23. Проблеми динаміки віково-статевої структури населення.

Стать є важливою ознакою людини, яка впливає на її роль у відтво­ренні населення. У первісних суспільствах статеві відмінності були голо­вними соціально-диференціюючими ознаками. На сучасному етапі стате­ва належність інколи зумовлює соціальну нерівність, однак такий підхід переважно застосовують у соціологічних дослідженнях. У географії насе­лення статевий склад населення вивчають для того, щоб виявити демо­графічні умови відтворення населення та формування праце ресурсного потенціалу. Для нормального відтворення населення потрібний баланс статей. Порушення балансу ускладнює укладання шлюбів, збільшує ри­зик розлучення, призводить до появи неповних сімей. Намагання уник­нути дисбалансу - це мета у плануванні економічної діяльності та прове­денні демографічної політики.

На формування статевої структури населення впливають такі чинники:

• біологічна константа співвідношення статей при народженні. У ве­ликих сукупностях населення на кожних 100 дівчаток народжуєть­ся 104-106 хлопчиків;

• статеві відмінності у смертності. Бони виявляються з перших днів життя новонароджених: організм хлопчиків менш життєстійкий порів­няно з організмом дівчаток. Том}' у віці до одного року смертність се­ред хлопчиків значно переважає. У наступних вікових групах за­галом смертність серед чоловічого населення також є вищою, що є наслідком важчих умов праці, слабкості у стресових ситуаціях, поширення шкідливих звичок. Смертність чоловічого населення у віці 20-40 років значна у тих країнах, де відбуваються воєнні дії. В ісламських країнах, Індії, Китаї смертність жіночого населення у шлюбоздатному віці перевищує аналогічні показники серед чо­ловічого: це є наслідком частих пологів в умовах бідності, важкої праці, приниженого становища. У цих країнах існує певна спе­цифіка статевої структури населення;

• статеві відмінності у процесі міграції населення. Відомо, що вищою міграційною рухливістю характеризуються чоловіки молодих пра­цездатних вікових груп. У регіонах із негативним балансом міг­рації (здебільшого це сільська місцевість) простежується перевага жіночого населення, тоді як у регіонах прибуття мігрантів маємо переважання чоловіків шлюбоздатного віку.

Для характеристики статевої структури населення використовують такі показники:

• абсолютні значення кількості чоловічого та жіночого населення;

• відносні показники:

• частка населення певної статі у всьому населенні території (у %);

• коефіцієнт фемінізації - охоплює середню кількість жінок, що при­падає на 1 000 чоловіків;

• коефіцієнт маскулінізації - показує середню кількість чоловіків, яка припадає на 1 000 жінок.

Переважання чоловічого населення у світі забезпечується переважанням чо­ловіків (на 75 млн) в Азії. У регіоні налічується 27 країн, де більшість ста­новлять чоловіки, 18 - жінки, у решти існує приблизна рівновага статей. Найбільш суттєва кількісна перевага чоловіків простежується в Китаї (на 35,9 млн), Індії (на 28,2 млн), Пакистані (на 4,6 млн), Бангладеш (на 3,1 млн осіб), ОАЕ (на 1,6 млн), Саудівській Аравії (на 1,9 млн осіб).

В усіх інших регіонах переважає жіноче населення (табл. 14). Особливо різке переважання жіночого населення притаманне країнам Європи (на 28 млн), що є логічним наслідком впливу Другої світової війни на процеси природного відтворення та більшою тривалістю життя жінок.

Як і стать, вік є демографічною ознакою людини, оскільки відображає тривалість життя від моменту народження до моменту обліку. Вік визна­чає можливість вчитися, працювати, одружуватися, народжувати дітей. Тобто, вік зумовлює соціальну роль людини, її місце в суспільстві.

