Психологія масової поведінки
Тема 1. Теорії мас.
Виникнення поняття маси
Теорії „масового суспільства”
Види та характеристики маси
Людина і маса
Література
Назаретян А.П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. – СПб., 2003.
Ольшанский Д.В. Психология масс. – СПб., 2001.
Шейнов В.П. Психология власти. – М., 2003.
Психология власти / Хрестоматия. – М., 1998.
Психология масс / Хрестоматия. Под ред. Д.Я.Райгородского. – Самара, 1998.
Тема 1. Теорії мас
Приклад. В кожному касовому апараті є висувний ящик для грошей, де купюри і монети розміщені в окремих відділеннях, що розподілені перегородками. Такий розподіл є функціональним в процесі купівлі-продажу. А якщо такі перегородки зламати, гроші перемішаються і процес торгівлі сильно ускладниться.
Аналогічну функцію виконують „перегородки”, що виникають у свідомості людей у зв’язку з їх належністю до тих чи інших соціальних груп. У випадку соціально-політичного потрясіння кордони між групами руйнуються і люди утворюють неструктуровану масу. Їх психіка набуває дезорганізованого характеру, а суспільство переживає кризу.
Поняття маси в психології
Термін „маса” вперше з’являється в 18-19 ст. Англієць Є. Берк та француз Ж. де Местр першими використали слова „натовп” та „маса”, для позначення сили простих людей, якої боялись аристократи. Спочатку це були образні, описові та ідеологічні визначення, проте згодом вони перетворились в наукові поняття.
Пит. 1 Першим теоретиком мас в кінці 19 ст. став Г.Лебон. Лебон розглядав натовп як психологічний феномен, що виникає при безпосередній взаємодії індивідів незалежно від їх соціального положення, національності, професії тощо. В натовпі утворюється соціально-психологічна („духовна”) єдність маси – „душа натовпу”. Вона пронизується спільними почуттями, взаємовплив сприяє значному росту енергетики, в натовпі придавлюється, щезає свідома особистість.
За психодинамічним підходом якості, які проявляються в натовпі не зявляють, коли Людина потрапляє в натовп (Г. Лебон), вони є завжди, властиві первинно особі, але витіснені.
З. Фрейд „Масова психологія і аналіз людського Я” (1921)
Поняття натовп і маса вживає як синоніми. В масі два типи зв’язків кожен емоційно пов’язаний з вождем і з іншими у масі. Фрейд не аналізує навіюваність, хоча й не заперечує її. Пояснює масові феномени через лібідо. Сутністю маси є її лібідонозні зв’язки. В натовпі з’являється прив’язаність, терпимість одне до одного, що Фрейд назвав „ідентифікацією”.
Типи ідентифікації:
Еротична ідентифікація з людьми, якими ми б хотіли володіти
Міметична ідентифікація з людьми, на яких ми б хотіли бути схожими. В психіці індивіда еротична ідентифікація переважає над міметичною, в психіці натовпу навпаки. В масі людина відмовляється від свого „Ідеалу Я”, заміщаючи його масовим ідеалом, втіленим в особистості вождя.
Отже в масі виникає подвійний тип зв’язку: ідентифікація та заміщення „Ідеалу-Я”.
Слід звернути увагу, що З. Фрейд говорить про індивідуальне, а не колективне несвідоме.
Паніка - розрив зв’язків між членами маси, кожен починає думати про себе.
В. Райх „Психологія мас і фашизм” (1933)
Особливості маси:
небажання і невміння брати на себе відповідальність за своє життя
небажання проявляти ініціативу
небажання поважати особистість і думку іншого.
Придушення сексуальності – наслідок не розвитку культури, а суспільного ладу, поділу на класи. Сексуальні потяги починають використовуватись меншістю з метою отримання метеріальних прибутків. Це положення знаходить повне вираження в патріархальному шлюбі і сім’ї. При обмеженні і придушенні сексуальності відбувається зміна характеру людських почуттів, виникає релігія, яка заперечує існування сексу.
Авторитарна держава спирається на авторитарну сім’ю, яка перетворюється на фабрику, в якій формується структура і ідеологія держави. Моральне стримування природної сексуальності дитини паралізує дії бунтівних сил в людині, оскільки кожен життєвий порив супроводжується страхом. Завдання моралі у формуванні покірних особистостей, які повинні відповідати вимогам авторитарного устрою.
Фашизм має своє коріння в психологічній готовності мас сприйняти ідею Вождя. Він активізує власне другий пласт психіки.Фашизм – сукупність всіх ірраціональних реакцій звичайної людини.
Пит. 8 СІГЕЛЕ Шипіо (Sighele, Scipio) (1868–1913), итальянский социолог и криминолог.
