26. Склад зернової маси і характеристика їх компонентів та їх значення в практиці зберігання зерна.

Зернова маса — це сукупність взаємозв'язаних компоне­нтів зерна основної культури, домішок, мікроорганізмів, комах та повітря міжзернових проміжків. Іншими словами, це штучно створена людиною екологічна система, в якій тісно взаємо­діють живі організми й навколишнє середовище. Найбільший вміст у зерновій масі зерна основної культури — від 60 до 95 %. Зернову масу слід розглядати насамперед як комплекс живих організмів. Кожна група цих організмів або її окремі представники за певних умов так чи інакше виявляють свою життєдіяльність і тим самим впливають на стан та якість зернової маси, що зберігається. Зерно і насіння, маючи невеликі розміри та малу масу 1000 зерен, навіть у малій за масою партії містяться у великій кількості. Наприклад, в 1 т зернової маси пшениці міститься 30 — 40, а в 1 т проса — 150 — 190 млн шт. зерен.

Основою будь-якої зернової маси є зeрно (насіння) певного бота­нічного роду. За прийнятою класифікацією ці зерна (за умови їх доб­роякісності) належать до категорії основного зерна або до зерен го­ловної культури. Переважна більшість зернової маси, як правило, неоднорідна за своїм станом — зерна різняться за розмірами, випов­неністю, масою 1000 зерен, щільністю, вологістю та ін.

Процеси, які відбуваються в зерновій масі в результаті життєдіяль­ності її компонентів (зерна, насіння культурних рослин та насіння бур'янів, мікроорганізмів, комах, кліщів), називають фізіологіч­ними. Життєдіяльність зернової маси під час зберігання виявля­ється у вигляді дихання, післязбирального дозрівання, проростан­ня. Ці процеси мають велике практичне значення, оскільки вміння регулювати їх дає змогу зберегти зерно і скоротити втрати ним сухої речовини.

27. Способи зберігання зерна.

На практиці застосовуюсь наступні режими зберігання зерна: зберігання зерна в сухому стані(недоліком режиму є той факт, що він не забезпечує зерно від розвитку комірних шкідників,і в зв’язку з цим при його застосуванні додаткові міри направлені на боротьбу з комірними шкідниками (охолодження зерна, хімічна обеззаражуваність сховищ,інвентаря,тари;додавання до зерна хімічних препаратів,які поступово розкладаючись виділяють в зерно токсичні для шкідників речовини); зберігання в охолодженому стані(зерно псується в результаті прояву життєвих процесів в ньому життєвих мікроорганізмів.Завдяки низькій тепло- і температуро- провідності охолоджене зерно тривалий період зберігає низьку температуру,що дає можливість гальмувати всі життєві процеси в ньому. Два ступення охолодження: 1) від +10 до 0С; 2) ступінь нижче 0); зберігання без доступу повітря(в контрольовані атмосфері)(виник як міра боротьби з комірними шкідниками.В цьому режимі не бажано зберігати зерно; хімічне консервування зерна (хімічному консервуванню піддають тільки кормове зерно, так як більшість консервантів не прийняті для організму людини.Посівний і зерно для технічної переробки консервувати не можна.Гине зерно. Розрізняють тимчасове (до 3 місяців) і тривале (більше 3 місяців)зберігання.

Всі способи сушіння зерна діляться на без спеціального підводу тепла(без штучного підігріву) сонячне сушіння і сорбційне сушіння.Із спеціальним підводом тепла (з паливом і електроенергією) теплове сушіння.