7.Соціальне оточення

Соціальна відповідальність - це набір обов'язків, які організація повинна захищати і покращувати суспільство, в якому воно діє.

Сфера соціальної відповідальності:

- стейкхолдери організації (ключові групи, які мають частку організації),

- природне оточення,

- загальний соціальний добробут.

Позитивні ефекти соц. відповідальності:

- допомагає утримати довгострокові прибутки,

- бізнеси створюють проблеми, тому повинні допомагати їх ви­рішувати,

- корпорації у суспільстві мають такі самі привілеї як і громадя­ни,

- бізнеси часто мають ресурси, щоб вирішити ті чи інші проблеми.

Негативні ефекти соц. відповідальності:

- зменшення прибутку за рахунок благодійних внесків,

- залучення до соціальних програм дає бізнесу надто багато влади,

- існує можливість конфлікту інтересів.

Ф. Котлер здійснив класифікацію організацій на чотири групи від­повідно їх відгуку на соціальні потреби:

- організації, які не готові відгукнутися на соціальні потреби, оскільки вони вважають, що і так знають, що є найкращим,

- організації з частковою реакцією на соціальні потреби,

- організації з високим рівнем реакції на соціальні потреби

- організації абсолютної реакції на потреби споживачів (церкви, профспілки).

Уряд впливає на організації в контексті його соціальної відповідальності через законодавство по захисту довкілля, споживачів, працівників, про безпеку, податковий кодекс.

Управління соціальною відповідальністю охоплює:

♦ формальний організаційний підхід:

- узгодженість дій із законодавчими вимогами,

- етичність,

- благодійність, соціальні заходи,

♦ неформальний організаційний підхід:

- лідерство та організаційна культура,

- розкриття працівниками неетичної поведінки в межах організації

♦ оцінка соціальної відповідальності (оцінка зусиль з тренувань працівників етичним нормам, виконання формальних вимог етики та соціальної відповідальності.

8. Глобальне оточення

Міжнародний бізнес - це такий, що, в основному, розміщений в певній країні, але отримує ресурси чи доходи з інших країн.

Мультинаціональний бізнес - працює зі світовим ринком, на якому він купляє ресурси, позичає гроші, виробляє свою продукцію та її продає.

Глобальний бізнес - такий, який не прив'язується до певної країни і заявляє про себе як про світову компанію.

Існують інші класифікаційні форми інтернаціоналізації:

- імпорт-експорт,

- ліцензування,

- стратегічні альянси,

- прямі інвестиції.

Основні сучасні тенденції міжнародного бізнесу проявляються у все тіснішій співпраці та загальній причетності до міжнародних економічних процесів. Структура глобальної економіки формується такими класифікаційними групами країн:

1) Ринкові системи - це кластери країн, які мають високий рівень взаємної торгівлі: Північна Америка, Європа, Тихоокеанська Азія, решта світу: Азія, Африка, Південна Америка.

2) Економіки з високим потенціалом: Китай, Індія, Бразилія, В'єтнам, колишні країни РС. Їх недоліки: нестача добробуту для забезпечення достатнього платоспроможного попиту, нерозвинена інфраструктура.

3) Інші економіки:

- нафтові країни - Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Лівія, Сирія, ОАЕ,

- інші ризикові країни - Перу, Ель Сальвадор, Туреччина, К лумбія, Північна Ірландія.

Відмінності культур часто створюють відмінне вербальне чи інше сприйняття, наприклад:

мова: (японське «хай» означає «так» або «ох»), ессо (сорт ка­надського бензину) по-японськи - зупинена машина, шевроле Нова (Дженерал Моторе): по-іспанськи «нова» - «не їде»), кольори: в мусульманських країнах дуже поширений зелений, в деяких інших країнах - це колір смерті, у країнах Америки та Європи - рожевий є кольором жіночності, в азійських країнах жовтий є кольором жіночності,

цінність часу для західних менеджерів є вищою у порівнянні із Близьким Сходом.