8. Періодизація розвитку географічної науки.

І Іаука виникає і розвивається унаслідок потреб суспільства у достовір­ній інформації. Отже, суспільні потреби є головним рушієм її розвитку. Це посується і географії, а також її важливої вітки - суспільного землезнання.

Усе розмаїття суспільних потреб можна об'єднати у декілька груп. ( еред них найважливіші: виробничо-економічні (потреби у сировині, иаливі, енергії, продовольстві, конструктивних матеріалах тощо), торговельно-розподільчі (збут товарів), транспортні, культурні, політичні та ін. Для задоволення цих потреб необхідні різноманітні шання, зокрема і географічні. Наприклад, для задоволення виробничо- економічних, торговельно-розподільчих потреб велике значення має ісографічне знання про окремі країни, їхні групи, цілі материки і світ у цілому. Зазначимо, що потреби суспільства стимулювали розвиток гео- ірафії, зокрема і суспільної. Особливо зросла роль економіко-геогра- фічних знань про природно-ресурсний потенціал "заморських" країн (стосовно європейських держав) у другій половині XIX ст., коли в Європі прискореними кроками розвивалися на капіталістичній основі націона- льногосподарські комплекси Великобританії, Німеччини, Франції та ін. Зрозуміло, що, черпаючи наукову інформацію, суспільство підкріплює науку матеріально, даючи їй засоби для розширення і поглиблення дослі­джень: транспортну техніку, вимірювальні прилади, необхідні в науко­вих експериментах, матеріали, поліграфічну базу для друкування результатів наукових пошуків, а тепер, особливо, електронно-обчислю- вальні засоби, використання яких не лише прискорює опрацювання наукової інформації, але й дає можливість суттєво інтенсифікувати влас­не науковий процес тощо. Не можна стовідсотково стверджувати, що для географії суспільство створило якусь специфічну матеріальну базу. Однак ні Великі географічні відкриття, ні сучасне дослідження земної поверхні не були б можливі без кардинальних змін у транспортній тех­ніці (зокрема, Великі географічні відкриття не були б можливі без розвитку морського судоплавства, а дослідження земної поверхні - без появи засобів космічної навігації). Зауважимо, що, наприклад, карта є "альфою" і "омегою" географічного досліджешія, будучи продуктом не лише учених-картографів і географів, а й поліграфістів, оснащених ма­шинами (друкарські верстати), хімікаліями (фарби), папером (продукт целюлозо-паперової промисловості) тощо.

і суспільні проблеми, і матеріальні засоби змінюються в часі від епохи до епохи і мають тенденцію до урізноманітнення і вдосконалення. Це, зазначимо, теж стимулює урізноманітнення та удосконалення науко­вого географічного знаття.

Дуже важливий чинник - саморозвиток науки, географічної зокре­ма. Кожна наукова дисципліна має внутрішні закони і закономірності свого саморуху, які відображають загальні риси розвитку наукового знання. У кожному періоді для науки характерні фундаментальні підхо­ди, способи трактування явиш і процесів - так звані парадигми. Напри­клад, протягом останніх 30-40 років особливу роль відіграє системна парадигма, відповідно до якої явища і процеси в наукових дослідженнях трактуються як великі, складні системи, для вивчення яких розроблено спеціальний методичний апарат.

В історії географії в цілому і СГ зокрема виділяється декілька пе­ріодів¹. Єдиної думки щодо періодизації не існує. Відомі схеми І. Маги- довича, О. Ісаченка, Ю. Саушкіна, П. Джсймса і Дж. Мартіна, С. Руд­ницького та ін. Наприклад, С. Рудницький (1926) поділяє розвиток гео­графії як науки на два періоди:

• старі часи (до XVIII ст.);

• нові часи (від XVIII ст.).

О. Ісаченко (1971) виділяє сім періодів:

• рабовласницького устрою;

• середньовіччя;

• епохи Великих географічних відкриттів і початку нового часу (XV - остання чверть XVII ст.);

• нового часу (остання чверть XVIII - кінець XIX ст.);

• зародження сучасної географії (кінець XX - початок XX ст.);

• найновішого часу (1918-1945);

• сучасний період (з 1945 p.).

Зауважимо, що ця періодизація дуже непослідовна (взято різні осно­ви періодизації).

Класичний період

Джерела інформації

Як зазначалося, класичний період започаткований у Стародавній І рсції. Тоді були закладені засади географії як науки, отримали початко­вий розвиток багато географічних наукових ідей, були написані фунда­ментальні праці з географії тогочасного світу (так званої ойкумени), з'явилися оригінальні постаті вчених-гсографів.

До давніх греків, звернемо на це увагу, наукові географічні відомості нагромаджувалися в багатьох інших осередках тодішньої світової і регіональної цивілізації: у давніх Вавилонії, Шумерії, Сгипті, Фінікії і Китаї. Багато географічної інформації перейшло від них у Свропу, зокре­ма у Давню Грецію. Розвинена в ній наука, зокрема географічна, далі поширилася по усій Свропі, а потім і по світу. Так виник у Свропі греко- центризм, а у світі - евроцентризм.

Джерелами географічної інформації у класичний період були: описи окремих країн і народів мандрівниками, мореплавцями, купцями, дипло­матами, місіонерами, завойовниками; характеристики обжитих, також

і віддалених, земель ученими, які, зазвичай, були істориками і географа­ми одночасно. Для цілей мореплавання і торгівлі складалися спеціальні описи морів, портів, торгових центрів - так звані перипли, лоції, порто- лани тощо, де була велика інформація про географічні особливості країн, через які проходив торговий шлях. Уже з давніх часів складалися геогра­фічні карти окремих земель, країн, а навіть усього доступного тогочасно­го світу. Особливо збільшився обсяг географічної інформації від початку Великих географічних відкриттів (друга половина XV ст.). Характерною рисою цієї інформації була її унікальність і несистематичність.

Класичний період у розвитку географії не є суцільним. У ньому виділяються кілька яскраво виражених підперіодів:

• давньогрецький і римський (VI ст. до P. Хр. - II ст. по Р Хр.);

• арабський (VI-XIV ст. по Р. Хр.);

• Великих географічних відкриттів (середина XV - середина XVII ст. по Р. Хр.).

їм відповідають головні осередки розвитку географії. Зокрема, давньо­грецькому і римському - Давня Греція, арабському - Близький і Середній Схід, періоду Великих географічних відкриттів - Західна Свропа.