Питання для самостійного опрацювання
1. Поняття і природа змін.
2. Основні особливості організаційних змін.
3. Політика змін та її основні принципи.
4. Труднощі здійснення змін у сучасних умовах.
Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись літературними джерелами, періодичними виданнями та ресурсами Інтернету.
Теми рефератів
Місце змін у діяльності підприємства та їх значення.
Джерела змін: зовнішні і внутрішні.
Екстерналіська теорія пояснення джерел змін.
Інтегральна теорія пояснення джерел змін.
Література: 8, 11, 14, 19, 21, 23, 25, 27, 35, 41.
Тема 2. Види змін Алгоритм вивчення теми
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Сьогодні очевидно, що підприємства для виживання на ринку і збереження конкурентоспроможності повинні час від часу вносити зміни у свою господарську діяльність. Більше того, потреба в змінах стала виникати настільки часто, що їх вплив на життєвий цикл підприємства вже не розглядається як виняткове явище. У практиці і наукових дослідженнях дедалі більше уваги приділяється аналізу методів та організаційним можливостям управління змінами («менеджменту змін»).
Концепція управління змінами охоплює всі заплановані, організовувані і контрольовані зміни в області стратегії, виробничих процесів, структури і культури будь-якої соціально-економічної системи, включаючи приватні та державні підприємства. «Менеджмент змін» займається специфічними питаннями управління підприємством, включаючи організаційні, кадрові, комунікаційні та інформаційні аспекти.
Принципово важливе питання полягає в наступному: як підприємство може протистояти змінам зовнішнього середовища (виникаючим часто, але нерегулярно і практично непередбачено), а також за допомогою попередніх заходів або відповідної реакції зберігати свою життєздатність і досягати намічених цілей. Підприємство повинно постійно стежити за основними компонентами навколишнього системи і робити висновки щодо своїх потреб у змінах. Зазвичай серед цих компонентів виділяють економічні (наприклад, глобалізація ринку або його регіональна диференціація), технологічні (швидке поширення нових технологій), політико-правові (зміни в законодавстві), соціально-культурні (демографічні зрушення, зміни в системі цінностей) і фізико-екологічні (кліматичні умови, навантаження на екосистему).
На підприємство, яке стоїть перед необхідністю змін, великий вплив мають виробничі та кадрові параметри. До першої категорії належать стратегічні господарські області, організація і хід виробничого процесу, фірмова культура, застосовувана техніка, відносини власності. Серед кадрових параметрів найбільш важливе значення мають такі, як психологічні здібності сприйняття змін членами організації, особисті амбіції, можливості професійного розвитку, готовність до кооперації.
Як правило, поштовхом до змін є кризові ситуації. З економічної точки зору кризи слід розрізняти по тому, в яких областях вони становлять небезпеку для досягнення фірмових цілей. Так, криза ліквідності означає реальну втрату платоспроможності. Тому необхідні термінові заходи, інакше підприємство буде змушене піти з ринку (наприклад, в результаті його продажу з торгів або інших ліквідаційних процедур).
Криза успіху характеризується явним негативним відхиленням фактичного стану від запланованого (наприклад, за показниками продажів, грошових надходжень, прибутку, рентабельності, витрат і ін). Причинами виникнення такої кризи можуть бути помилки в дослідженні ринку, виробництві, капіталовкладеннях, кадровій політиці.
Менш помітним і не настільки безпосереднім є стратегічна криза. Хоча становище фірми в даний момент (ситуація успіху) може здаватися цілком задовільним, його наступ необхідно діагностувати, якщо відбуваються збої в розвитку підприємства, знижується потенціал успіху, послаблюються захисні можливості в конкурентній боротьбі. Намічається розрив між ймовірними і бажаними результатами може бути ліквідований лише шляхом зміни колишньою або прийняття нової орієнтації (наприклад, вихід на нові ринки, продуктові або технологічні інновації). Як правило, такі зміни розраховані на багато років.
Зміни в стратегії, виробничих процесах, структурі і культурі можуть здійснюватися поступово, у вигляді дрібних кроків або ж радикально, у вигляді великих стрибків. У цьому зв'язку відповідно говорять про еволюційні та революційні теорії змін.
У 1993 р. американські фахівці з менеджменту М.Хаммер і Дж.Чампі в основних рисах сформулювали концепцію реінжинірингу бізнесу. На їхню думку, господарський реінжиніринг - це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування підприємства та його найважливіших процесів. Результатом є різке (на порядок) поліпшення найважливіших кількісно вимірюваних показників витрат, якості, обслуговування і термінів. Відповідно до цієї концепції мова повинна йти про глибинну реорганізації підприємства по всьому ланцюжку створення вартості. Радикальної реорганізації також підлягає процес задоволення потреб клієнта.
Під організаційним розвитком мається на увазі концепція планування, ініціювання та здійснення процесів зміни соціальних систем із залученням широкого кола учасників. Прихильники еволюційної концепції виходять з того, що в першу чергу повинні змінюватися погляди, ціннісні уявлення і моделі поведінки членів соціотехнічної системи, а потім і сама система («організація» в інституціональному розумінні).
Організаційний розвиток визначається як довгостроковий, ретельний, всеосяжний процес зміни і розвитку організації і працюючих у ній людей. Процес ґрунтується на навчанні всіх співробітників шляхом прямої взаємодії та передачі практичного досвіду. Мета змін полягає в одночасному підвищенні продуктивності організації та якості праці.
Зверніть увагу, що оцінка доцільності використання того чи іншого методу залежить від багатьох факторів. Визначальне значення мають ставлення персоналу до змін і розуміння владних повноважень як з боку керуючого персоналу, так і співробітників. Ситуаційна готовність до змін відповідно до однієї з крайніх концепцій повинна оцінюватися в залежності від виду кризи, в якій опинилася соціальна система.
В умовах кризи ліквідності організаційний розвиток не може розглядатися в якості серйозної альтернативи господарському реінжинірингу, тоді як принципи і техніка першого надають достатньо можливостей для вирішення проблем при стратегічному кризі. Особливо важливо прийняти правильне рішення щодо вибору підходу у випадку кризи успіху. При цьому насамперед варто враховувати кадровий фактор, а також господарські параметри.