9.Роль параметрів культури в організаційному оточенні

Організаційна культура - набір цінностей, підходів, довіри, поведінкових стереотипів, звичок, які допомагають організації зрозуміти, що вона сповідує, яким чином здійснює свою діяльність та що сприймає як важливі речі. Особливості управління організаційною культурою:

- сприйняття важливості організаційної культури.

- формування образу організаційної культури, її відчуття.

- розуміння природи організаційної культури

- для зміни організаційної культури часом потрібні люди ззовні організації,

- важливість вміння управляти різноманітністю в організації.

Врахування культурного аспекту приносить організації такі конкурентні переваги:

- менші витрати через вищу продуктивність і менший рівень плинності та прогулів,

- кращий доступ до трудових ресурсів через кращий імідж серед місцевих меншин,

- кращі позиції маркетингу,

- вищий творчий потенціал,

- краще вирішення проблем,

- вище організаційна гнучкість.

Але також є і недоліки - більша імовірність конфліктів.

10.Елементи та етапи комунікаційного процесу

Основна мета комунікаційного процесу - забезпечити розуміння інформації, яка є предметом обміну, та точність її передачі.

Процес комунікацій складається з таких елементів:

1. Відправник - особа, яка генерує чи збирає інформацію та її передає.

2. Ідея та повідомлення, власне інформація, яка передається і за­кодована для цієї мети спеціальними символами.

3. Канал - засіб передачі інформації.

4. Адресат - особа, якому призначена інформація та хто її інтерпретує.

Завдання етапів комунікаційного процесу - скласти повідомлення і використати підходящий канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторони одночасно його зрозуміли і прийняли вихідну ідею.

Етапи комунікац. процесу:

1.Зародження та відбір ідеї. Потрібно дійсно усвідомити, які ідеї призначені для передачі, впевнитись в адекватності і доречності ваших ідей з урахуванням конкретної ситуації до того, як ви від­правите повідомлення.

2 Вибір каналу і кодування інформації. Вибір каналу повинен бути сумісним з типом символів, використаних для кодування. 3 іншого боку, кодування інформації здійснюється відповідно до каналу, яким буде передаватися повідомлення. Методи коду­вання забезпечуються за допомогою слів, символів, інтонації, жестів тощо.

3. Передача інформації - фізична передача пові­домлення, яку часто сприймають за сам процес комунікації, а не його окремий етап.

4. Декодування: переклад символів відправника в думки адресата.

5.Зворотний зв'язок - реакція реципієнта на те, що почуто, про­читано чи побачено.

Зовнішні чи внутрішні «шуми» можуть суттєво знизити точність передавання інформації. Керівник повинен допускати, що не все, сказа­не чи написане ним, буде точно так зрозуміло і виконано, як він задумав.

11.Види комунікацій

За критерієм учасника комунікації розрізняють:

1. Організаційні комунікації це: комунікації із зовнішніми учасниками, статистичні звіти; з профспілкою - пряме спілкування, внутрішні комунікації: вертикальні, горизонтальні, комунікації в мережах та командах.

2. Особисті комунікації - це комунікації між:

- керівником і підлеглим,

- керівником і керівником,

- керівником і робочою групою.

3. Неформальні комунікації включають:

- канал розповсюдження чуток,

- кластерні комунікації (всі говорять потрошку, але інформація не є об'єднаною),

- «гуляючи повсюди» (керівник відвідує кухню, їдальню, і місця соціального спілкування і отримує нові ідеї)

Хоч за неформальними комунікаціями і зберігається репутація неточної інф-ції, однак, дослідження показують, що інформація не-альяого повідомлення частіше є точною, ніж викривленою, якщо стосується інформації про саму організацію (організаційні питанні).

Комунікації за форматом поділяються на:

- усні,

- письмові,

- електронні.