
- •1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.
- •2. Категорія простору в суспільній географії.
- •3. Поняття про територіальну організацію суспільства.
- •Методи класифікації та типізації
- •6. Внесок акад. С.Л. Рудницького у національну географію.
- •7. Внесок проф. В.М. Кубійовича в національну географію.
- •8. Періодизація розвитку географічної науки.
- •Новий і новітній періоди Новий період
- •9. Київська географічна школа.
- •10. Львівська географічна школа.
- •11. Обґрунтувати раціональну структуру промислового виробництва України.
- •13. Поняття про інвестиційну привабливість території.
- •14. Об’єкт і предмет соціології як науки.
- •15. Розвиток соціології у хіХст.-хХст.
- •16. Соціологія особистості.
- •18. Поняття про типи каркасів розміщення продуктивних сил.
- •21. Типи природної динаміки населення і демографічних ситуацій.
- •22. Проблеми сучасної урбанізації і субурбанізації.
- •1,56% Щороку.
- •23. Проблеми динаміки віково-статевої структури населення.
- •24. Міжрегіональні і світові міграції населення.
- •25. Поняття про світове господарство.
9. Київська географічна школа.
Київський центр. у довоєнний період тут творили суспільно-гео- графічну науку акад. Костянтин Воблий, проф. Антін Синявський, починали свою наукову діяльність майбутні професори Олексій Діброва й Опанас Ващенко. Досить складною була історія створеіпія і формування у Києві загальнонаціонального Інституту географії. Відомо, що він був започаткований відкриттям у 1927 р. у Харкові науково-дослідного Інституту географії і картографії під керівництвом акад. Степана Рудницького. Однак після арешту С. Рудницького Інститут було ліквідовано, а частина його фондів перевезена до Києва. Під час війни вони пропали.
Тільки з 1944 р. при Київському університеті був організований Інститут географії (існував до 1952 p.). У системі Академії наук УРСР (тепер Національна академія наук України) у 1964 р. відповідно до Постанови All УРСР в Інституті геологічних наук було створено Сектор географії з відділом економічної географії (його очолював проф. М. Паламарчук). У 1967 р. Сектор географії було передано до Ради з вивчення продуктивних сил УРСР. За Постановою Президії АН УРСР від 7 жовтня 1970 р. географічний осередок отримав відносну самостійність (фінансово підпорядкований Інституту геофізики АН УРСР), а за Постановою від 27 червня 1980 р. Сектор передано до Морського гідрофізичного інституту. У 1981 р. Сектор перейменовано на Відділення географії, яке з 1983 р. стало підпорядковуватися Інституту геофізики АН УРСР. З 13 листопада 1991 р. Відділення географії існує як самостійний Інститут географії ПАН України.
З 1994 р. ІнститУ^т географії разом з Українським Географічним Товариством (організованим у 1947 р. як Географічне товариство УРСР і перейменованим в Українське географічне товариство (УІТ) у 1992 р.) видає часопис "Український географічний журнал" (редактор - член- кореспондент ПАН України Леонід Руденко). Міністерство освіти і науки України разом з Академією педагогічних наук видають часопис "Географія та основи економіки у школі".
Фахівці із СГ працюють на кафедрах і відділеннях (секціях) таких закладів: Київського національного університету імені Тараса Шевченка (кафедра економічної і соціальної географії, яку близько двох десятиріч очолював проф. Микола Иістун, який створив теорію агротериторіаль- ного комплексування; тепер керує проф. Ярослав Олійник); Київського псдунівсрситету імені Михайла Драгоманова, де значний внесок у розвиток СГ України зробив проф. Леонід Корецький; Київського економічного університету (проф. Юхим Иитюренко); Ради з вивчення продукгивних сил НАН України (у 80-х - першій половині 90-х років XX ст. тут працювали проф. Федір Заставний, проф. Роман Іванух, проф. Валерій ІІоповкін; тепер працюють проф. Михайло Григорович, Анатолій Доценко, Олександр Паламарчук). Нарешті, Інститут географії НАН України, у якому помітний слід залишив акад. Максим Паламарчук. Тут успішно працюють його учні: Леонід Руденко, Валентина Нагірна, Інга Горленко, Геннадій Балабанов та ін.
Лідером київської наукової суспільно-географічної школи до 2000 р. був акад. Максим Паламарчук (1916-2000). Його заслуги полягають, як вже зазначалося, в тому, що разом з учнями він розвинув вчення про ТВК, особливо агропромислові. Створив концепцію функціональної структури ТВК і разом з проф. Олександром І Іаламарчуком - концепцію комбінованих структур (О. Паламарчук також розробив методику формальнологічного досліджеїшя ТВК).
У Київському центрі розвинені усі галузі СГ: теорія науки (акад. М. Паламарчук, проф. М. Пістун, проф. С. Іщук, проф. П. Масляк); дослідження географії природних ресурсів (проф. І. Горленко); географії населеіпія і розселення (проф. Ю. 1 Іитюренко, А. Степаненко, О. Хомра, М. Тимчук); географії сільського, лісового господарства, промисловості, транспорту (проф. В. І Іагірна, С. Генсірук, Я. Олійник, Д. Стеченко, А. Доценко, М. Григорович); соціальної географії (проф. Я. Олійник, А. Степаненко); методики, особливо математичних методів досліджень (проф. О. Паламарчук) та ін.
У Київському центрі традиційно розвинене суспільногеографічне картографування. Відділ картографії Інситуту географії НАН України представляють проф. Андрій Золовський (нині покійний), чл.-кор. НАН України Леонід Руденко, д-р геогр. наук Тамара Козаченко. Тут вперше виготовлено електронний атлас України. Державне науково-виробниче підприємство "Картографія" очолює канд. геогр. наук Ростислав Сосса, а ЛТД "Мапа" - Юрій Лоза. Географи Києва разом із ученими нашої держави готують до видаїшя "Національний Атлас України".