Злочинний натовп. Досвід колективної психології (1892)
Його мета – визначити міру відповідальності людини за злочин, який вона вчинила в натовпі.
Натовп більше схильний до зла, ніж до добра.
Вона водночас може піднятись до найвищої міри відданості та героїзму.
Класифікація учасників натовпу за Сігеле:
Активність
Зло Злі активні Добрі активні Добро
Злі пасивні Добрі пасивні
Пасивність
За Сігеле, натовп формують переважно люди злі та активні.
Психічна активність зростає прямо пропорційно кількості осіб, які формують натовп. Чисельність – основний чинник наростання деструктивності.
Причини злочинів натовпу:
- навіюваність
- чисельність (зростає к-ть негативних емоцій)
- зниження волі та нормативності поведінки
- активізація інстинкту вбивці (безнаказаність за вбивство – велика спокуса)
- специфічний склад.
Натовп формують:
люди в стані алкогольного сп’яніння
психічно хворі
авантюристи, бандити, розбійники
Мадам де Ламбаль (8 сентября 1749, Турин — 3 сентября 1792, Париж) — французская аристократка, подруга королевы Марии-Антуанетты.
Во время Революции принцесса де Ламбаль продолжала жить с королевской семьёй в Тюильри. После возвращения короля и королевы из Варенна она вновь взяла на себя обязанности при дворе. После событий 10 августа 1792 года король и королева были заключены в Тампль; принцесса де Ламбаль оказалась в тюрьме Лафорс. Во время сентябрьских убийств принцесса погибла и её голова на пике, напудренная и накрашенная, была пронесена по городу, чтобы её увидела Мария-Антуанетта. Различные жуткие слухи, ходившие по поводу подробностей гибели принцессы де Ламбаль, нашли своё отражение в мемуарах и художественной литературе, посвящённой Революции.
Сігеле виділяє два типи злочинного натовпу:
1. жорсокий, збуджений, некерований. Це натовп, який складається переважно із природженх злочинців.
2. натовп, що швидко розкаюється після якогось злочину, здатен слухати поради. Це натовп нормальних людей, здатних опам’ятатись.
Сігеле вважав, що має значення професія людей, які формують натовп. М’ясники, хірурги можуть проявити свої схильності. Під час революцій у Франції саме м’ясники були дуже активними.
Відповідальний за злочин лише індивід. Міра відповідальності залежить від навіюваності, виявлення наскільки бла збережена індивідуальність.
С. Московічі „Век толп” (1981)
Зазначає, що натовп як вид людської спільноти прагне до нижчого рівня психіки своїх членів.
Під впливом навіювання людині в натовпі властиво:
- відхід від логічного мислення
- втрата зв’язку з реальністю, розкол раціонального та ірраціонального
- втрата особистих інтересів та критичності
- люди легко підкоряються наказам вождя
Московічі вважає, що будь-який натовп є злочинним. Індивід сам по собі та індивід в натовпі це два різних явища, тому закономірності функціонування індивідуальної психіки відмінні від закономірностей, які проявляються в натовпі.
Необхідно вивчати:
- зміни психіки індивіда в натовпі
- взаємодію натовпу та вождя
Натовп потребує підтримки вождя. Вождь здійснює свою владу не раціональними аргументами чи авторитетом. Він повинен мати три якості:
- бути людиною віри і крайнощів, наполегливо вірити в свою ідею
- перевага сміливості над інтелектом
- поєднання твердої впевненості і відваги створює харизму
Пропоганда, спрямована на натовп повинна мати ірраціональну основу: мова проста, алегорична. Механізм впливу на натовп – навіювання. Тому політика, спрямована на управління масами повинна спиратись на якусь ідею: революція, батьківщина, незалежність тощо.
Московічі порівнює володаря Макіавелі (розумного, прагматичного, який діє за кулісами) та вождя натовпу (який йде впевнено з відкритим лицем до людей).
Сталін – параноїк, який не відрізнявся особливим інтелектом, зумів довго триматись при владі.
Ленін вмів залишатись сам на шляху відстоювання своїх ідей.
Троцький, освідчений і розумний, часто шукав компромісу, тому готовий був відмовитись від своїх правильних поглядів.
В сучасні й науці натовп розглядається лише як один з видів маси. З часом виникає ще один різновид маси – публіка. Вже Г. Тард (1901 ,,Думка і натовп”) наголошує на відокремленні поняття натовпу і публіки. В натовпі люди фізично згуртовані та нетерплячі, публіка наголошує на пасивній ролі людей та їх фізичній дистанції одних від одних.
