
- •1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.
- •2. Категорія простору у суспільній географії
- •3. Поняття про територіальну організацію суспільства
- •4. Завдання суспільної географії на сучасному етапі
- •5. Система методів суспільної географії
- •6. Внесок с. Рудницького у національну географію
- •7. Внесок проф.. Кубійовича у національну географію
- •8. Періодизація розвитку географічної науки
- •9. Київська географічна школа
- •10. Львівська географічна школа
- •11. Обгрунтувати раціональну структуру промислового виробництва України
- •12. Розкрити сутність структури господарства за квеДом
- •13. Поняття про інветисційну привабливість території
- •14. Обєкт і предмет соціології як науки
- •15. Розвиток соціології у 19-20ст.
- •16. Соціологія особистості
- •17.Зміст понять «твк» і «кластер»
- •23. Проблеми динаміки віково-статевої структури населення
- •24. Міжрегіональні і світові міграції населення
- •25.Поняття про світове господарство
- •26. Компоненна та геопросторова структура світового господарства
- •27. Проблеми геопросторової організації світового господарства на сучасному етапі його розвитку
- •28. Географічні проблеми єс
- •29. Суспільно-географічна типологія країн світу
- •52. Об’єкт, предмет, завдання і структура ландшафтознавства та його місце у системі наук.
- •53. Поняття про географічний ландшафт і його структуру.
- •54. Природні компоненти, елементи і фактори та їх роль у ландшафтотворенні.
25.Поняття про світове господарство
26. Компоненна та геопросторова структура світового господарства
Економіка будь-якої країни є народногосподарський комплекс, що виникає на базі соціального та економічного розвитку, міжрегіонального розподілу праці та процесів інтеграції.
Галузева, або компонентна структура народногосподарського комплексу відображає співвідношення, зв'язки і пропорції між великими групами галузей.
Весь народногосподарський комплекс підрозділяється на групи галузей:
галузі матеріального виробництва: промисловість, будівництво, сільське господарство, а також галузі, пов'язані з постачанням населення продукцією, тобто заготівлі, матеріально-технічне постачання, торгівля і громадське харчування;
галузі невиробничої сфери: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, транспорт, зв'язок і т. п.;
соціальне обслуговування населення: охорона здоров'я, наука, культура і мистецтво, просвіта, галузі управління і оборони.
Для вивчення будь-якого народногосподарського комплексу велике значення має галузева функціональна класифікація. Вона включає чотири групи галузей: 1) первинні - видобувна промисловість і сільське господарство; 2) вторинні - обробна промисловість; 3) транспорт, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров'я, що обслуговують виробництво і населення; 4) управління, наука і наукове обслуговування.
У діючій на сьогоднішній день класифікації промисловості виділено п'ять комплексних галузей. Так, паливно-енергетичний комплекс включає галузі паливної та енергетичної промисловості (вугільну, нафтову, газову, сланцевих, торф'яну, електроенергетику). Науково-технічний прогрес робить особливо великий вплив на галузеву структуру машинобудування, де отримують розвиток такі галузі, як електротехнічна, приладобудівна з підгалузями: виробництво засобів обчислювальної техніки, приладів контролю і регулювання складних технологічних процесів, роботів і т. д. створені нові підгалузі в металургійної, хімічної та інших галузях промисловості.
Промисловість підрозділяється на видобувну та обробну. Галузі обробної промисловості становлять основу важкої індустрії. На їхню частку припадає 90% загального обсягу продукції промишленності1 . За економічним признач? ий, досвіду та інформації.
Сформувалася багаторівнева структура світового господарства .Центральну його частину ("центр") становлять постіндустріальні країни Північної Америки, Західної Європи і Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу та стан світових ринків. Між майже 25 країнами "центру" досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних та фінансових відносин. Основна спрямованість їхнього розвитку - перехід до постіндустріального інформаційного суспільства.
Периферійна частина ("периферія") - країни "третього світу", розташовані переважно в тропічних широтах. Периферія живе за рахунок експлуатації природних ресурсів, деякі з її регіонів перенаселені, у багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності і конфліктів.
"Напівпериферію" світового господарства складають досить неоднорідні групи країн перехідної економіки. До них належать: середньорозвинені індустріальні країни Західної Європи (наприклад, Ірландія, Португалія, Греція), індустріальні та деякі нові індустріальні країни Азії, Латинської Америки, Африки, Австралії та Океанії; а також постсоціалістичні країни Євразії (серед них й Україна), інтеграція яких у світове господарство тільки розпочалася.
Опорним каркасом цієї системи є кілька осередків (ядер) світового господарства (які науковці називають країнами "тріади"), а в кожному з них найбільші міста - економічні центри, так звані світові (або глобальні) міста.
Наймогутніше ядро світового господарства склалося у Північній Америці. Його основу становить економіка США, з нею тісно пов'язані економіки Канади й Мексики, які разом утворюють асоціацію НАФТА. На цю трійку при 7% населення світу припадає 22% валового національного продукту, 23% виробленої промислової та 13% сільськогосподарської продукції.
Не менш потужне ядро світового господарства сформувалося в Європі, країни якої мають не просто спільну географічну належність, а й глибокі історичні та геополітичні зв'язки. Тут сформувалося європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС), яке згодом трансформувалося в Європейський Союз (ЄС),27 країн з населенням близько 500 млн. осіб. Частка ЄС у світовому виробництві валового національного продукту, промислової і сільськогосподарської продукції становить близько 20%, а у золотовалютних резервах - більше 40%. Найбільш динамічні процеси економічного розвитку відбуваються в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Японія, група країн-"драконів" (або "далекосхідних тигрів"), Східний Китай формують інтеграційне ядро цього регіону. На його долю припадає близько 20% світового економічного потенціалу, а сумарна "вага" всіх країн АТР набагато більша
Мережа комунікацій, що пов'язує ядра "тріади" із сусідніми напівпериферійними і периферійними регіонами, доповнює картину "опорного каркасу" господарства світу.