичного обліку банківських операцій;

• наявність непередбачених кошторисом витрат: оплата штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих з вини конкретних осіб тощо;

• установлення фактів перерахування бюджетних коштів на депозит­ні рахунки в банках і на кредитування організацій недержавного сектора економіки;

• законність витрачання коштів на виплату заробітної плати, пре­мій, стипендій і допомог;

• правильність розрахунків з підзвітними особами;

• стан розрахунків та претензійної роботи з іншими підприємства­ми, установами та організаціями;

• стан розрахунків за недостачами, заходи зі стягнення заборго­ваності;

293

• проведення зустрічних перевірок щодо достовірності розрахунків за відпущені товари та надані послуги; стан погашення креди­торської та дебіторської заборгованості у бюджетній;

• стан збереження та використання основних засобів та інших то­варно-матеріальних цінностей;

• своєчасність і повноту проведення річних інвентаризацій товар­но-матеріальних цінностей, правильність виведення результатів інвентаризацій і відображення їх результатів у бухгалтерському обліку;

• обґрунтованість реалізації або безплатної передачі основних за­собів, обладнання та інвентарю;

• правильність списання державного (комунального) майна;

• цільове та ефективне використання земель, що перебувають у дер­жавному і комунальному управлінні;

• дотримання передбачених процедур закупівлі під час придбання товарів, робіт і послуг державним коштом;

• законність та ефективність витрат на утримання автотранспорту;

• використання коштів на проведення капітального (поточного) ремонту будівель (приміщень);

• те, чи немає по суті фінансових операцій, які віднесено до сум­нівних і незвичних;

• цільове та ефективне використання кредитів, отриманих під га­рантію Кабінету Міністрів України, та встановлення фінансових можливостей їх повернення, достовірності звітності та належного стану бухгалтерського обліку;

• стан розрахунків з бюджетом, законність отримання доходів, пільг, повноту відрахування коштів до галузевих державних фондів;

• стан бухгалтерського обліку та звітності в установі чи в органі­зації, що перевіряється: відповідність ведення бухгалтерського обліку і складання звітності чинним нормативно-правовим актам; тотожність даних аналітичного і синтетичного обліку та досто­вірність облікових і звітних даних.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Коли ревізія вважається завершеною?

2. Що означає поняття «фінансові санкції»?

3. Хто і в яких випадках застосовує фінансові санкції?

4. Які є види фінансових санкцій?

5. 294 Які документи додають до протоколу про адмінпорушення?

6. Як контролюють виконання результатів ревізії?

7. Чому забезпечується гласність результатів ревізії та в якій формі?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне за­конодавство зі змінами та доповненнями станом на 20.11.2008 р.-К.: Вид-к Поливода А.В., 2008,- 248 е.- (Кодекс України).

2. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: закон від 26.01.93 р. № 2939-И (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верхо­вної Ради України.- 1993.-№ 13 -С. 110.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: за­кон від 16.07.99 р. № 996-1У (зі змінами і доповненнями) // Бух. облік і аудит.- 1999,-№ 6.-С. 9-13.

4. Дікань Л.В. Контроль і ревізія: Навч. посіб.. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 245 с.

5. Живко 3. Б., Живко М. О. Контрольно-ревізійна діяльність: Метод, реком. і завдання для проведення модулю та екзамену з курсу «Контр­ольно-ревізійна діяльність». - Л.: ЛЮІ МВС України, 2006,- 64 с.

6. Живко З.Б. Контрольно-ревізійна діяльність: Метод, реком. і завдання для проведення модулю та екзамену з курсу «Контрольно- ревізійна діяльність»,- Л.: «Край», 2006.- 2-е вид. Перероб - 156 с.

7. Живко 3. Б. Судова бухгалтерія: теорія, методика, практика. Ч 1.-Навч.-метод, посіб.-Л.: Камула, 2006.- 152 с.

