2. Форми та різновидності творчості

Інтенсивність і форми прояву творчої активності суб'єкта різні, визначаються характером і ступенем впливу зовнішніх і внутрішньо-особистісних факторів. Основними формами творчого процесу є вір­туальна (від латин. - можлива) і дійсна.

Під віртуальною формою розуміється вид продуктивної ідеальної розумової діяльності, що відображається на свідомому і неусві-домленому психічному рівнях. Дійсна форма означає будь-який ви­яв активності у вигляді реальних дій суб'єкта. Віртуальна форма творчої діяльності не піддається безпосередньому контролю. Дійсна ж - сприймається як активна діяльність, що реєструється тим чи іншим способом. Для самого суб'єкта творчості віртуальна і дійсна форми нерозривно зв'язані, існують у діалектичній єдності. Це дві рівноправні, необхідні і взаємообумовлені форми реалізації творчої діяльності суб'єкта. Для стороннього спостерігача віртуальна форма творчості сприймається як стан спокою (застою науки). Нерідко це має вираз в словах: «ідеї носяться в голові» (повітрі). В науці вірту­альна форма творчості переходить в дійсну форму творчості в міру реалізації ідей. Творча активність суб'єкта по-різному реалізується в тій чи іншій сфері матеріальної або духовної культури - в науці, техніці, виробництві, мистецтві, політиці тощо. В залежності від ви­дів матеріальної та духовної діяльності, прийнято розрізняти відпо­відні види творчості.

Основними формами творчості є: науково-технічна, художня, со­ціальна. Кожна з різновидностей творчості відзначається багатома­нітністю матеріального і духовного життя, а також різницею інтере­сів і професійною спрямованістю суб'єктів творчості. Стійке відокремлення тих чи інших видів творчості, як правило, зв'язане з працездатністю способів фіксації нових. Для прикладу, нові ре­зультати у мистецтві можуть фіксуватися у закінчених авторських творах, в техніці - у вигляді авторських свідоцтв і патентів, в нау­ці - у формі публікацій чи дипломів про відкриття. Складніше й тяжче встановити новизну результату в управлінській праці, в ді­яльності полководця, практикуючого лікаря тощо.

Науково-технічна творчість - це діяльність, що породжує якісно нові результати в сфері науки і техніки та відрізняється оригінальністю і унікальністю. Цей вид творчості є стрижнем і рушієм науково-технічного прогресу, передумовою виникнення нових наукових ідей, пошуку інновацій­них технічних рішень, практичної реалізації матеріально-речових результатів людської діяльності. Науково-технічний прогрес сти­мулює творче рішення мислення вчених, визначає творче ставлен­ня людей до праці, суттєво впливає на ціннісні настанови людини, що орієнтується на сприйняття і практичне використання сучас­них досягнень науки і техніки. Інтеграція науки і виробництва ве­де до того, що технічна творчість приймає характер наукового дослідження, а наукова творчість дедалі більше спирається на тех­нічні засоби моделювання, дослідно-конструкторські розробки. Ус­пішне вирішення наукових проблем і технічних задач стає можли­вим в межах творчих колективів, що об'єднують представників різних галузей наукового знання і промислового виробництва та працюючих сумісно над науково-технічними проектами і програ­мами. Цінність науково-технічної творчості має відображення не лише в економічній ефективності, але й в ступені та характері впливу результатів творчості в найближчому і віддаленому майбутньому на екологічну, соціально-економічну і політичну ситуацію, а також на сферу культурного розвитку суспільства.

В широкому розумінні художня творчість є творчість за законами краси, притаманна в різній мірі всім видам продуктивної людської діяльності. В концен­трованій своїй якості художня творчість знаходить відображення у створенні (і творчому виконанні) творів мистецтва. В гносеологічйому плані художня творчість є образне відбиття об'єктивного сві­ти, його нове бачення і усвідомлення. Художня творчість внутрішньо зв'язана із співтворчістю читача, глядача, слухача, тобто із сприй­мання мистецтва як форми комунікативного зв'язку, засобу спіл­кування між людьми. Творча діяльність - наукова і художня -неповторна і унікальна. В науці кожне відкриття або спростовує існуюче раніше поняття, або видозмінює його. Художня творчість не підриває авторитет минулого, покликана лише збагатити куль­туру. В науці кожне нове покоління людей справедливо вважає себе більш знаючим. В сучасних умовах студент, наприклад, може відчувати свою перевагу в знанні біології, коли читає підручники Жана Лемарка, Ернста Геккеля чи Чарльза Дарвіна. В мистецтві завжди схиляються перед старими майстрами, вчаться у них, бо майстерність геніїв неповторна. Закони окремих галузей наук (наприклад, механіки, біології тощо) раніше чи пізніше були б від­криті іншими людьми. Скажімо, відкриття Генрі Менделя повторе­ні багатьма, а створене Вільямом Шекспіром, Олександром Пушкі­ним, Іллею Рєпіним, Львом Толстим, Тарасом Шевченком, іншими майстрами слова лишаються неповторними.

