10. Львівська географічна школа

11. Обгрунтувати раціональну структуру промислового виробництва України

12. Розкрити сутність структури господарства за квеДом

Для опису економіки Державну класифікацію видів економічної діяльності побудовано так, що виділені об'єкти охоплюють усі або майже всі види діяльності, котрі здійснюються в будь-якій галузі господарства.

КВЕД гармонізовано з Класифікацією видів економічної діяльності Статистичної комісії Європейського Союзу (NACE) (Rev.1.1 - 2002) на рівні класів, що дає змогу використовувати її для порівняння національних статистичних даних із даними Статистичної комісії Європейського Союзу без перехідних ключів. Для забезпечення можливості порівняння національних статистичних даних із даними Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності (ICIS) Організації Об'єднаних Націй у структурі КВЕД надано графу "Код ICIS".

Класифікація складається з двох блоків: ідентифікації та назви. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації та систему кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Для виділення галузей економіки (промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво тощо), яким належать об'єкти класифікації, введені "Секція" та "Підсекція", і позначені вони прописними літерами латинської абетки. Глибша деталізація угруповань КВЕД (розділ, група, клас, підклас) позначається цифровими кодами. Наприклад, код D DA 15.11.0 розшифровується так:

D - секція "Обробна промисловість";

DA- підсекція "Харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів";

15 - розділ "Харчова промисловість";

15.1 - група "М'ясна промисловість";

15.11 - клас "Виробництво м'яса та субпродуктів";

15.11.0- підклас "Виробництво м'яса та субпродуктів".

Рівень підкласу має значення від 0 до 9. Значення 0 надається підкласу за відсутності розширення міжнародного рівня класу на національному рівні. Значення від 1 до 8 надаються підкласам у випадку деталізації міжнародного рівня класу. Значення 9 завжди означає інші угруповання.

Зазначимо, що КВЕД - складова Центральної статистичної класифікації продукції за видами економічної діяльності (Центральна статистична класифікація), затвердженої наказом Держкомстату від 26 лютого 2006 р. № 630.

Центральна статистична класифікація розроблена в межах європейської гармонізації з метою запровадження основних статистичних класифікацій Європейського Союзу та їх застосування у всіх галузях статистики.

Центральна статистична класифікація складається з Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД, ДК 009:2005), затвердженої наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 р. № 375, і Статистичної класифікації продукції (СКП), розробленої на базі модельної статистичної Класифікації продукції за видами економічної діяльності Європейського Союзу (Statistical Classification of Products by Activities in the European Economic Community; CPA, 2002).

КВЕД і СКП становлять основний блок у системі національних статистичних класифікацій.

Об'єктами класифікації у Центральній статистичній класифікації є види продукції (товарів і послуг), створені внаслідок економічної діяльності.

Центральна статистична класифікація забезпечує:

- гармонізацію з модельною Класифікацією продукції за видами економічної діяльності Європейського Союзу (CPA, 2002);

- основу для створення галузевих номенклатур продукції (товарів і послуг);

- опис видів економічної діяльності через відповідність "діяльність - продукція";

- визначення та кодування видів економічної діяльності за продукцією;

- проведення статистичних обстежень і аналіз статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва та розподілу товарів і послуг відповідно до системи національних рахунків);

- зіставлення національної статистичної інформації з інформацією Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату), ООН і статистичних служб інших країн;

- створення складового елементу підсистеми автоматизованого ведення класифікацій Держкомстату.

На основі статистичних даних, згідно з КВЕД, можна визначити галузеву структуру будь-якого територіального утворення, наприклад, області, регіону чи країни загалом. Галузеву структуру обчислюють за однорідними показниками у відсотках. Так, її можна визначити за кількістю зайнятих у галузях. Для цього кількість зайнятих по територіальному утворенню загалом приймають за 100 %, а кількість зайнятих у конкретній галузі - за х %. Галузеву структуру можна визначити і за величиною території, яку займають підприємства галузей, і за кількістю спожитої електроенергії, води та ін.

У кожній господарській системі можна виділити галузі спеціалізації чи галузі експортної спеціалізації - ті галузі, значна частина продукції котрих вивозиться за межі країни; допоміжні галузі - галузі, що працюють на галузі спеціалізації, й обслуговувальні галузі - галузі, що обслуговують населення. Галузі спеціалізації визначають за допомогою коефіцієнта локалізації. Його обчислюють як відношення питомої ваги галузі в економіці району до питомої ваги цієї галузі у відповідній галузі країни (чи регіону).

Наголосимо, що обслуговувальні галузі зазвичай антропономні, тобто їх потужності розміщуються пропорційно до чисельності населення, яке ці галузі обслуговує.

Дуже важливими є динамічні характеристики галузей:

1. Динамічна галузь. Темпи її зростання перевищують упродовж досліджуваного періоду середні темпи зростання всього господарства.

2. Нова галузь - з найбільшою питомою вагою інвестицій, укладених в її розвиток.

3. Пропульсивна галузь. За своїми об'єктивними даними може суттєво перебудувати економіку.

4. Комплексуюча галузь. її розвиток унеможливлює появу диспропорції в економіці країни.

5. Лідерна галузь - провідна галузь науково-технічного прогресу.

6. Профілююча галузь - галузь спеціалізації, яка впливає на всі сфери господарства; має найбільшу питому вагу в товарній продукції.

Останнім часом у науковій літературі термін "галузь" ототожнюється з терміном "інфраструктура". Спочатку під інфраструктурою розуміли поєднання діючих споруд, будівель, мереж, що прямо не беруть участі у виробництві матеріальних благ, але необхідні для самого процесу виробництва, і їх можна об'єднати у певні однорідні-групи галузі, виділяючи виробничу, інженерну, соціальну, транспортну, екологічну інфраструктуру. Тепер у поняття "інфраструктура" вкладається майже такий самий зміст, як і в поняття "галузь".

Залежно від галузевої структури господарства розрізняються такі типи країн:

1. Аграрний - перевага сільського господарства.

2. Аграрно-індустріальний - перевага сільського господарства над промисловістю за перевагою обох галузей над іншими галузями.

3. Індустріально-аграрний - перевага промисловості над сільським господарством за їх сукупної переваги над іншими галузями.

4. Індустріальний - значна перевага промисловості.

Типи країн, залежно від галузевої структури господарства, можуть мати такі стани:

1. Індустріальний - механізація й автоматизація процесів у всіх видах економічної діяльності.

2. Постіндустріальний - зростання питомої ваги послуг у всіх видах економічної діяльності.

3. Інформаційний - інформаційні процеси е ядром всілякого виду економічної діяльності.

У формуванні типу господарства країни за галузевою структурою та стану, в якому вона перебуває, величезна роль належить державі. Чимале значення для побудови ефективного суспільства мають цінності, політичне правління, економічна. У цьому зв'язку доцільно ознайомитися з працею Б. Гаврилишина "Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств" (див. Список літератури).

Вивчення галузевої структури територіальних утворень - це метод вияву поділу суспільної праці, тобто дослідження ступеня територіального поділу праці. Адже ускладнення галузевої структури територіального утворення засвідчує зростання специфіки географічного поділу праці. Ось чому вивчення галузевої структури господарства є обов'язковим у курсі "Регіональна економіка". Без цього неможливо усвідомити особливості вияву законів, закономірностей і принципів територіальної організації продуктивних сил у конкретних геопросторовочасових координатах і розробити прогноз ефективного розвитку та розміщення продуктивних сил.