Етапи ланцюга постачань та умови до них згідно із вулп

Етапи ланцюгів постачання
Вимоги до етапу відповідно до концепції ВУЛП	Видобуток сировини	Виробництво продукції	Пакування продукції	Складування/ транспортування
	Умови добування	Технологічний процес виробництва	Використання упаковки, виготовленої із вторинної сировини	Бажане використання біопалива
	Вплив на навколишнє середовище	Умови мінімізації впливу на навколишнє середовище	Охорона та умови праці персоналу	Мінімізація кількості перевезень (за можливістю)
	Охорона та умови праці персоналу	Охорона та умови праці персоналу	Оплата праці персоналу	Охорона та умови праці персоналу
	Оплата праці персоналу	Оплата праці персоналу	Технологічний процес виробництва	Оплата праці персоналу

При цьому слід розуміти, що до кожного з етапів такого ланцюга замовник висуває свої вимоги, яких постачальники повинні дотримуватися. Серед основних складових, які при впровадженні системи ВУЛП мають бути обов’язковими до виконання, є дотримання умов праці, її охорона та своєчасна і повна оплата.

Більшість компаній, розуміючи факт та важливість необхідності дотримання цих умов, провадять інвестиційну діяльність, вкладаючи значні матеріальні ресурси в розробку і впровадження «програми ВУЛП» на своїх підприємствах. Остання представляє собою довгостроковий план, розроблений вищим керівництвом компанії з метою управління економічним, екологічним, соціальним впливом, а також мотивацією працівників компанії-замовника та постачальників для забезпечення процесу розвитку і впровадження практики відповідального підходу до управління постачанням на всіх етапах створення, розробки та виробництва продукції.

Кожний з етапів ланцюга постачання за умови впровадження практики ВУЛП має реалізовуватися відповідно до основних інструментів ВУЛП, а саме:

1) система сертифікації продукції;

2)система маркування продукції;

3) система якості виготовленої продукції;

4) система оцінки впливу кожного з етапів ланцюга постачання на екологічний стан і соціальний та економічний розвиток підприємства (міста, області, країни);

5) система проведення соціальних аудитів;

6) система нефінансової звітності підприємств-постачальників;

7) розробка та реалізація кодексу етики (або етики поведінки).

Досліджуючи поняття ВУЛП та розуміючи значущий рівень його впливу на процес управління конкурентоспроможністю підприємств, необхідно показати місце ВУЛП серед основних етапів процесу управління КСП, які представлені на рис. 1.

Рис. 1. Основні етапи процесу управління конкурентоспроможністю підприємств

Розглядаючи процес управління конкурентоспроможністю промислових підприємств та місце ВУЛП у ньому, можна зробити висновок, що включати (планувати і розробляти) систему та елементи ВУЛП необхідно на етапі «Формування стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства». Стратегія підприємства має бути сформована та деталізована відносно трьох рівнів: фірма у цілому (розробка корпоративної стратегії), стратегічні одиниці фірми (розробка конкурентних стратегій), функціональні зони підприємства (розробка функціональних стратегій). На етапі розробки корпоративної стратегії керівництву підприємства необхідно зробити основний акцент на розробці кодексу етики підприємства з урахуванням вимог підприємств – потенційних замовників до постачальників у рамках їх концепції ВУЛП. Підприємства-замовники мають бути впевнені, що виробнича поведінка їх постачальників відповідає загальнокорпоративним вимогам ВУЛП. Замовник повинен бути впевнений, що співпраця саме з цим постачальником унеможливить виникнення нефінансових ризиків для компанії – серед останніх найбільший вплив має репутаційний ризик. На етапі розробки конкурентних стратегій керівництво компанії повинно дослідити виробничу діяльність підприємств, які виготовляють аналогову продукцію, та виявити слабкі та сильні сторони у сферах економічного, екологічного і соціального аспектів ВУЛП. Функціональна стратегія підприємства має бути дзеркальним відображенням, а точніше – синтезом етичних принципів діяльності підприємства, недоліків підприємств-конкурентів (на яких можна «виграти») та вимогу замовників.

Проаналізувавши всі отримані у процесі дослідження цього питання аспекти, можна зробити висновок, що концепція ВУЛП у діяльності міжнародних підприємств відіграє одну із ключових ролей. Наразі недостатньо лише відповідати за власну виробничу діяльність, не враховуючи ризики, які несе безвідповідальна діяльність постачальників. Вітчизняні підприємства мусять звернути увагу на означену тенденцію і відповідним чином зреагувати, а саме:

1) переглянути власні позиції та політику стосовно персоналу (умови праці, оплата праці, рівність доступу до праці й т. ін.);

2) проаналізувати виробничий процес з метою мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище;

3) забезпечити чітку координацію між керівними ланками та операційним рівнем при впровадженні концепції ВУЛП.

Рис. 2. Основні фази переміщення матеріальних благ

Умовні позначення:

1) фаза І – отримання сировини;

2) фаза ІІ – промислова переробка сировини в матеріали і напівфабрикати;

3) фаза ІІІ – промислова переробка матері­алів і напівфабрикатів у кінцеві вироби;

4) фаза ІV – торгівля засобами виробництва і споживання;

5) фаза V – експлуатація (споживання).

Вс – виробники сировини; Вм – виробники матеріалів; Вт – виробники кінцевих благ; Вк – виробники коопераційних еле­мен­тів і частин; ТП – торгові підприємства; Пе – підпри­ємства, які експлуату­ють машини і обладнання;

Логістичний ланцюг доцільно розглядати в аспекті:

1) предметному — він складається з сировини і матеріалів, що залучаються на постачальницькому ринку, отриманих в результаті оброблення незакінчених, а також готових виробів (переданих до споживача в торговельній мережі);

2) суб’єктному — це означає, що логістичний ланцюг є комплексом певної кількості одиниць (підприємств, фірм, установ), які діють спільно інтегрованим способом з метою постачання відповідного продукту у відповідному місці і у відповідний час.

