
- •1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.
- •2. Категорія простору у суспільній географії
- •3. Поняття про територіальну організацію суспільства
- •4. Завдання суспільної географії на сучасному етапі
- •5. Система методів суспільної географії
- •6. Внесок с. Рудницького у національну географію
- •7. Внесок проф.. Кубійовича у національну географію
- •8. Періодизація розвитку географічної науки
- •9. Київська географічна школа
- •10. Львівська географічна школа
- •11. Обгрунтувати раціональну структуру промислового виробництва України
- •12. Розкрити сутність структури господарства за квеДом
- •13. Поняття про інветисційну привабливість території
- •14. Обєкт і предмет соціології як науки
- •15. Розвиток соціології у 19-20ст.
- •16. Соціологія особистості
- •17.Зміст понять «твк» і «кластер»
- •23. Проблеми динаміки віково-статевої структури населення
- •24. Міжрегіональні і світові міграції населення
- •25.Поняття про світове господарство
- •26. Компоненна та геопросторова структура світового господарства
- •27. Проблеми геопросторової організації світового господарства на сучасному етапі його розвитку
- •28. Географічні проблеми єс
- •29. Суспільно-географічна типологія країн світу
- •52. Об’єкт, предмет, завдання і структура ландшафтознавства та його місце у системі наук.
- •53. Поняття про географічний ландшафт і його структуру.
- •54. Природні компоненти, елементи і фактори та їх роль у ландшафтотворенні.
24. Міжрегіональні і світові міграції населення
Міграція — це об'єктивний процес, який характеризується зміною постійного місця проживання окремих людей. На стан міграції впливають різноманітні фактори: стан економічного середовища, природні умови, наявність економічних зв'язків даного регіону з іншими, розвиток міжнародних зв'язків, сімейні зв'язки та інші. Міграція приводить до перерозподілу трудових ресурсів між територіями та галузями народного господарства. У всіх випадках міжтериторіальна рухливість не може бути позитивною, якщо її розміри не відповідають потребам розвитку народного господарства.
Вивчаючи стан міграції протягом певного періоду, вивчають основні тенденції, закономірності та вплив на зміну кількості населення. Міграційні процеси залежать від конкретних політичних та економічних процесів, що відбуваються в країні.
Узагальнення вітчизняного досвіду дозволяє виділити такі найбільш характерні періоди історії та відповідні ознаки міграції: • період індустріалізації, що вплинув на розміри і напрями міграції, коли значна частина населення із сіл переселилася у міста, з одних регіонів в інші. В результаті індустріалізації економіки, будівництва, введення в дію нових потужностей у різних галузях народного господарства виникла потреба у трудових ресурсах. Міське населення не могло задовольнити ці потреби, тому виникла внутрішньорегіональна та міжрегіональна міграція, що стало причиною збільшення чисельності міського населення. Ці процеси супроводжувалися працевлаштуванням людей на новому місці роботи, вирішувалась житлова проблема в результаті розширення будівництва житлового фонду, здійснювалось навчання трудового населення новим професіям, підвищувалась кваліфікація працівників різних галузей економіки;
• період перебудови економічних відносин, ринкова трансформація суспільства, впровадження різних форм власності, коли змінюється характер та інтенсивність внітрішньорегіональної та міжрегіональної міграції. В цей період міграція із сіл в міста зменшується, а в деяких випадках набирає зворотного напрямку. Залишається міграція населення працездатного віку в м. Київ незважаючи на існуючі обмеження у працевлаштуванні та труднощі у забезпечені житлом;
• період міждержавних міграційних процесів, коли значна кількість населення спрямовується в інші країни для тимчасового чи постійного проживання.
В залежності від характеру переміщення населення розрізняють міжрегіональну та міждержавну міграцію. Міжрегіональна міграція відображає переміщення населення із однієї області (району) в іншу, переміщення в системі "місто-село". Одним із напрямків такого виду міграції — це сезонна міграція на літній період для виконання сільськогосподарських робіт.
Світова міграція . Сьогодні у світі значно більше міжнародних мігрантів, ніж будь - коли, - за даними Департаменту з економічних і соціальних питань ООН (2009 р.), - 219 млн., та їх кількість протягом останніх кількох десятиліть швидко зросла зі 191 млн. у 2005 році. Якщо мігруюче населення продовжуватиме зростати такими ж темпами, як і в минулі 20 років, у світі до 2050 року буде загалом 405 мільйонів міжнародних мігрантів. У той час кількість внутрішніх мігрантів вже сягає 740 мільйонів осіб (Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (UNDP), 2009 р.), тому загальна кількість мігрантів сьогодні по всьому світові вже наближається до мільярда осіб.