Соціальна творчість - це така форма ді­ яльності, яка приводить до утвердження якісно нових зв'язків і взаємовідносин у різних сферах життєдіяль­ності і втілює прогресивні потреби суспільства. Особливості соці­альної творчості мають вираження, по-перше, в тому, що це твор­чість вищого гатунку, оскільки спрямована на вдосконалення людини і суспільства, на боротьбу з негативними суспільними явищами -політичною пасивністю, антисуспільною психологією і поведінкою. По-друге, в тому, що це узагальнюючий вид творчості, що має різно­види (наукову, художню та ін.).

Розвиток соціальної творчості обумовлений характером суспіль­них відносин, високим ступенем розвинутості суспільної свідомості і загальним рівнем духовної культури суспільства. Соціальну, як, власне, й інші види, творчість можна розглядати у двох взаємодію­чих формах - колективній і індивідуальній або особистій. Індивіду­альна соціальна творчість - процес розвитку особистості, її саморе-алізації, головною сферою якої є трудова діяльність. Існує досить поширена думка, що праця, насамперед фізична, є не творча діяль­ність. Чи є підстави для таких висновків? Безумовно, майже на всіх етапах історії, праця - засіб для підтримки елементарного існуван­ня, а не прояв творчих здібностей людини. Проте фізична праця обов'язково має пізнавальний компонент, свідомість суб'єкта, зай­нятого фізичною працею, здібна вийти за межі схематизму багатора­зових повторень звичних операцій і формувати уявлення про більш досконалі засоби і продукти трудової діяльності.

Отже, можна стверджувати, що праця і творчість взаємозв'язані. Здібність до творчості невіддільна від здібності до праці. Праця є ос­новою і має можливості творчості. Проте реалізується зв'язок між працею і творчістю не завжди однаково. Зв'язок між працею і творчістю залежить від умов життя індивіда, його освітнього рівня, мате­ріального інтересу в поліпшенні виробництва, моральної атмосфери, ступеня демократизації на підприємстві.

Дійсно творчою праця стає лише тоді, коли перестає бути засобом до життя, а стає сен­сом життя людини, процесом, в якому людина повністю і всебічно розвиває свої здібності і нахили. Стимулом до праці має стати не зовнішній примус, зокрема, прагнення до заробітку, а глибинна потреба в творчості. Це можливо у суспільстві, де мірою, що ви­робляється, буде ступінь творчості, ступінь розвитку і застосуван­ня людських здібностей, знань, досягнень науки. Слід додати ще два істотних моменти. По-перше, суспільне виробництво - це зав­жди виробництво інших в результаті творчого самоздійснення себе. По-друге, в засобах виробництва, з якими взаємодіє людина праці, акумульований творчий потенціал багатьох поколінь людей, що є відправною базою для дальшої творчості.

Серед багатоманіття сфер людської діяль­ ності є такі, творчість в яких не може бути віднесена до якогось з видів. Умовно назвемо їх інтегративними, тобто об'єднуючими видами творчості. Найбільш яскравим їх прик­ладом є військова творчість. Творчість у військовій справі, як і в ін­ших сферах діяльності, має два основні види: творчість як від­криття нового, тобто явищ, законів, про які нічого не відомо раніше (наукова творчість), і творчість як створення нового, тобто конс­трукторська, винахідницька діяльність. Обидва види творчості у військовій практиці тісно переплетені, нерідко злиті в єдиному процесі діяльності людини. Створення надійної протиракетної обо­рони включає наукові відкриття і винахід нових засобів боротьби Іроти ракет супротивника.

