6. Внесок акад. С.Л. Рудницького у національну географію.

Стенан Рудницький (1877-1937) - фундатор модерної української географії загалом і СГ зокрема. Академік ВУАП, дійсний член НТШ і багатьох європейських наукових товариств, доцент Львівського і профе­сор Українського Вільного Університету (Відень, Прага), один з органі­заторів Українського Вільного Університету (1921). Організатор і керів­ник Українського інституту географії і картографії (1927) у Харкові. На­родився у Перемишлі, розстріляний у большевицькому ГУЛАГу 3 лис­топада 1937 р. (урочище Сандормох поблизу Медвеж'єгорська у Карелії).

Учений створив теоретичні основи ук­раїнської географічної науки. Виклав їх у праці "Нинішня географія" (1905). Вважав об'єктом дослідження усієї географії зем­ну поверхню і трактував нашу науку як просторову, що вивчає реальні об'єкти і процеси і визначає закони їхньої просто­рової взаємодії.

С. Рудницький заклав наукові основи української політичної та вій­ськової географії загалом (праці у 1914—1923 pp.), зокрема у його фунда­ментальній монографії "Українська справа з погляду політичної геогра­фії"" (1923), і особливо політичної географії України.

Розумів Україну як країну, що має об'єднати всі українські етнічні землі "від Сяну до Дону і по Кавказ" у єдину Со­борну Самостійну Державу. Велику увагу звернув на причорноморське географічне положення нашої України, її вихід до країн Близького і Середнього Сходу, а також межування з Росією і Польщею.

С. Рудницький заклав наукові основи української географічної термінології, крає­знавства і шкільної географії. В організова­ному Рудницьким Інституті географії і кар­тографії був відділ економічної географії, для керівництва яким вчений запросив проф. В. Гериновича.

7. Внесок проф. В.М. Кубійовича в національну географію.

Володимир Кубійович (1900-1985) - найбільш яскравий пред­ставник української антропогеографії у міжвоєнний період. Почесний член HTLLI, керівник його Географічної комісії (а після війни - один з відроджувачів ПТШ в еміграції, довголітній Голова його Європейського відділу).

В. Кубійович - прямий спадкоємець наукової спадщини С. Рудни­цького і продовжувач його українознавчих ідей. Його творчістю закінчу­ється перед Другою світовою війною короткотерміновий період станов­лення української географії. Найвідоміші праці (співавтор і редактор): "Атлас України й сумежних країв" (1937) та "Географія українських й сумсжних земель" (1938, 1943). Це колективні праці багатьох західно­українських географів, природодослідників та інших учених, де роль В. Кубійовича була домінуючою. Як і у дослідженнях С. Рудницького, Україна тут показана в її етнічних межах, тоді коли вона перебувала під займанщиною чотирьох держав (Росія, Польща, Чехо-Славаччина, Румунія). "Атлас України й сумежних країв" - цс перший національний атлас Соборної України.

Внесок В. Кубійовича особливо вели­кий у національну демогеографію. Він дослідив динаміку українців та етнічних меншин (поляків, росіян, євреїв) на на­ших землях. До 80-х років XX ст. Показав етнічну структуру України в цілому і в окремих її історико-географічних регіонах (особливо на західних землях). Багато праці вчений доклав висвітленню географічних аспектів міграції українців, а також вивченню української діаспори.

В. Кубійович багато працював в українській регіоналістиці. Голов­ним об'єктом його наукових пошуків були Східні Карпати. В них він вивчав географічні аспекти розвитку пастушого життя, а також використання земельних угідь.