Тема 8. Традиційні і сучасні методи управління змінами

Алгоритм вивчення теми

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Управління організаційними змінами складний процес. Зміни, що плануються можуть не досягти мети або результат буде суттєво відрізнятися від початкового запланованого ефекту. В такому разі спроби організаційної адаптивності та зміни індивідуальної поведінки повинні супроводжуватися з боку менеджерів розумінням природи змін і чітких методів їх проведення. Потрібно пам’ятати, що кожний як з традиційних, так і з сучасних методів управління змінами буде ефективним лише при певних специфічних умовах.

Традиційні методи управління змінами тісно пов’язані з системним підходом до управління організацією через шість взаємопов’язаних змінних, які завжди повинні бути у центрі проведення організаційних змін: люди, культура, задачі, технології, структура і стратегія.

Тож, до традиційних методів управління змінами відносяться три основні групи: методи, орієнтовані на людей і культуру; методи орієнтовані на задачі і технології та методи, орієнтовані на структуру та стратегію.

Методи, орієнтовані на людей і культуру розраховані на активне залучення і участь у них більшості персоналу організації. В разу успіху ці методи покращують індивідуальні та групові процеси при вирішенні проблем та прийнятті рішень, у комунікаційному процесі та у відношенні до роботи. Зміни організаційної культури впливають на рівень сприйняття цінностей, очікувань, ставлення та поведінку персоналу. Слід пам’ятати, що будь-які організаційні зміни так чи інакше зачіпають елементи організаційної культури. До групи цих методів відносяться:

обговорення результатів організаційного діагнозу;

«побудови команди» або групова робота;

консультування по процесу;

якості життя на роботі;

« високі зобов’язання – високі результати».

Методи, орієнтовані на задачі і технології концентруються на проведенні змін безпосередньо в роботі працівників та їх груп. У зв’язку з цим основна увага приділяється технологічним процесам та інструментарію, що використовується для виконання певних завдань. Методи цієї групи складаються з:

проектування роботи;

соціотехнічна система;

гуртки якості;

реінжиніринг бізнес-процесів;

загальне управління якістю.

Методи, орієнтовані на структуру та стратегію. Програми змін, що охоплюють всю організацію, часто пов’язані зі змінами в організаційній структурі та стратегії і, відповідно, в культурі. Зміни в структурі передбачають перестановки в посадах або ролях, переорієнтацію в зв’язках між ними, а також між робочими групами та структурними підрозділами. Зміни в стратегії включають в себе перегляд місії та цілей організації та стратегії, що дозволить досягти нової мети. В таблиці 16 представлено порівняння впливу даних методів на системні змінні:

Таблиця 16

Порівняння впливу методу, орієнтованого на структуру та стратегію на системні змінні

Методи змін	Вплив на системні організаційні змінні
	Люди і культура		Задачі	Технології	Структура	Стратегія
Адаптивні організаційні структури	Високий	Від помірного до високого	Від низького до помірного	Від низького до помірного	Високий	Від низького до високого
Стретегічні зміни	Від низького до високого	Від низького до високого	Від низького до високого	Від низького до високого	Високий	Високий

До сучасних методів управління змінами відносяться аутсорсинг, бенчмаркінг, даунсайзинг, реінжиніринг бізнес-процесів та тотальне управління якістю.

Досвід використання аутсорсингу є ефективним, широко поширеним і достатньо популярним за висновками відомих фахівціф та практиків ринку. Аутсорсинг широко використовується в практичній діяльності підприємств країн з розвинутою економікою (прикладами можуть бути такі компанії як Dell, Nike, Ford, Compaq, General Motors, Chryster), також застосовують в каїнах, де ринкові відносини щойно сформовані і розвиваються.

Слід також відзначити, що в науковій літературі зустрічається ряд термінів, аналогічних аутсорсингу: shrinking – скорочення, стискання організації; downsizing – зменшення організації; spin off – виділення одиниць бізнесу; екстерналізація – передача контролю за виконання якої-небудь функції компанії, яка спеціалізується в даній сфері.

Можливості аутсорсингу як і сфера його застосування досить широкі. Проте сама ідея залучення зовнішніх ресурсів не є новою. Екстерналізація функцій стороннім виконавцем існує багато років, і виправдано вважається логічним продовженням принципів, закладених в ідеї розподілу праці. Важливою відмінністю аутсорсингу від інших видів міжфірмових стосунків є його стратегічний характер. Нова методологія направлена на коріннє перетворення, трансформацію бізнес-системи організації на основі глибокого і всебічного аналізу її функціонування. Ретельні попередні розрахунки доцільності застосування аутсорсингу, безперервний контроль і оцінка поточної реалізації аутсорсинг-проектів характеризують процес впровадження аутсорсингу як планового, стратегічного рішення компанії. Реалізація аутсорсинг-проектів сприяє довгостроковій підтримці економічної стійкості, конкурентоспроможності і ефективному розвитку компанії. Застосування аутсорсингу допускає реструктуризацію внутрішньо-корпоративних процесів. Характерною особливістю, а також безперечною перевагою аутсорсингу, є можливість передачі аутсорсеру не тільки повноважень, але й ризиків та відповідальності за виконання доручених функцій.

Бенчмаркінг в тому вигляді, в якому він відомий нам сьогодні, був розроблений в США в сімдесятих роках, але його основні концепції були відомі значно раніше. Дослідження наукових методів організації праці проводив ще Фредерік Тейлор в кінці дев'ятнадцятого століття. Вони також можуть вважатися основами концепції бенчмаркінгу.

Сам термін «бенчмаркинг» відбувся від англійського слова benchmark («початок відліку», «карб»). У найбільш загальному сенсі benchmark — це щось, що володіє певною кількістю, якістю і здатністю бути використаним як еталон при порівнянні з іншими предметами. Бенчмаркінг є систематичною діяльністю, направленою на пошук, оцінку і навчання на кращих прикладах ведення бізнесу.

Застосування бенчмаркінгу полягає в чотирьох послідовних діях: розуміння деталей власних бізнес-процесів, аналіз бізнес-процесів інших компаній, порівняння результатів своїх процесів з результатами аналізованих компаній та впровадження необхідних змін для скорочення розриву.

Метою бенчмаркінгу є знаходження бізнесу, у якому справи йдуть краще, ніж у вас. Але цього недостатньо: після знаходження кращого способу управління і ведення справ, ви як і раніше повинні будете самостійно знайти відповідь на питання «як зробити це краще?».

Бенчмаркінговий підхід дасть організації можливість запозичити кращий досвід інших компаній, уникаючи «винаходу колеса». Культура підприємницької діяльності в організації буде орієнтована на такі цінності, як здатність робітників до навчання, підвищення власного потенціалу, що, у свою чергу, слугує поштовхом для розвитку організації. У підсумку компанія зможе зміцнити свою конкурентну позицію, а також досягти підвищення ступеня задоволеності покупців.