Отже, творчість у військовій справі - складний процес пізнання законів війни і збройної боротьби і створення принципово нових зразків зброї і бойової техніки та способів їх використання. У війсь­ковій справі творчість виявляється в активній діяльності працівни­ків військової промисловості, командирів, інженерно-технічного пер­соналу, військовослужбовців. В процесі активної діяльності народжуються нові зразки військовії техніки, задуми і плани май­бутніх битв для захисту Вітчизни. Йде пошук нових шляхів у вирі­шенні складних задач управління військами в період битви, розроб­ляються і впроваджуються нові засоби та форми збройної боротьби з урахуванням конкретної суспільно-політичної ситуації, вдоскона­люється організація військ. У військовій справі, як і в будь-якій сфері людської діяльності, творчість здійснюється відповідно з об'єк­тивними законами діяльності людей і визнанням перетворюючої ролі свідомості людини. Разом з тим творчість має свою специфіку, обу­мовлену особливостями військової практики. По-перше, військова творчість є особливою, підкорена специфічній формі діяльності лю­дини: підготовка до війни, зв'язана з завданнями розгрому супротив­ника, забезпечення перемоги у війні і здійснюється в умовах жорсткої регламентації всього життя і діяльності армії статутами, наста­новами і наказами. По-друге, у військовій творчості органічно поєд­нується єдність теорії і практики, мислення і дії. Військова твор­чість покликана оперативно реагувати на .потреби збройних сил, зв'язані з оснащенням армії і флоту зброєю і бойовою технікою, підвищенням бойової готовності і вдосконаленням управління війсь­ками. Для військового дослідника важливо не лише накопичити і уза­гальнити практичний досвід бойової підготовки, навчання і вихо­вання особового складу, але й вирішити актуальну проблему в максимально короткі строки, якомога швидше одержані висновки зробити надбанням військових кадрів, реалізувати їх. По-третє, війсь­кова творчість командирів відзначається єдністю гнучкості та опе­ративності, бо, з одного боку, необхідно врахувати всю складність обстановки, що змінюється, осмислити іноді суперечливий потік інформації, а з іншого - необхідно точно вловити момент перелому і відразу прийняти рішення, яке відзначалося б ясністю, чіткістю, визначеністю. Гнучкість і оперативність у діяльності ко­мандира передбачають творче дерзання. У військовій творчості, як ні в якій іншій, важливу роль відіграє моральний аспект наукової творчості. Це зв'язане з виконанням військового обов'язку перед Віт­чизною. Це відповідальність за долю свого народу, його незалеж­ність і територіальну цілісність держави.

Винятково важливою сферою є творчість у навчанні й вихованні молодого покоління людей. Особливе значення в умовах реформування суспільного життя набуває творчий пошук форм і методів навчання і виховання, які б сприяли успішному вирішенню завдань формування всебічно роз­винутої особи. Важливим аспектом проблеми навчання є розвиток творчих здібностей молоді. Виникає питання, хто і як повинен зай­матися розвитком творчих здібностей молоді? Від чого залежить ЇЇ розвиток? Вочевидь, не можна відкидати, насамперед, природну схиль­ність людей до того чи іншого виду діяльності. Природні нахили нерідко рано знаходять себе в зростанні інтересу особистості до пев­ного виду занять. Однак це лише передумови творчих здібностей людини, які можуть бути реалізованими тільки за наявності таких важливих якостей особи, як працелюбство, цілеспрямованість. Саме ці якості людини складають соціальну основу розвитку особистого обдарування. Відомо, що видатні вчені, відомі конструктори, педа­гоги - це, насамперед, люди великої працездатності, завзятості, ор­ганізованості і самодисципліни. Отже, в реалізації творчих здібнос­тей молоді важливими є соціальні умови, тобто умови, що сприяли б розкриттю, а потім і реалізації творчих здібностей молоді. Творчи­ми здібностями людини є критичність мислення: здатність дивитись на проблему по-своєму, по-новому. У різних галузях знань це озна­чає, зокрема, здібність людини, молодого спеціаліста критично оці­нювати дані досліджень, бачити сильні і слабкі сторони тієї чи іншої проблеми і зробити правильні висновки. Все це невідривне від роз­витку уяви і фантазії - найважливіших властивостей творчого розуму. Але фантазія також має живитися конкретним матеріалом знань. Тому широка ерудиція людини, достатня за обсягом пам'ять - це ті складові, без яких фантазія немислима.

Поряд з уявленням і розвинутою пам'яттю, до творчих здібнос­тей слід віднести ініціативність особистості людини. Без неї не може бути ніякої творчості. Однією із закономірностей розвитку різних видів мистецтва і творчості є безперервне підвищення ро­лі ініціативи і активності молоді в суспільному житті. До творчих здібностей молодих спеціалістів, учених можна віднести також спостережливість, зосередженість, винахідливість у складних си­туаціях, вміння відійти від шаблону, від раніше усталених догм. Особливо це актуально в сучасних умовах, коли переосмислюють­ся недоліки минулого і здійснюються докорінні перетворення в сус­пільстві.