Питання державного іспиту з «Географії» 2011/2012 н.р.

1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.

Об’єктом науки є фрагмент об’єктивної реальності, на що спрямована її увага (рефлексія) і який є опосередкований системою понять та категорій, а також методами дослідження. Об’єкт суспільної географії пройшов еволюцію: матеріально-суспільна форма руху (як одна із форм руху матерії – на цьому базувалась марксо-енгельське положення, що обєктом кожної науки є відповідна форма руху матерії, прийняте у РС). Нині є кілька підходів до розуміння загального об’єкта суспільної географії: 1) суспільство чи його окремі сфери. Суспільство розглядається із геосфер них позицій

2. Категорія простору у суспільній географії

3. Поняття про територіальну організацію суспільства

Територіальна або геопросторова організація суспільства є предметом дослідження суспільної географії. Геопросторова організація має «пласти» або риси: 1) взаєморозташування об’єктів у двовимірному просторі земної поверхні. Третя координата –вертикальна до уваги не береться. Взаєморозташування існує між двома пороговими масштабами: загальноземним та точковим. Все, що розміщене за загальноземним(глобальним) масштабом географією не вивчається (це вже космос), так само як і внутрішня організація точки (наприклад розташування цехів і дільниць підприємства) вже не стосується географії. Усі відношення між об’єктами характеризуються географічністю. 2) наявність просторових зв’язків між цими об’єктами, в межах земної поверхні. Вона виражається через наявність ліній зв’язку –транспортних коридорів, комунікацій, переміщення речовини, енергії та інформації –насамперед, людей; 3) існування територіальних суспільних утворень-формування поєднань, систем, структур –економічний район, господарський вузол, територіальний агропромисловий комплекс, політико-географічний район; 4) функціонування територіальних утворень, що полягає у зміні їхніх станів внаслідок взаємодії із довкіллям для досягнення цілей.

4. Завдання суспільної географії на сучасному етапі

З урахуванням сучасного етапу розвитку СЕГ можна сформулювати такі основні її завдання:

1) активізація фундаментальних досліджень, розвиток теорії, пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства, особливо при переході до ринкових умов (як це має місце в постсоціалістичних країнах) чи — до постіндустріального та інформаційного суспільства (у високорозвинених країнах);

2) декомунізація СЕГ. Це надзвичайно складний процес. Необхідно позбутися марксистських методологічних основ науки. Слід заново переглянути термінологію, поняття і теорії, які "обґрунтовані" цитатами з праць Маркса, Енгельса і Леніна; відкинути спосіб мислення, побудований на марксистсько-ленінських догмах. Наприклад, у економічній географії людина розглядалась лише як чинник (трудовий ресурс, а потім — споживач) розвитку і розміщення виробництва. В наш час цю істину треба поставити з голови на ноги: саме виробництво є засобом розвитку людини. Замість підсобного елемента людина повинна стати ядром соціально-економіко-географічного дослідження. Специфічні слова — терміни — "совєтизми" необхідно вилучити з ужитку: наприклад, "трудовий колектив", "трудящі", "народи України", "Україна — багатонаціональна держава" (нібито в Україні, крім української і татарської нації, проживає ще багато інших націй), "Польща, Словаччина і т. д. — країни Східної Європи". Навіть у структурі економіко — географічної характеристики країни не завжди доцільно ставити на перше місце важку індустрію, як це робили у радянський період, і багато дечого іншого;

3) вивчення економічної і соціальної географії світу і соціально-економіко-географічних аспектів глобальних проблем людства в сучасних умовах, коли розпались останні найбільші імперії, особливо радянська. Поява на пострадянському просторі нових держав Європи і Азії істотно змінює не лише геополітичну і геоекономічну ситуацію на євроазійському континенті, але й у всьому світі. Глобальні дезінтеграційні та інтеграційні процеси не знімають з порядку денного дослідження таких структурних сфер людської цивілізації, як демографічна, соціальна, економічна, політична, культурна, наукова та ін., окремо чи у їх географічному зв'язку;

4) активізація досліджень з економіко - і соціально-географічного країнознавства. Виникає потреба здійснити нову, позбавлену ідеологічного підкладу типологію країн світу (ділення їх на капіталістичні, соціалістичні та ті, що розвиваються). Головне тут — це українізація СЕГ. Вона полягає у наступному:

а) основну увагу у географічному країнознавстві слід зосередити на дослідженні самої України, яка поки що є свого роду "білою плямою" на соціально-економічній карті світу; б) глобальні процеси і закономірності слід вивчати не лише в контексті дослідження зарубіжних країн, але й України, трактуючи її, як носія цих процесів і проблем;

в) окремі країни вивчати не самі по собі, а в контексті їх зв'язків у першу чергу з Україною (зрозуміло, і з іншими державами);

г) велику увагу слід звернути на географічні терміни і назви, які повинні відповідати нормам української літературної мови (особливою є проблема дерусифікації географічних назв); надзвичайно важливою в СЕГ світу є транскрипція іноземних географічних назв українською мовою;

д) вивчати і популяризувати внесок вітчизняних учених — географів — світо -, країно - і краєзнавців, мандрівників. Наприклад, мало або зовсім не досліджена економіко — географічна спадщина таких оригінальних учених — українців, як професор Валентин Садовський, Володимир Огоновський, Микола Шраг та ін. Необхідно якнайбільш повно дослідити внесок географів — чужинців у вивчення України, починаючи від Геродота з Галікарнаса, а також географів — українців — громадян зарубіжних країн (професори Іван Тесля, Роман Дражньовський, Ігор Стебельський та ін.)