1.Класифікація показників якості зерна

Всі показники якості зерна залежно від їх важливості ділять на три групи:

1.) Обов’язкові для зерна чи насіння будь-яких культур та партій будь-якого цільового призначення. Сюди відносять :

- свіжість;

- зараженість комірними шкідниками;

- вологість;

- засміченість( вміст домішок)

2.) Обов’язкові для зерна чи насіння окремих культур або партій певного цільового призначення(наприклад натура – визначається в зерні пшениці,жита, ячменю та вівса;життєдіяльність - в зерні ячменю, призначеному для пивоваріння, та інші.)

3.) Додаткові – ті які,визначаються в міру необхідності у партіях зерна певного цільового призначення(наприклад, залишкова кількість пестицидів та вміст мікотоксинів в партія зерна призначених для виробництва продуктів дитячого харчування).

2.Свіжість зерна як показник його якості.

Нормально доспілому, здоровому зерні властиві ознаки (форму, розмір, стан покривних тканин, блиск, колір, що характеризують зовнішній вигляд), а також запах і смак (визначається додатково). Різні несприятливі чинники, що складаються при вирощуванні зерна, активні біологічні процеси, що відбуваються при його неправильному зберіганні, можуть привести до втрати свіжості і доброякісності зерна. Зерна з істотними відхиленнями в кольорі (знебарвлені або потемнілі) відносять як неповноцінні до зернової або смітної домішки. Свіже зерно не повинно мати сторонніх запахів, поява їх свідчить про відхилення від норми в результаті несприятливих впливів. Сторонні запахи в зерні поділяють на дві групи: сорбційного походження (поглинені) і запахи розкладання (як результат небажаних біологічних процесів).

3.Методика визначення свіжості.

Під свіжістю зерна розуміють сукупність таких показників якості його, як колір, запах і смак.

На основі визначення показників свіжості зерна приймають рішення про можливість використання його за певним цільовим призначенням. Не закуповується зерно із запахом нафтопродуктів, пестицидів, плісені,солодовим та гниттям.

Колір зерна визначають шляхом порівняння його з еталонними зразками на чорному чи білому фонах при денному освітленні.

Для визначення запаху беруть близько 100 грам зерна, очищають його від домішок, подрібнюють(грубий помол), заливають в чистому посуді гарячою водою, накривають, витримують близько 1 хв. І визначають запах.

Для визначення смаку зерно готують таким же способом, як і для визначення запаху, але заливають кип’ятком або доводять до кипіння, охолоджують і визначають смак.

4.Вологість зерна. Практичне значення.

Вологість насіння – кількість гигроскопической вологи у насінні, виражене у відсотках їх загальному вазі. Вологість насіння має велику значення при збереженні насіння. Залежно від влагонасыщенности повітря на сховище насіння здатні поглинати воду чи віддавати їх у навколишню середу. Якщо відносна вологість і температура повітря залишаються постійними, між насінням і повітрям настає стан гигроскопического рівноваги, встановлюється рівноважна вологість. У час тривалого зберігання насіння відносна вогкість повітря має перевищувати 70%; підвищення його до 75% (критична вологість) викликає інтенсивне подих насіння, великий витрата поживних речовин, виділення енергії як тепла (самосогревание насіння), можливо набухання, проростання насіння ріпаку та активний розвиток ними мікроорганізмів. Підвищення в сховище температури повітря при постійної його вологості зменшує вологість насіння, а зниження – збільшує. Показники рівноважної вологості всіх зернових культур близькі і вони становлять при 70%-ной відносної вологості повітря на середньому 14 – 15%, у олійних культур вона значно нижчі від (для сої – 2,5, для льону – 8,5, рицини – 7,5%), оскільки які у насінні цих культур жири не пов'язують воду. Тому, за збереженні насіння олійних культур треба уважно треба стежити за режимом хранения.

Державними стандартами на сортові і посівні насіння встановлено граничну вологість насіння до різних культур, перевищення якої допускається. Так, вологість кондиційних насіння зернових культур (пшениці, жита, ячменю і вівса) має перевищувати 15,5% і лише районів Сибіру, Півночі і Північного Заходу вологість насіння допускається до 17%. Вологість кондиційних насіння залежність від зони мусить бути: рису – 14 – 15%, проса – 13,5 – 16%, гречки – 14 – 17%, гороху – 14 – 17%, квасолі – 15%. Для посіву насіння практично вологість насіння не відіграє ролі, аби збереглася їх сыпучесть.

Дихання — важливий фізіологічний процес, який є осно­вою обміну речовин у живих організмах. Під час дихання від­бувається процес дисиміляції запасних органічних речовин, пере­важно цукрів, внаслідок якого виділяється енергія, необхідна для підтримання життєвих реакцій організму. Поглинання зерном кисню та виділення вуглекислого газу і води змінюють газовий склад повітря міжзернових щілин, що може погір­шити збереженість зерна насінного призначення. У зерна підвище­ної вологості весь об'єм кисню міжзернових щілин може бути витра­чений протягом першої доби після збирання.