Встановлено, що логістичний ланцюг для ефективної реалізації очікуваних функцій повинен відповідати відповідним вимогам, зокрема:

1) існуванням множини (зв’язної системи) інституцій, що тісно співпра­цюють між собою;

2) підпорядкуванням цілей й інтересів окремих учасників логістичного ланцюга головній меті;

3) наявністю партнерської системи інтересів між учасниками логістичного ланцюга, яка виникає з функції мети;

4) оптимальністю послідовності в логістичному ланцюзі заходів без зайвих місць перетину і пунктів стику;

5) узгодженістю і порівняльністю переміщення потоків логістичного живлення (матеріалів, послуг і інформації);

6) оптимальністю в сфері регулювання структури логістичного ланцюга.

З метою повнішої ідентифікації складових логістичного ланцюга, а також взаємозв’язків між ними доцільно здійснювати подальшу декомпозицію окремих підсистем потоків логістичного живлення, зважаючи на актуальні вимоги ринкового середовища. Ідентифіковані вимоги ринкового середовища актуалізують набуття логістичним ланцюгом потенціалу еластичності, що залежить як від його учасників, так і відносин між ними. На характер зв’язків у логістичних ланцюгах істотно впливають так звані логістичні точки перетину, головними причинами виникнення яких є спеціалізування головних функцій підприємства, а також сегментація сфер компетенцій і відповідальності, яка сприяє виникненню часткових інтересів і дисфункціональних часткових конфліктів. Точки перетину призводять до збитків, вищих порівняно з можливими витратами у разі оптимальних рішень у межах інтеграції, тому принциповим способом змен­шення цього впливу на вчасність та ефективність переміщення матеріалів, напівпродуктів і готових виробів є інтеграція.

Ланцюг поставок є новим терміном і різноплановим у трактуванні, але най­частіше він розглядається з погляду інтеграційних дій, що виходить за межі типових логістичних процесів, як у логістичному ланцюзі. Ланцюги поставок охоплюють, з одного боку, типові процеси логістичного характеру, які пов’я­зані з потребою у матеріалах, постачанням, внутрівиробничим переміщенням, а також дистрибуцією, з іншого ж, управління попитом, розвиток продуктів, які охоплює сфера маркетингу й виробництво. Сфера співпраці в ланцюзі поставок є переважно більшою, ніж в логістичному ланцюзі. Логістика в цьому аспекті є частиною дій у ланцюзі поставок, яка зумовлює специфічний підхід до підприємств, що співпрацюють, а також ліквідовує частину бар’єрів між ними. Це поняття охоплює управління переміщенням продуктів через увесь ланцюг, наче він є розширеним підприємством. Дії, а також витрати стають в цьому ланцюзі елементами, що переміщуються, які можуть бути переміщені до тих його ланок, де їхнє локалізування є найдоцільнішим стосовно усього ланцюга. Інтегрування виробника з постачальниками (споживачами) в сенсі угод між суб’єктами ланцюга поставок не є достатнім, оскільки про логістичну інтеграцію можна говорити лише тоді, коли ця інтеграція охоплює їхні інформаційні системи, логістичну інфраструктуру, контролінг переміщення благ у логістичних процесах, а також рішення, що стосуються актуального і майбутнього логістичного управління.

Важливим є факт, що проектування, торгова пропозиція чи впровадження стосуються не самого ланцюга поставок, а логістичної системи. У межах концепції ланцюга поставок запропоновано не зловживати загальним терміном “логістична система”, що часто призводить до непорозумінь. Під цією категорією розуміють і малу постачальницьку систему для виробника, і невелику дистрибуційну систему для гуртівень, а також дуже складну систему, яка пов’язує в один логістичний ланцюг низку підприємств різного профілю. Втім, іноді, також зловживають цим терміном, позначаючи ним комп’ютерну систему підтримки управління, яка, загалом, не містить елементів управління логістичними процесами, чи навіть говорять про систему, вживаючи цей термін часто щодо недостатньо визначених зв’язків між учасниками в ланцюзі.

Отже, головною метою управління ланцюгом поставок є ідентифікація і виконання очікувань щодо якості обслуго­вування всіх споживачів, що перебувають на шляху між видобутком сировини і споживанням виробів, з урахуванням спільних дій з метою зниження витрат до рівня, який відповідає оптимізації прибутків у масштабі усього ланцюга і впродовж тривалого періоду, що вимагає інтеграції властивостей ефективного (стабільного) і еластичного (змінного) ланцюга поставок. Виконання цієї мети потребує, зокрема:

1) надання учасникам ланцюга актуальних даних, що стосуються попиту, прогнозу продажу, графіків виробництва і замовлень, а також іншої інформації, пов’язаної з фізичним переміщенням продукції;

2) спільного планування і реалізації логістичної стратегії ланцюга з визначенням функції його окремих ланок;

3) узгодження принципів поділу ризику і можливих переваг, які є результатом спільних логістичних заходів;

4) встановлення центрального координатора переміщення, тобто ланки, що є головним ініціатором дій, а також контролює їх реалізацію, зокрема, щоб не допустити дубльованих і нескоординованих дій у транспортуванні та складуванні;

5) відмови від практик перекладання витрат утримування запасів на постачальників або споживачів у процесі оптимізації запасів уздовж усього ланцюга поставок.