3. Неокласична концепція зайнятості

Неокласичний напрямок став формуватися з робіт французького економіста ж.б. Сея. Остаточне формування неокласичного напряму пов'язують з ім'ям англійського економіста Альфреда Маршала. В якості стрижня своїх економічних досліджень він взяв відношення попиту і пропозиції.

Рівновага на ринку праці в неокласичній моделі визначається через агреговану функцію попиту на працю та сукупну функцію пропозиції праці. В якості ціни праці виступає ставка реальної заробітної плати.

3.1. Неокласична функція попиту на працю

В умовах досконалої конкуренції підприємцю вигідно використовувати працю працівника до тих пір, поки граничний продукт праці більше або дорівнює реальної заробітної плати.

Попит на працю є функція від ставки реальної заробітної плати, яка є спадною.

Чим більше ставка реальної заробітної плати, тим нижче попит на працю, і навпаки (рис. 2).

Рис. 2. Визначення попиту на працю в неокласичній концепції

Якщо на ринку праці встановиться заробітна плата більше граничного продукту праці, тоді підприємці будуть скорочувати зайнятість з N 0 до N 1 і навпаки.

У тривалому періоді попит па працю залежить від змін, пов'язаних з технічним прогресом і збільшенням обсягу застосовуваного капіталу (зсув кривої попиту на працю).

3.2 Неокласична функція пропозиції праці

В основі неокласичної функції пропозиції праці лежать рішення індивідуумів щодо його пропозиції. Рішення індивідуумів - це проблема максимізації корисності, яка складається з двох благ товарів, які можна купити на заробітну плату, і вільного часу (рис. 3).

Згідно з вибором індивідуума, до точки С він збільшує пропозицію праці при зростанні реальної заробітної плати. Потім крива пропозиції праці змінює свій напрямок і відбувається зменшення пропозиції праці при зростанні заробітної плати.

До точки С діє «ефект заміщення», а потім - «ефект доходу».

Рис. 3. «Ефект заміщення» і «ефект доходу»

Після підсумовування індивідуальних функцій на макрорівні більшість економістів прийшли до висновку, що «ефект доходу» нейтралізується працездатним населенням, яке при високій ставці заробітної плати збільшує пропозицію праці.

Функція пропозиції праці є зростаюча функція від реальної заробітної плати (рис. 4):

Рис. 4. Визначення пропозиції праці в неокласичній концепції

3.3 Рівновага на ринку праці в неокласичній концепції

Рівновага на ринку праці співпадає з повною зайнятістю. На рис. 5 пропозицію праці повністю відповідає попиту на нього при ставці реальної заробітної плати) - (. Якщо заробітна плата піднялася до рівня () -, то пропозиція праці зросте до N 1, роботу будуть шукати працездатні, представлені відрізком N 0 N 1; попит на працю скоротитися до N 2. У результаті безробіття складе N 2 - N 1.

Однак в умовах досконалої конкуренції і гнучкою реальної заробітної плати шукають роботу, врешті-решт, погодяться на більш низьку оплату праці. Ставка заробітної плати буде знижуватися до тих пір, поки не прийме значення) - (, тобто рівноважного значення.

Рис. 5. Рівновага на ринку праці