6. Внесок с. Рудницького у національну географію

Заснував картографічний напрямок в українській географії – географічні карти українською мовою, на яких були представлена Україна як цілісна просторова одиниця, представив Європі (Відень Австрія); засновник української антропогеографії, політичної географії; праці – «Чому ми хочемо самостійної України?»(), Нинішня географія -1905 р.,- у цій праці виклав основи української географічнї науки, «Україна: Земля і народ» (1916 р.), «Україна — наш рідний край» (1917 р.), «Основи землезнавства України» (1924, 1926 рр.), «Основи геології й морфології Закарпаття» (1925, 1926 рр.), «Завдання географічної науки на українських землях» (1927 р.). Оригінальну концепцію її С. Л. Рудницький виклав у працях «Україна з політично-географічного становища» (1916), «Україна і великодержави» (1920), «Українська справа зі становища політичної географії» (1923). Засновки політичної географії,. Вивів на новий рівень національну ідею. Класифікував географічні наукові дисципліни: виділив загальні та описові. У складі антропогеографі виокремив географі. Населення, антропогеографію, культурну географію, економічну і політичну. Вказав, що національний чинник головний у державотворенні і стояв на позиціях української державності. «Утворення української національної держави в етнографічних границях є одиноким способом, щоб запобігти заколотам і конфліктам у південно-східному куті Європи, так важному для світового господарства й для світової політики. Без національної української держави доживемо в найкоротшому часі до нових тяжких воєнних і революційних катастроф». Член НТШ;  географія є природничою наукою, але, включаючи в себе антропогеографічну гілку досліджень, вона опиняється безпосередньо на межі з гуманітарним знанням широкого змісту.  Автор балтійсько-чорноморської доктрини, площа етнічних земель за Рудницьким -1,1 млн. кв.км

7. Внесок проф.. Кубійовича у національну географію

Площа етнічної української землі 728 тис.кв.км. «Атлас України і сумежних земель», «Географія України і сумежних земель», «Українська людність в Польщі», «Територія і людність українскьх земель », Варшава, 1934 р.,, «Джерело до статистики люд. земель»,«Розміщення культур у Північних Карпатах» (1930), Kubijowicz W. Rozmieszczenie Ukraiucow w Azji. Biuletyn Polsko-Ukrainski. чч. 21—23. В. 1934., монографія «Територія і людність українських земель» (1935), «Розміщення населення в бойківських Карпатах» (1938),«Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя. Географічний нарис», «Географія українських і суміжних земель» (1938, 1943)., монографія «Українці в Генеральній Губернії. 1939—1941». Використав регонільногеографічний напрямок

8. Періодизація розвитку географічної науки

9. Київська географічна школа

Констянтий Воблий, Антін Синівський; загальнонаціональний Інститут географії – це «залишки» відкритого у 1927 році науково-дослідного інституту географії та картографії у Харкові під керівництвом Рудницього, що був ліквідований із його арештом.У 1944 році у Києві був організований Інститут географії (до 1952 року). У 1964 році в Інституті геологічних наук було створено Сектор географії з відділом економічної географії