8. Живко 3. Б. Судова бухгалтерія: Навчально-методичний посіб- ник.-К.: Атіка, 2007,-344 с.

9. Тим, хто не нехтує законом. Контроль, ревізія та аудит у комерцій­них банках України /Г. Г. Мумінова-Савіна, В. М. Кравець, О. А. Мазур та ін.- К.: Факт, 2001,-448 с.

10. Мурашко В. М., Сторожук Т.М., Мурашко О. В. Контроль і ре­візія фінансово-господарської діяльності: Навч. посіб. / За заг. ред. П. В. Мельника. - К: ЦНЛ, 2003. - 311 с.

11. Павлюк В. В., Сердюк В. М, Акаев Ш. М. Контроль і ревізія. Навч. посіб.-К.: Центр навч. літ-ри, 2006.- 196 с.

12. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник.- К.: Знання-Прес, 2002,- 4-е вид., стер. - 253 с.- (Вища освіта XXI століття).

Додаткова

1. Бондаренко Н. О., Понікаров В. Д., Попова С. М. Аудит суб'єктів підприємницької діяльності: Навч. посіб.- К.: Центр навч. літ-ри, 2004,- 300 с.

2. Головко В. І., Мінченко А. В., Шаманська В. М. Фінансово-еко­номічна діяльність підприємства: контроль, аналіз та безпека. Навч. посіб.. - К.: Центр навч. літ-ри, 2006.-448 с.

3. Живко 3. Б. Контрольно-ревізійна діяльність: Метод, реком. для семінарських занять.-Л.: ЛьвДУВС, 2006.- 76 с.

4. Живко 3. Б. Судова бухгалтерія: теорія, методика, практика.- Навч.-метод. посіб.-Л.: Камула, 2007.-Ч 2.-255 с.

5. Живко З.Б., Живко М. О., Живко І.Ю. Словник сучасних еконо­мічних термінів.-Л.: Край, 2007.-384 с.

6. Камлик М. І. Економічна безпека підприємницької діяльності. Економіко-правовий аспект: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2005.-432 с.

7. Лазуренко В.И. Судебная бухгалтерия. - Донецк: Изд-во «УкрНТЭК», 2003.-487 с.

8. Мумінова-Савіна Г. Г. Судово-бухгалтерська експертиза: Навч.- метод. посіб, - К.: КНЕУ, 2004.-268 с.

9. Рудницькиїї С. В., Бруханський Р. Ф., Хомин П.Я. Судово-бухгал­терська експертиза економічних правопорушень (опорний конспект): Навч. посіб. - К.: ВД «Професіонал», 2004.- 304 с.

10. Спеціалізований словник економічних термінів: банківська спра­ва, контроль і ревізія, судова бухгалтерія, реклама, менеджмент, захист інформації, економічна безпека, маркетинг/Живко 3. Б., Живко М. О. - Л.:УАД, 2006.-150 с.

\\. Хомин О.Й. Бухгалтерський облік: навч.-метод. посіб.-Л.: «Край», 2002,- 96 с.

12. Цигилик 1.1. Контролінг: Навч. посіб.-К.: Центр навч. літ-ри, 2004.-76 с.

Шевчук В. А. Контроль господарських систем у суспільстві з перехідною економікою: Монографія.- К.: ГТЕУ, 1998.- 371 с.семінарське заняття 6. взаємодія державної контрольно-ревізійної служби з правоохоронними органами

План

Вступ

1. Організація і проведення ревізій, призначених пра­

воохоронними органами.

2. Оформлення результатів ревізій, проведених на ви­

могу правоохоронних органів.

3. Порядок подання матеріалів ревізій і термінових

донесень правоохоронним органам.

Підсумок

Ключ-завдання. Вивчити особливості оформлення акта ревізії для передачі в правоохоронні органи. Визначити основні аспекти взаємодії ДКРС з правоохоронними органами. Вивчити порядок подання матері­алів ревізій і термінових донесень правоохоронним органам.