Критерії підсумкового контролю результатів вивчення дисципліни

Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у ПУЕТ, з обов’язковим пере­ве­денням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.

ШКАЛА НАРАХУВАННЯ ПІДСУМКОВИХ БАЛІВ

Оцінка за шкалою ECTS*	Оцінка за бальною шкалою, що вико­ристо­вується в ПУЕТ	Оцінка за чотирибальною шкалою	Якісні критерії оцінки знань
A	90–100	5 (відмінно)	Глибокі знання, можлива незначна кількість помилок
BC	74–89	4 (добре)	Міцні знання з можли­ви­ми кіль­кома помилками
DE	60–73	3 (задовільно)	Непогані знання, але є значна кіль­кість недоліків
FX	35–59	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	Недостойні знання, слабо за­своєний матеріал, невміння самос­тійно викласти його зміст
F	1–34	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	Невміння осмислити зміст теми і публічно чи пись­мово представити його

ECTS* – Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система.

Порядок і критерії оцінювання знань студентів

Проміжний тестовий контроль проводиться два рази на семестр. Тест містить 20 запитань одиничного і множинного вибору щодо пере­вірки знань основних категорій навчальної дисципліни.

Для оцінювання рівня відповідей студентів на тестові завдання ви­користовуються такі критерії: оцінка «відмінно» – 90–100 % пра­вильних відповідей; оцінка «добре» – 75–90 % правильних від­по­ві­дей; оцінка «задовільно» – 55–75 % правильних відповідей; оцінка «незадовільно» – менш ніж 55 % правильних відповідей.

Тести для проміжного контролю обираються із загального переліку тестів за відповідними модулями.

Метою вирішення тестових завдань з дисципліни є засвоєння сту­дентами теоретичних знань з процесу оцінки ефективності управління підприємством, набуття практичних вмінь та навичок у вирішенні пев­ного кола проблем з управління ефективністю, що постають на су­час­ному етапі розвитку економіки перед вітчизняними підприємствами.

Відповідно до галузевого стандарту освіти тестові завдання спря­мовані на забезпечення виконання студентами виробничих функцій (технічних, виконавських, проектувальних, організаційних), задач діяль­ності (професійних, соціально-виробничих і соціально-побутових) та класів задач діяльності (стереотипних, діагностичних і евристичних), згідно з якими має здійснюватися підготовка фахівця певного рівня кваліфікації.

Тестові завдання закритої форми розрізняються за принципом по­будови відповіді.

1. Альтернативні тестові завдання передбачають наявність двох ва­ріантів відповіді типу «так-ні»; «вірно-невірно» тощо.

Тестові завдання з множинним вибором передбачають принаймні три можливі відповіді (але не більше п’яти). Завдання такого типу до­цільно використовувати у тих випадках, коли необхідно перевірити вмін­ня правильно відтворювати отримані знання. У цьому типі тестових завдань у запропонованих декількох відповідях правильною є лише одна.

Розрізняють декілька варіантів тестів з множинним вибором:

1. тестові завдання з простим множинним вибором, відповідь на які будується за принципом класифікації; їх доцільно вико­рис­то­ву­вати тоді, коли кількість можливих варіантів відповідей менше трьох, але відповідь більш складна, ніж відповідь типу «так-ні». Така форма тес­тового завдання є проміжною між альтернативними тес­то­вими зав­дан­нями і тестовими завданнями з множинним вибором;

2. тестові завдання з множинним вибором, побудова відповіді на які використовує принцип класифікації, рекомендується вико­рис­то­вувати при перевірці умінь вільного орієнтування у групі схожих по­нять, явищ, процесів тощо;

3. тестові завдання, у відповідях на які застосовано принцип ку­муляції, доцільно використовувати для перевірки повноти знань та умі­нь. Запитальна частина таких завдань в основному має по­рів­няльний зміст: одна з декількох відповідей має бути найкращою, най­більш вір­ною, найбільш повною.

