21. Типи природної динаміки населення і демографічних ситуацій.

гри історичні типи відтворення населення - архетип, традиційний і сучасний. Зміна одного історичного типу відтворення населення іншим - це демографічний перехід. Оскільки становлення і розвиток кожного історичного типу відтворення населення пов'язане з формуванням відповідних типів народжуваності та смертності, то демографічний перехід означає зміну одного типу народжуваності ін­шим, зміну одного типу смертності іншим.

Архетип відтворення властивий тим людським спільнотам, які жили в епоху привласнювальної економіки. У процесі життєдіяльності люди ви­користовували лише продовольчі ресурси природних ландшафтів. Люди повною мірою залежали від ресурсів території проживання, тому зростан­ня кількості населення, очевидно, можливим було лише за умови розши­рення території проживання і освоєння нових земель. Виділення архети- пу відтворення населення - це наукова гіпотеза, яка не має достовірного підтвердження. Припускають, що рівень народжуваності був високий, смертності - також, а зростання кількості населення відбувалося вкрай повільними темпами.

Традиційний тип відтворення панує в аграрних суспільствах. Йому притаманні такі головні риси: висока народжуваність, близька до фізіоло­гічної межі (40-45%о), висока смертність (30-35%о), зумовлена переважно екзогенними чинниками - низьким рівнем життя, важкими соціально- економічними умовами, епідеміями інфекційних захворювань, коротка тривалість життя людей, природний приріст невисокий, повільне зрос­тання кількості населення.

Сучасний шип відтворення населення властивий індустріальній та посгіндустріальній епосі. На цьому етапі людської історії відтворення на­селення має такі ознаки: низька народжуваність, невисокий рівень смер­тності, дуже низький природний приріст, висока середня тривалість жит­тя, незначне зростання кількості населення.

У демографічній історії людства відбулося два демографічних пере­ходи. Перший демографічний перехід від архетипу до традиційного типу відтворення населення відбувався в ранньому неоліті в умовах зміни ко­чового способу життя населення осілим: формувалися постійні поселен­ня, а отже, покращувалися умови життя людей; змінювалися умови праці: виникло землеробство, скотарство; стабільним стало харчування людей. Перехід до продукуючої економіки зумовив кардинальні соціально-еко­номічні зміни умов природного відтворення населення, а це призвело до зростання кількості населення. За оцінками західних демографів кількість населення Землі на початку неоліту становила 5-10 млн осіб, а впродовж демографічного переходу, що тривав кілька тисячоліть, населення плане­ти збільшилось у 100 разів.

Другий демографічний перехід - це перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення. Об'єктивні передумови зміни традиційного типу виникли у XVI ст. у зв'язку з Великими географічними відкриттями, які поклали початок формуванню світового ринку та трансформації сус­пільства. Англійська промислова революція XVII ст. стала переломним мо­ментом у процесі зміни західноєвропейського суспільства: воно активніше перетворювалося з аграрного в індустріальне, з сільського в урбанізоване. Як стверджують демографи, другий демографічний перехід розпочався в Європі у XVIII ст. і не завершився сьогодні, у цей період зменшувалася ек­зогенна смертність, змінювалася демографічна поведінка, народжуваність стала контрольованою, сім'ї поступово стали малодітними. Унаслідок зни­ження смертності, тривалість життя людей зростала.

Демографічний перехід не є моментальним явищем. Його тривалість відрізняється у різних регіонах і країнах світу і залежить від соціально- економічних чинників. Послідовність змін у процесах народжуваності та смертності є однаковою. Тому демографічний перехід можна умовно поділити на чотири фази (рис. 8).

Перша фаза характеризується зниженням смертності при збереженні традиційно високої народжуваності. Значна кількість смертних випадків переміщується у дитячі та старші вікові групи, тобто різко падає екзоген­на смертність, тривалість життя збільшується. Упродовж усієї фази при­родний приріст зросгає, а кінець першої фази демографічного переходу збігається з „демографічним вибухом" - дуже високим природним при­ростом, що зумовлений суттєвим скороченням смертності. Інколи завер­шення першої фази називають „демографічною революцією".

