Тести для контролю знань студентів

Тест 1. До типів організаційних змін, що класифікуються за формою відносяться:

а) фронтальні, групові, індивідуальні;

б) поступові, революційні зміни;

в) індивідуальні, групові, технологічні;

г) планомірні, фронтальні, стратегічні.

Тест 2. Типи організаційних змін в залежності від підходу до управління можуть бути:

а) стабілізаційні, оперативні;

б) еволюційні, революційні;

в) фронтальні, групові;

г) виробничо-технологічні, помірні.

Тест 3. В залежності від джерел впливу організаційні зміни класифікуються на:

а) непередбачені;

б) зовнішні;

в) внутрішні;

г) вірні відповіді а) та б).

Тест 4. Типи організаційних змін за критерієм ймовірності подій класифікуються на:

а) ситуаційні, динамічні, спонтанні;

б) стабілізаційні;

в) стратегічні, цілеспрямовані;

г) групові.

Тест 5. Організаційні зміни за критерієм глибини тимчасової дії можуть бути:

а) стратегічні, тактичні;

б) оперативні, стабілізаційні;

в) вірні відповіді а) та б);

г) радикальні, часткові.

Тест 6. Типи організаційних змін в залежності від глибини перетворень класифікуються на:

а) помірні, часткові;

б) радикальні;

в) пов’язані з перебудовою всієї організації;

г) всі відповіді вірні.

Тест 7. Характер реакції особи формується під впливом наступних п’яти чинників:

а) природа та очікувані наслідки змін;

б) тип особистості та індивідуальна характеристика особи;

в) вірні відповіді а), б), г);

г) досвід попередніх змін в організації.

Тест 8. Які американські фахівці з менеджменту сформулювали концепцію реінжинірингу бізнесу?

а) П. Херсі та К. Бланшар;

б) М.Хаммер і Дж.Чампі;

в) Врум і Джанго;

г) К Левін та Ф. Філдер.

Тест 9. Яка теорія стверджує, що організація повинна розвиватися так, щоб в великій мірі відповідала зовнішньому середовищу, а цілі, задачі і технології були пристосовані до нього?

а) теорія формування життєздатної структури;

б) теорія природного відбору.;

в) теорія операційних витрат;

г) вірної відповіді немає.

Тест 10. Основні складові організаційної досконалості за Д.Харрінгтоном:

а) процеси, ресурси, проекти;

б) процеси, проекти, зміни, знання, ресурси.;

в) процеси, проекти, знання, ресурси;

г) вірної відповіді немає.

Питання для самостійного опрацювання

1. Взаємозв’язок між рівнями змін.

2. Особа і зміни.

3. Індивідуальні плани управління поліпшенням роботи.

4. Формування команди.

Теми рефератів

1. Теорії навчання.

2. Вплив індивідуумів на динаміку команди.

3. Способи ініціювання адаптації команди до організаційних змін.

Література: 11, 14, 30, 34, 41.

Тема 3. Керівництво і лідерство в управління змінами

Алгоритм вивчення теми

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Центральною фігурою в менеджменті будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує нею або окремим її підрозділом. Процес керівництва є неодмінною умовою функціонування організації.

Керівництво - це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців. Керівництво - не лише неодмінний, а й основний елемент процесу керування, зміст якого розкривається через його функції: планування, організацію, контроль, мотивацію й виховання. Перші чотири розкривають зміст процесу керівництва в системі "керівник - виробництво", а остання - одну з найважливіших аспектів керівництва - формування особистості у сфері трудової діяльності.

Процес керівництва колективом можна поділити на три стадії:

визначення цілей, які мають бути досягнуті за певний відрізок часу;

інформування колективу про завдання, методи їх виконання, ресурси тощо;

проведення аналітичної роботи з метою вивчення резервів підвищення ефективності трудової діяльності колективу.

Таким чином, враховуючи зміст основних стадій керівництва, можна дійти висновку, що керівництво- це процес неперервного обміну інформацією між його суб'єктом та об'єктом з метою впливу один на одного.

Важливе значення в управлінні має співвідношення керівництва та лідерства. Лідерство має місце у всіх сферах професійної діяльності керівника будь-якого рангу. Менеджер, займаючи певну посаду на відповідному рівні управління, стає формальним лідером колективу, оскільки отримує повноваження керувати ним. Однак він може й не бути дійсним лідером, якщо не володітиме відповідними якостями. У такому випадку функція лідерства може перейти до неформальних лідерів, найбільш авторитетних членів колективу. За такої ситуації лідерство стає процесом стихійного, спонтанного керівництва колективом і може мати негативний вплив на нього, якщо формальний керівник не звертатиме на це уваги. Неформальними лідерами стають найбільш ініціативні, енергійні, поінформовані працівники.

Безлідерні колективи менш ефективні. Найбільшої ефективності у своїй діяльності досягають ті колективи, де керівник є одночасно лідером. Він повинен уміти впливати на колектив через його неформальних лідерів, а не протиставляти себе їм і боротися з ними.

Важливими характеристиками керівника-лідера є його висока інтелектуальна та емоційно-вольова стресостійкість. Інтелектуальна означає бажання набувати нових знань, прагнути до них. Емоційно-вольова стресостійкість характеризує здатність приймати компетентні рішення в умовах нестачі інформації, дефіциту часу, ділових протиріч і власних конфліктів.

Слід звернути увагу, що до менеджера зі змін висуваються підвищені вимоги, та він повинен мати ширший рівень компетенцій та навичок. Особливо важливими є емоційні компетенції керівника, набір яких був складений Д. Гоулманом в 1998 році на основі досліджень емоційного інтелекту та розгляду 181 моделі навичок менеджерів в 121 організації по всьому світу. Подібне дослідження проводила компанія «Хей /Мак-Бер», вивчивши дані 40 корпорацій, і встановила, що емоційна компетенція в два рази важливіше, ніж майстерність чи інтелект.