Пит. 7 Габріель Тард (1843 - 1904)— французький соціолог и криміналіст.
Роботи: Закони наслідування (1885)
Думка і натовп (1892)
Трансформація влади (1895)
Соціальна логіка (1894)
Думка і влада (1910)
ХХ ст. вважає ерою публіки. Прагнення наслідувати - одна з характерних рис людини та основний механізм соціальної взаємодії.
Види наслідування:
- за усвідомленістю: логічне та нелогічне
- за механізмом: внутрішнє, зовнішнє
- за соц. природою: наслідування всередині спільноти та однієї спільноти іншою.
Після сім’ї натовп найстаріша соціальна спільнота.
Публіка – розсіяний натовп. Це духовна спільнота індивідів, з’єднаних лише розумовим зв’язком.
Відмінності публіки і натовпу:
1. можна належати до різних публік, але лише до одного натовпу.
2. публіка більш нетерпима, ніж натовп
3. збуджена публіка може поводитись як натовп
4. натовп підкоряється вождю, публіка не підкоряється нікому. Її надихають журналісти, публіцисти, письменники.
5. натовп менш однорідний. Публіка – різновид комерційної клієнтури.
Тард вже в кінці 19 ст. прогнозував інформаційну глобалізацію, створення єдиних світових інформаційних мереж.
Чинники, які впливають на особливості натовпу (публіки):
- залежно від тендерних особливостей.
Жіночий натовп особливо екзальтований та може бути дуже агресивним.
Аналізує події 5.10.1789 року в Парижі за правління Людвіга 16 (похід на Версаль, де переважно були жінки).
- вікові особливості (старечі натовпи рідкісні і переважно пасивні). З віком прагнення збиратись в натовп зменшується. Найхарактерніше для юних.
- пора року впливає на прагнення збиратись в натовп (літні натовпи найактивніші).
Натовпи (легковірні, схильні до галюцинацій, ірраціональні).
Натовп і публіку можна класифікувати за мірою її активності:
- Що очікують (керуються інтересом)
- Що слухають – довкола трибун, концертів (більшість чують і бачать лише наполовину, або й взагалі не чують. Сам натовп приваблює більше, ніж інформація).
- Маніфестаційні – з перебільшенням висловлюють свої ідеї.
- Діючі – вони можуть лише руйнувати, але не створювати. Такі натовпи бувають люблячі і ненавидячи. І одне, і друге має деструктивні прояви. Натовп може зруйнувати свого ідола.
- Святкові – більш корисні ніж шкідливі. Добрі наслідки святкових натовпів – позитивний емоційний заряд, який ще довго зберігають учасники.
За тематикою, яка об’єднує людей в натовп: політичні, релігійні, селянські, економічні. Найактивніші, ярі - політичні натовпи.
Натовп – один із способів формування колективного несвідомого., яке виявляється через емоції.
Агресивні дії натовпу лиш короткочасно дозволяють позбутись почуття відповідальності. Згодом спільно вчинені злочини руйнують суспільство зсередини.
Влада ЗМІ: Кількість осіб, які володіють ЗМІ зменшується, кількість тих, на кого вони чинять вплив збільшується.
Навіювання- механізм поширення ідеї.
Натовп не здатний до інтелектуальної творчості, зменшується почуття реальності та здатність мислити. Водночас в натовпі існують сильні люди, які здатні використовувати ці якості і керувати натовпом – вожді.
Будь-яка комунікація супроводжується навіюванням. Способи навіювання:
- воля
- орлина гострота зору
- сильна віра
- могутня уява
- незворушна гордість
Вплив на публіку – вплив на відстані
Вплив на натовп – вплив безпосередній
Р.Парк досліджував відмінності між масою як натовпом та масою як публікою. Умовою натовпу є безпосередня взаємодія індивідів, а в створенні публіки фізична взаємодія може бути взагалі відсутньою.
Г.Блумер. Головними характеристиками маси як аудиторії є анонімність та ізольованість її членів, слабка взаємодія між ними, відсутність організованості.
В другій половині 20 ст. в західній науці виникло сім різних концептуальних інтерпретацій „маси”. Поняття „маса” трактується як:
натовп (традиція Г.Лебона)
публіка (послідовники Г.Тарда)
гетерогенна аудиторія, що протистоїть класам та відносно гомогенних групам (Е.Ледерер, М.Арендт)
„агрегат людей, в якому не розрізняються групи та індивіди” (У.Корнхаузер)
рівень некомпетентності, „зниження цивілізації” (Х.ортега-і-Гасет)
продукт машинної техніки і технології (Л.Мамфорд)
„надорганізоване” бюрократичне суспільство, в якому панують тенденції до відчуження.