До міжнародної міграції залучене широке розмаїття етнічних та культурних груп. Мігрує значно більше жінок – поодинці чи на чолі сімей; число людей, які живуть і працюють за кордоном, не маючи законного статусу, дедалі більше. Хоча всесвітня економічна криза й уповільнила міграцію у багатьох країнах, все ж очікується, що трудові ресурси по всьому світові зростуть з 3 млрд. сьогодні до більше ніж 4 млрд. вже до 2030 року. До 2025 року кількість молодих людей, які поповнюватимуть трудовий ринок у країнах, що розвиваються, перевершить теперішню загальну кількість робочої сили у промислово розвинутих країнах (Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (UNDP), 2009 р.). До 2025 року країни, населення яких на 60 чи більше відсотків складається з людей, молодших за 30 років, будуть майже всі розташовані в Африці, на південь від Сахари (Національна розвідувальна рада, 2008 р.).
Прогнози для 27 країн – членів Європейського Союзу на наступні 50 років зокрема вказують на стрімке зростання числа пенсіонерів – стосовно яких очікується, що співвідношення їх фінансового забезпечення серйозно зміниться – від теперішніх 4:1 до лише 2:1 у 2060 році. До того ж, 2060 року очікується ще 15-вітсоткове скорочення кількості населення працездатного віку (Європейська комісія, 2009 р.). Подібні тенденції також спостерігаються в усіх промислово розвинутих країнах.
Зміна клімату та її значення для міграції також викликають дедалі більшу стурбованість політиків. Міграція через екологічні зміни, скоріш за все, в осяжному майбутньому зростатиме, хоча здебільшого це буде внутрішня міграція. До 2050 року у процесі пересування будуть перебувати до 200 млн. осіб, хоча різні оцінки вкладаються у діапазон від 50 млн. до 1 млрд. Але з упевненістю вже можна сказати, що кількість людей, які вимушені через природні лиха переміщатись, зростає, оскільки протягом останніх двох десятиліть зросла й загальна кількість природних катаклізмів. У 2008 році приблизно 20 мільйонів осіб стали переміщеними через природні кліматичні катастрофи.
Загальна кількість мігрантів в результаті економічної кризи на зменшилася. Однак, потоки нових мігрантів у багатьох частинах світу стали повільнішими, що відобразило скорочення можливостей знайти роботу у країнах призначення та вплив обмежуючих заходів, що були впроваджені у кількох країнах для того, щоб скоротити трудову міграцію. Наприклад, Сінгапур, Малайзія та Таїланд відреагували на економічну кризу припиненням випуску та відновлення робочих дозволів. Агентства з працевлаштування у Єгипті та Йорданії повідомили про зменшення у регіоні Перської затоки попиту на робочі руки майже вдвічі, порівняно з початком 2008 року, особливо на висококваліфікованих фахівців. Уряд Австралії вперше за десять років скоротив число дозволів для мігрантів на постійне та тимчасове перебування.
У 2009-2010 роках потік незаконних мігрантів, які намагаються в’їхати у країни призначення, став повільнішим. З 2008 року кількість спроб незаконно перетнути кордон впала приблизно на третину у Сполучених Штатах Америки та Європі. Проте, затримання на кордоні – це лише один із методів боротьби з незаконною міграцією. При тому, що багато працівників – мігрантів втратили роботу, а на батьківщину не повернулися, ймовірно, що зросло число мігрантів, які працюють на випадкових роботах в тіньовій економіці, а оцінити масштаб такого явища важко.
Глобальна економічна криза зробила багатьох мігрантів у всьому світі більш уразливими, тому що мігранти опиняються серед тих, хто перший втрачає роботу. Це відбивається у високому рівні безробіття серед мігрантів у порівнянні з корінним населенням.
Міжнародне співтовариство приділяє міграції дедалі більше уваги, але багато країн все ще відчувають брак дієвості для того, щоб ефективно управляти міграцією. Отже, уряди не враховують всіх переваг міграції (наприклад, міграції для розвитку) та можуть потерпати від її негативних наслідків.
Сьогодні перед державами постають нові проблеми, пов’язані з міграцією, такі, з якими вони раніше не стикалися. Зростання кількості мігрантів з дедалі більш різноманітним походженням може розширити розмаїття та призвести до появи культурних інновацій, але може також завадити ефективній інтеграції. Захист людських прав мігрантів набуде найбільш нагального пріоритету, тому що дедалі більшої важливості набиратиме питання прав уразливих мігрантів та способів їх захистити. Неузгодженість пропозицій та попиту на ринку праці буде поглиблюватися, тому що зростає надлишок трудових ресурсі і розвивається демографічний дисбаланс між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. Для того, щоб перешкодити попаданню вже наявної дієвості під тягар нових проблем міграції, необхідно вжити запобіжних заходів, встановити партнерські стосунки між урядами та державними і недержавними дійовими особами заради налаштування політичної послідовності в управлінні міграцією.