На другій фазі відбувається перехід від багатодітної до малодітної сім'ї, тобто суттєво знижується народжуваність. Смертність знижується невели­кими темпами, це результат подолання дитячої смертності.

Впродовж третьої фази народжуваність повільно знижується, а смерт­ність може і зростати внаслідок старіння населення. На цьому етапі демо­графічного переходу можливе дещо розширене відтворення населення, тобто просте заміщення поколінь, або депопуляція.

Четверта фаза настає тоді, коли показники народжуваності та смерт­ності зрівнюються. Отже, зростання населення припиняється. Тобто, ре­зультатом демографічного переходу є стабілізація населення.

Тривалість кожної фази демографічного переходу у різних регіонах, країнах відрізняється. Це залежить від історичних, культурних, соціаль­но-економічних чинників, від особливостей демографічної політики. У Європі перша фаза тривала 100-150 років і завершилась на початку XX ст. Потужність демографічного вибуху у Західній Європі була не­значною. Суттєве зростання кількості населення v XIX ст. швидко при­пинилося внаслідок стрімкого падіння народжуваності. З 1800 до 1900 р. населення Західної Європи зросло у 2 рази, тоді як у країнах, що роз­виваються, - у 1,5 раза. Варто зазначити, що демографічний вибух у Єв­ропі у XIX ст. породив потужну хвилю еміграції в Північну Америку й Австралію. Сьогодні усі європейські країни перебувають на третій фазі демографічного переходу: у Східній Європі простежується депопуля­ція населення, у більшості інших країн регіону - незначний природний приріст.

Інші розвинені країни світу (Канада, США, Японія, Австрллія) також перебувають па третій фазі демографічного переходу, але природний приріст тут дещо вищий. Проте старіння населення відбувається швидки­ми темпами і без імміграційних контингентів ці країни, очевидно, зазна­вали би демографічних втрат.

У менш розвинених регіонах світу другий демографічний перехід роз­почався у середині XX ст. Більшість країн, що розвиваються, переживають демографічний вибух. Тут завдяки прогресу у медичній сфері вдалося по­мітно знизити смертність, а народжуваність залишається ще традиційно високою. Частина країн третього світу, зокрема Китай, вступили у другу фазу, тобто в них простежується тенденція до зниження народжуваності, отже, і природний приріст також сповільнюється. Загалом в країнах, що розвиваються, за 50 років (з 1950 до 2000 р.) населення зросло в 2,9 раза, що не співмірно зі швидкісно збільшення людності розвинених країн уп­родовж першої фази демографічного переходу. Як бачимо, саме завдяки країнам, що розвиваються, населення Землі зростає високими темпами. У процесі вступу країн у другу фазу демографічного переходу до сучасного типу відтворення населення, природний приріст зменшуватиметься, і на­селення планети зросгатиме повільнішими темпами.

Ґрунтовний аналіз тенденцій динаміки народжуваності і смертності у різних країнах світу допоміг демографам визначити кілька видів демо­графічного переходу: англійський, французький та японо-мексиканський [70, с.21-22] (рис. 9).

• Демографічний перехід англійського типу - передбачає першочер­гове зниження смертності. Народжуваність починає зменшуватись дещо пізніше, причому темпи зменшення незначні. Перехід до мало­дітної сім'ї відбувається поступово. Демографічний вибух - не потуж­ний.

• Демографічний перехід французького типу, який розпочався на початку XIX ст., був пов'язаний із соціальними потрясіннями, війнами, революція­ми. Тому зниження народжуваності розпочалося відразу після помітного зниження смертності. З огляду на паралельні зниження народжуваності та смертності суттєвого природного приросту не було.

Демографічний перехід нпоно-мексиканського типу має дещо специфіч­ну динаміку народжуваності. Ці особливості полягають в тому, що післядосить помітного зниження смертності народжуваність дещо підвищуєть­ся. Такий ріст зумовлений зростанням кількості жінок репродуктивного віку, тому кількість народжених дітей також зростає. Оскільки традиції ба­гатодітності зберігаються, а в результаті покращення медичного обслуго­вування дитяча смертність знижується, то у жінок з'являється можливість народити та виростити усіх бажаних дітей. Тому демографічний вибух стає надзвичайно потужним. Такий різновид демографічного переходу простежується нині у країнах Африки та Азії.