25.Поняття про світове господарство

26. Компоненна та геопросторова структура світового господарства

Економіка будь-якої країни є народногосподарський комплекс, що виникає на базі соціального та економічного розвитку, міжрегіонального розподілу праці та процесів інтеграції.

Галузева, або компонентна структура народногосподарського комплексу відображає співвідношення, зв'язки і пропорції між великими групами галузей.

Весь народногосподарський комплекс підрозділяється на групи галузей:

галузі матеріального виробництва: промисловість, будівництво, сільське господарство, а також галузі, пов'язані з постачанням населення продукцією, тобто заготівлі, матеріально-технічне постачання, торгівля і громадське харчування;

галузі невиробничої сфери: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт, зв'язок і т. п.;

соціальне обслуговування населення: охорона здоров'я, наука, культура і мистецтво, просвіта, галузі управління і оборони.

Для вивчення будь-якого народногосподарського комплексу велике значення має галузева функціональна класифікація. Вона включає чотири групи галузей: 1) первинні - видобувна промисловість і сільське господарство; 2) вторинні - обробна промисловість; 3) транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров'я, що обслуговують виробництво і населення; 4) управління, наука і наукове обслуговування.

У діючій на сьогоднішній день класифікації промисловості виділено п'ять комплексних галузей. Так, паливно-енергетичний комплекс включає галузі паливної та енергетичної промисловості (вугільну, нафтову, газову, сланцевих, торф'яну, електроенергетику). Науково-технічний прогрес робить особливо великий вплив на галузеву структуру машинобудування, де отримують розвиток такі галузі, як електротехнічна, приладобудівна з підгалузями: виробництво засобів обчислювальної техніки, приладів контролю і регулювання складних технологічних процесів, роботів і т. д. створені нові підгалузі в металургійної, хімічної та інших галузях промисловості.

Промисловість підрозділяється на видобувну та обробну. Галузі обробної промисловості становлять основу важкої індустрії. На їхню частку припадає 90% загального обсягу продукції промишленності1 . За економічним признач? ий, досвіду та інформації.

Сформувалася багаторівнева структура світового господарства .Центральну його частину ("центр") становлять постіндустріальні країни Північної Америки, Західної Європи і Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу та стан світових ринків. Між майже 25 країнами "центру" досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних та фінансових відносин. Основна спрямованість їхнього розвитку - перехід до постіндустріального інформаційного суспільства.

Периферійна частина ("периферія") - країни "третього світу", розташовані переважно в тропічних широтах. Периферія живе за рахунок експлуатації природних ресурсів, деякі з її регіонів перенаселені, у багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності і конфліктів.

"Напівпериферію" світового господарства складають досить неоднорідні групи країн перехідної економіки. До них належать: середньорозвинені індустріальні країни Західної Європи (наприклад, Ірландія, Португалія, Греція), індустріальні та деякі нові індустріальні країни Азії, Латинської Америки, Африки, Австралії та Океанії; а також постсоціалістичні країни Євразії (серед них й Україна), інтеграція яких у світове господарство тільки розпочалася.

Опорним каркасом цієї системи є кілька осередків (ядер) світового господарства (які науковці називають країнами "тріади"), а в кожному з них найбільші міста - економічні центри, так звані світові (або глобальні) міста.

Наймогутніше ядро світового господарства склалося у Північній Америці. Його основу становить економіка США, з нею тісно пов'язані економіки Канади й Мексики, які разом утворюють асоціацію НАФТА. На цю трійку при 7% населення світу припадає 22% валового національного продукту, 23% виробленої промислової та 13% сільськогосподарської продукції.

Не менш потужне ядро світового господарства сформувалося в Європі, країни якої мають не просто спільну географічну належність, а й глибокі історичні та геополітичні зв'язки. Тут сформувалося європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС), яке згодом трансформувалося в Європейський Союз (ЄС),27 країн з населенням близько 500 млн. осіб. Частка ЄС у світовому виробництві валового національного продукту, промислової і сільськогосподарської продукції становить близько 20%, а у золотовалютних резервах - більше 40%. Найбільш динамічні процеси економічного розвитку відбуваються в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Японія, група країн-"драконів" (або "далекосхідних тигрів"), Східний Китай формують інтеграційне ядро цього регіону. На його долю припадає близько 20% світового економічного потенціалу, а сумарна "вага" всіх країн АТР набагато більша

Мережа комунікацій, що пов'язує ядра "тріади" із сусідніми напівпериферійними і периферійними регіонами, доповнює картину "опорного каркасу" господарства світу.