14. Об’єкт і предмет соціології як науки.

Соціологія – наука відносно молода, їй трохи більше ста років. Але, не дивлячись на такий вік, вона вже довела свою необхідність і значимість у суспільстві й у XX столітті стала академічною наукою, визнаною у всьому світі.

Щодо поняття об‘єкта соціології, то тут великих суперечок немає: більшість вчених вважають, що ним є суспільство як об‘єктивна реальність. Що ж стосується предмета, то тут є розбіжності: у багатьох підручниках предмет соціології визначають як суспільство в цілому, як цілісний організм з його соціальними механізмами функціонування й розвитку і, навіть, як результат досліджених дій. П.О. Сорокін визначав, що предметом загальної соціології є зміни у житті людей. Як і чому люди змінюються? Зміни ці відбуваються тому, що суспільство – це динамічна система. Воно весь час змінюється, змінюються і взаємовідносини між людьми, а це, відповідно, призводить до зміни самих людей.

Соціологію визначають як науку про родові властивості й основні закономірності суспільних явищ; як науку про закони становлення, функції, розвитку суспільства; як науку про суспільства, соціальні інститути, процеси у спільнотах людей і т.д.

Суспільство – це система. Система (з грецької – «ціле», складене з частин) – це упорядкованість певної кількості елементів, які взаємо­діють між собою та утворюють певне ціле. Суспільство є соціальною системою, бо основними елементами її є люди, які постійно знаходяться у соціальних відносинах. Ми кажемо, що суспільство – це складна система, тому що воно складається з багатьох різноманітних складових. Вона ще й динамічна, бо весь час змінюється. Упорядковані певним чином зміни у суспільстві є його соціальним розвитком. Якщо розвиток іде від простого до складного, від гіршого до кращого, від меншого до більшого і т.д., то він вважається прогресивним, якщо навпаки – регресивним. Поступове на­копичення певних змін у суспільстві складає еволюційний процес, відносно швидкі й одночасні зміни великої кількості елементів системи складає процес революційний. Останнім часом, із-за цієї вдастивості суспільства постійно змінюватися соціологи часто замість терміну «система» вживають термін «м‘яке поле взаємовідносин», яке змінюється подібно до зміни магнітного поля з постійною його флуктуацією.

15. Розвиток соціології у хіХст.-хХст.

Провідні соціологічні концепції кінця XIX — початку XX ст., що остаточно окреслили предмет науки, пов'язані з іменами видатних вчених — Е. Дюркгейма та М. Вебера.

Теоретичним обґрунтовуванням ідеології і політики буржуазного реформаторства стала концепція так званого соціологізму, що одержала якнайповніший вираз в працях Еміля Дюркгейма (1858- 1917). Ідейно теоретичним джерелом для Дюркгейма слугували концепції Сен-Сімона і О. Конта, етика І. Канта, психологія народів Вундта, а також ідеї німецької історичної школи права.

Основними соціологічними працями, що належать перу Е. Дюркгейма є такі як "Метод соціології", "Про розподіл суспільної праці", "Суїцид", "Елементарні форми релігійного життя". В співпраці з своїми учнями і послідовниками Е. Дюркгейм видає журнал "Соціологічний щорічник", який зробив великий вплив на розвиток суспільствознавчої думки у Франції і в Європі. Е. Дюркгейм відкрив і очолив першу в Європі соціологічну кафедру в Бордоському університеті, що дозволило соціології стати і прикладною наукою, і навчальною дисципліною.

Остаточний злам у розвитку соціології від класичної до сучасної науки зробив нарівні з Дюркгеймом його сучасник — німецький вчений Макс Вебер (1864 - 1920). Вебер був всебічно ерудованою людиною, спеціалістом у галузях філософії, економіки, соціології, політології, права. Взагалі, важко знайти галузь суспільствознавчих наук, яка не стала б предметом детального аналізу цього геніального мислителя. Багатогранність таланту Вебера дозволила розробити йому цілий ряд концепцій у різних напрямках теорії і методології соціологічної науки. Основними з них були праці, пов'язані з розвитком методології соціологічних досліджень, аналізом капіталістичного суспільства, проблемами соціології політики і соціології релігії.

У своїй найвідомішій праці "Протестантська етика і дух капіталізму" учений виступає критиком теорії марксизму і намагається дати пояснення реальним причинам виникнення і бурхливого розвитку капіталізму в Європі у другій половині XIX ст.

Цікавим психологічним напрямком у соціології кінця XIX — початку XX ст. був інстинктивізм, який пояснював виникнення соціальних явищ на основі біологічних інстинктів людини. Так, один із засновників інстинктивізму, американський психолог Уільям Мак-Дугалл (1871 - 1938) спробував на основі інстинктів створити психологічну теорію суспільства. Він вважав, що інстинкт породжує в людини певне почуття, яке згодом виливається в конкретні вчинки людини, сукупність яких становить певне соціальне явище. Так війна є породженням забіякуватості людини, процес накопичення капіталу є виявом скнарості та заздрощів, самоприниження у поєднанні з цікавістю й інстинктом утечі призводить до формування релігії.