Є кілька способів групування населення за віком:

• повне, розгорнуте - за однорічними інтервалами;

• неповне, згорнуте - за п'ятирічними інтервалами (0-4, 5-9, 10-14 і т. д.). При такому підході окремо виділяють групу немовлят (до 1 року);

• за демографічними поколіннями: діти (0-14 років), батьки (15- 49 років), прабатьки, або особи похилого віку (старші 50 років). Зазначе­на категорія батьків обгрунтована міжнародним статистичним підходом до визначення тривалості репродуктивного періоду жінки (періоду фер­тильності) від 15 до 49 років. Кількість жінок репродуктивного віку є од­ним із найважливіших демографічних показників, який застосовують для обчислення сумарного коефіцієнта народжуваності та нетто- і брутто ко­ефіцієнтів відтворення населення;

• за економічною ознакою переважають національні підходи юридич­ного визначення межі працездатного віку. Виділяють допрацездатне насе­лення (до 15 років), працездатне (16-59 років) і післяпрацездатне (старші 60 років).

І Іа підставі співвідношення різних вікових груп населення виділяють три типи вікових структур населення: прогресивний (частка дітей суттє­во переважає частку осіб похилого віку), стаціонарний (існує більш-менш рівновага між частками дитячого населення та особами похилого віку) і регресивний (коли суттєво переважає часка осіб похилого віку). в усіх регіонах світу зменшується частка дітей. В Європі про­тягом 1970-2005 pp. ця величина зменшилася у 1,5 раза, в Азії - в 1,4 раза, в Африці - лише в 1,05 раза. Африка характеризується найвищою часткою дітей у структурі населення - 42,0%, у Центральній Африці - 46,0%. Частка осіо похилого віку у світі поступово збільшується. Таке явище на­зивають „демографічним старінням" або „постарінням населення". Демог­рафи ООН запропонували вважати населення старим, якщо частка осіб старших 65 років перевищує 7%.

Старіння населення - явище закономірне, яке пов'язане з сучасними тенденціями зміни народжуваності та смертності. Особливо важливо ро­зуміти наслідки старіння: по-перше, змінюються показники відтворення

населення - загальний коефіцієнт народжуваності знижується, загальний коефіцієнт смертності зростає; по-друге, зростає економічне навантажен­ня працездатного населення, тобто на одну працездатну особу припа­дає все більше утриманців похилого віку; по-третє, змінюються соціальні потреби суспільства - виникають проблеми пенсійного забезпечення, со­ціального та медичного обслуговування людей похилого віку, що вимагає перебудови економічної системи загалом.

Віково-статеву структуру зображають за допомогою піраміди, на якій по горизонталі відкладають кількість чи частку населення певного віку і певної статі (чоловіки - на лівій системі координат, жінки - на правій), а по вертикалі - вікові групи. Отож, сума yt-ix „стрічок" діаграми становить 100%, або загальну кількість населення.

Якщо піраміду умовно зобразити трикутником, то основа трикутника свідчить про рівень народжуваності, кут нахилу бокових сторін до основи

• рівень смертності у всіх вікових група</ а висота, опущена до основи,

• середню тривалість життя.

Для різних країн сучасного світу влас тиве існування різних типів віко­во-статевої структури, серед яких можна виділити два основні.

• Віково-статева структура населення з традиційним типом відтво­рення (рис. 7, а). Широка основа піраміди свідчить про високий рівень народжуваності. Кожна наступна вікова група менша за кількістю насе­лення. Це означає, що смертність серед дитячого населення та серед бать­ківського покоління дуже значна. Піраміда звужується до вершини на поз­начці 70-80 років - це ознака незначної середньої тривалості жи ття людей. Перевага жіночого населення у старших вікових групах - незначна. Опи­сана віково-статева структура характерна населенню найменш розвине­них країн Африки, Азії та Латинської Америки.

• Віково-статева структура населення з сучасним типом відтворення (рис. 7, о). Піраміда такого типу має вузьку основу, що відображає низький рівень народжуваності. Бічні сторони нахилені до основи майже під ку­том 90°, тобто рівень смертності серед дітей і дорослого населення надзви­чайно низький. Піраміда витягнута вверх і видимо починає звужуватися у 60-65 річних вікових групах, а завершується у точці вершини „трикутни­ка" на позначці понад 100 років. У старших вікових групах існує суттє­ва перевага жіночого населення, що є наслідком вищої тривалості життя жінок. Подібна віково-статева структура властива найбільш розвиненим країнам світу, які пережили демографічний перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення - здебільшого це європейські, пів­нічноамериканські країни та Японія.