1.1.Інтерпретація терміну

Поняття менеджменту широко застосовується та інтерпретується. Існує тісний взаємозв'язок між термінами менеджменту, управління та адміністрування. Вони дуже близькі.

Приклади значень менеджменту за Оксфордським словником ан­глійської мови:

1. влада та мистецтво керування,

2. спосіб і манера спілкування з людьми,

1. вміння та адміністративні навики організувати ефективну робо­ту апарату управління,

3. органи управління, адміністративні одиниці, служби та підрозділи.

Одним із найпоширеніших визначень менеджменту як системи знань є таке:

Менеджмент - наука про управління, особливий вид діяльності, змістом якої є цілеорієнтований вплив на працівників, спрямування і ко­ординація зусиль людей для досягнення цілей, поставлених перед орга­нізацією». Менеджмент об'єднує ряд спеціалізацій, таких як загальний менеджмент, фінансовий менеджмент, маркетинг і т.п.

Що стосується «адміністрування», то словник іншомовних слів дає таке тлумачення терміну:

1. управління, завідування,

2. формальна бюрократія, управління, здійснюване лише шляхом наказів і розпоряджень.

Яскраве визначення менеджменту дає Жан-Жак Серван-Шрайбер: «Менеджмент, якщо мати на увазі абсолютно всі речі, є найбільш твор­чим із усіх мистецтв. Це - мистецтво мистецтв. Тому що він є організато­ром талантів». Ефективний менеджмент розвиває людську активність.

1.2.Професія менеджера

Менеджери - певний прошарок суспільства, що складається з професійних управлінців (керівників). Поява професії менеджера зу­мовлена такими основними історичними причинами:

• поглиблення суспільного поділу праці за різними видами ді­яльності,

• зростання масштабів організації,

• ускладнення процесу виробництва та управління ним,

• відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності.

Горизонтальний поділ управлінської праці означає виділення функціональних рівнів менеджменту. Функціональні менеджери - це менеджери-маркетологи, менеджери-фінансисти, менеджери з виробництв, менеджери з управління персоналом, менеджери-адміністратори і інші.

Ієрархічні сходинки управлінців (тобто вертикальний поділ праці можна поділити на три групи:

- керівники нижньої ланки,

- керівники середньої ланки,

- керівники вищої ланки.

Керівники нижньої ланки - це організаційний рівень, який зна­ходиться безпосередньо над працівниками, які не є управлінцями. Їхні функції полягають у плануванні і контролі за виконанням виробничих завдань для безперервного забезпечення безпосередньою інформацією про їх виконання керівників вищої ланки; відповідальність за використання таких ресурсів, як сировина та обладнання.

Управлінці середньої ланки - це керівники, які координують робо­ту молодших начальників. Типові посади - завідувач відділу (у бізнесі), декан. Ці керів­ники визначають проблеми, починають обговорення, рекомендують дії, розробляють новаторські ідеї та творчі пропозиції.

Керівники вищої ланки - дуже нечисельна група керівників, які відповідають за прийняття важливих рішень для організації у цілому чи для основної частини організації. Типові посади - голова Ради прав­ління, президент компанії, ректор - в університеті. Сильні керівники накладають відбиток своєї особистості на весь імідж компанії.

Основні навики менеджера охоплюють:

- технічні (функціональні) вміння,

- вміння взаємодіяти з людьми,

- концептуальні здібності,

- здібності до діагностики, аналітичні здібності,

- прийняття рішень,

- самоменеджмент (або менеджмент власного часу).

Основні ролі керівника включають міжособові, інформаційні та ролі, пов'язані з прийняттям рішень. Масштаби менеджменту досить широкі. Не слід ототожнювати поняття менеджера і підприємця. Підпри­ємець часто йде на особистий ризик, реагує на фінансові можливості, має бажання довго і наполегливо працювати. Це все те, що традиційно рахується рисами хорошого підприємця, але зовсім не обов'язково свідчить про можливості тієї ж самої людини ефективно управляти організацією у міру її збільшення. Дослідження показують, що більшість нових підприємств розпадається, в основному, не через погані ідеї, а через поганих керівників.

Але таке поняття як підприємницьке управління існує і є дуже по­пулярним. Підприємливий менеджер активно шукає можливості і спеці­ально ризикує, добиваючись змін і вдосконалень. Ці рішення, звичайно, спираються на інф-ію і думки керівників сер. ланки. Сучасне усвідомлення менеджменту полягає у сприйнятті його активності й гнучкості, необхідності використання сучасних здо­бутків наукової думки.