4. При складанні тестових завдань з множинним вибором мож­ливе сполучення всіх вищезазначених принципів.

2. Тестові завдання на відновлення відповідності частин являють собою модифікацію тестових завдань з множинним вибором і по­да­ються у вигляді двох чи більшої кількості колонок слів, фраз, гра­фіч­них зображень, цифрових або літерних позначень тощо.

3. Тестові завдання на порівняння і протиставлення (на аналіз вза­ємозв’язку) рекомендуються для перевірки вмінь виявляти роз­піз­на­вальні ознаки різних явищ, ситуацій тощо. При виконанні таких зав­дань тестований аналізує запропонований матеріал, синтезує його та робить відповідні висновки. У разі аналізу запропонований до тес­ту­вання матеріал поділяється на окремі частини і визначаються їх вза­ємовідносини; у разі синтезу окремі частини або елементи зап­ро­по­нованого матеріалу поєднуються в єдине ціле.

4. Тестові завдання з множинними відповідями «вірно-невірно» використовуються в ситуаціях, коли відповіді або рішення можуть бу­ти тільки правильними або неправильними (на відміну від тестових завдань з однією найвірнішою відповіддю), не мають жодних відтінків переваги і є категоричними. Крім того, досить часто на запропоноване запитання існує декілька вірних відповідей. У такому разі вважається, що тестується глибина знань, розуміння різних аспектів явищ, про­цесів тощо.

5. Тестові завдання на визначення причинної залежності вико­рис­товуються при необхідності перевірки розуміння певної причинної за­лежності між двома явищами. Запитання складається так, що кожне з двох тверджень, пов’язаних сполучником «тому що», є повним і чітко сформульованим. Тому, хто тестується, спочатку необхідно виз­на­чи­ти, вірне чи невірне кожне з двох тверджень окремо, а лише потім, як­що обидва вірні, визначити, вірна чи невірна причинна залежність між ни­ми.

6. Тестові завдання на відтворення вірної послідовності (ком­бі­нації) потребують переструктурування даних або елементів будь-якої комбінації. Використання таких завдань доцільне у разі тестування в­мінь та знань правильної послідовності дій (нормативної діяльності), алгоритмів діяльності, технологічних прийомів тощо. Можливе також їх використання при тестуванні знань загальноприйнятих фор­му­лю­вань визначень, правил, законів, фрагментів нормативних документів тощо.

7. Тестові завдання відкритого типу передбачають вільні від­по­віді тестованих, є завданнями без запропонованих варіантів відповідей і ви­користовуються для виявлення знань термінів, визначень, понять тощо.

Тести можуть бути застосовані як з метою контролю, так і для зак­ріплення теоретичних знань і практичних навичок.

Проведення поточного модульного контролю. Цей контроль здій­снюється та оцінюються за двома складовими: практичний і лекційний (теоретичний) модульний контроль. Оцінка за практичну складову мо­дульного контролю виставляється за результатами оцінювання знань студента під час семінарських і практичних занять, виконання ін­ди­відуального завдання та проміжного тестового контролю згідно з гра­фіком навчального процесу.

Теоретичний модульний контроль здійснюється у письмовій формі за відповідними білетами, які містять питання з усіх тем модуля. Таким чином, після вивчення тем 1–7 (модуль 1) студенти денної форми нав­чання виконують завдання 1 поточного модульного контролю, після вивчення тем 8–11 (модуль 2) – завдання 2.

Теоретична частина завдання модульного контролю містить або теоретичні питання, або тестові завдання закритої та відкритої форм. Практична частина завдання модульного контролю складається з практичних завдань (ситуацій) різного ступеня складності (стерео­тип­не, діагностичне, евристичне) та інших елементів практичної під­го­товки.

Для підведення підсумків роботи студентів по завершенні вивчення модуля виставляється підсумкова оцінка з поточного модульного кон­тролю, яка враховує оцінки за практичний і теоретичний модульний кон­троль.