
- •1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.
- •2. Категорія простору у суспільній географії
- •3. Поняття про територіальну організацію суспільства
- •4. Завдання суспільної географії на сучасному етапі
- •5. Система методів суспільної географії
- •6. Внесок с. Рудницького у національну географію
- •7. Внесок проф.. Кубійовича у національну географію
- •8. Періодизація розвитку географічної науки
- •9. Київська географічна школа
- •10. Львівська географічна школа
- •11. Обгрунтувати раціональну структуру промислового виробництва України
- •12. Розкрити сутність структури господарства за квеДом
- •13. Поняття про інветисційну привабливість території
- •14. Обєкт і предмет соціології як науки
- •15. Розвиток соціології у 19-20ст.
- •16. Соціологія особистості
- •17.Зміст понять «твк» і «кластер»
- •23. Проблеми динаміки віково-статевої структури населення
- •24. Міжрегіональні і світові міграції населення
- •25.Поняття про світове господарство
- •26. Компоненна та геопросторова структура світового господарства
- •27. Проблеми геопросторової організації світового господарства на сучасному етапі його розвитку
- •28. Географічні проблеми єс
- •29. Суспільно-географічна типологія країн світу
- •52. Об’єкт, предмет, завдання і структура ландшафтознавства та його місце у системі наук.
- •53. Поняття про географічний ландшафт і його структуру.
- •54. Природні компоненти, елементи і фактори та їх роль у ландшафтотворенні.
27. Проблеми геопросторової організації світового господарства на сучасному етапі його розвитку
Територіальна структура світового господарства — це географія соціально-економічного, функціонально-галузевого спрямування.
Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв´язки. Це пов´язано з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робоча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробництва. Для нормального підтримання і розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Посилюється інтернаціоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства.
Як показує попередній аналіз, світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими межами, якісними і кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів. Для світового ринку характерне переважно міжнародне переміщення товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує всі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов´язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.
Характерними рисами сучасного світового господарства є: розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення—вивезення капіталу, робочої сили і технології; зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК; економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах; виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об´єднань.
Регулюють світове господарство заходами національної та міждержавної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво. Кінець XX — початок XXI ст. є періодом формування нової системи світового господарства з властивою їй ієрархією національних економік у міжнародному поділі праці та на міжнародному ринку факторів виробництва. Основною її рисою здебільшого стає не суперечність, а тенденція до співробітництва і взаєморозуміння. Нівелюються, зближуються економічні рівні розвитку різних країн. Інтернаціоналізація виробництва під дією НТР створює таку ситуацію, коли країнам вже невигідно мати виключно все «своє виробництво». Інтегруючись у світове господарство, країни прагнуть знайти і знаходять там свою нішу. Дослідження закономірностей формування міждержавних зв´язків, їх розвитку дає змогу зробити висновок про те, що прагнення до створення єдиного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічне зближення й об´єднання окремих країн у єдиний господарський комплекс є генеральною тенденцією розвитку світового господарства. Провідним напрямом світогосподарського розвитку останніх десятиліть є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу. Він передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього переходу є сприятливий інвестиційний клімат країн. Внутрішній ринок країни доступний для таких надходжень. Проте відкрита економіка вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту; руху капіталу; митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо.