
- •1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.
- •2. Категорія простору в суспільній географії.
- •3. Поняття про територіальну організацію суспільства.
- •Методи класифікації та типізації
- •6. Внесок акад. С.Л. Рудницького у національну географію.
- •7. Внесок проф. В.М. Кубійовича в національну географію.
- •8. Періодизація розвитку географічної науки.
- •Новий і новітній періоди Новий період
- •9. Київська географічна школа.
- •10. Львівська географічна школа.
- •11. Обґрунтувати раціональну структуру промислового виробництва України.
- •13. Поняття про інвестиційну привабливість території.
- •14. Об’єкт і предмет соціології як науки.
- •15. Розвиток соціології у хіХст.-хХст.
- •16. Соціологія особистості.
- •18. Поняття про типи каркасів розміщення продуктивних сил.
- •21. Типи природної динаміки населення і демографічних ситуацій.
- •22. Проблеми сучасної урбанізації і субурбанізації.
- •1,56% Щороку.
- •23. Проблеми динаміки віково-статевої структури населення.
- •24. Міжрегіональні і світові міграції населення.
- •25. Поняття про світове господарство.
16. Соціологія особистості.
Соціологія особистості – розділ соціології, який вивчає особистість в її соціальних відносинах у суспільстві. Це соціологічна теорія, предметом дослідження якої є особа як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин на рівні її зв’язків з соціальними спільнотами. У соціології відрізняють декілька різних термінів, що стосуються людської особи, але відокремлюють різні її боки, різні характеристики.
Під терміном «людина» розуміють родове поняття, представника біологічного виду як продукт природи. Терміном «індивід» позначається конкретна людина, представник людського роду, з його індивідуальними характеристиками, отриманими від народження. Кожна окрема людина має певний колір очей, волосся, ті чи інші риси обличчя тощо. Тобто все те, що людина отримує від народження й успадковує біологічно через генетичний апарат від своїх батьків, складає поняття «індивід». Тому й кажуть, що індивідом народжуються. Термін «особистість» означає соціальне в людині. Все, що людина-індивід набуває за свого життя від суспільства, від спілкування з іншими людьми, складає її особистість. Тому й кажуть, що особистість є продуктом суспільства – людина у соціальних відносинах. Особистістю не народжуються, нею стають. Уявіть собі дитину, яка, народившись, була б позбавлена всіляких контактів з іншими людьми, хоча була б забезпечена всім необхідним для біологічного існування. Ким би виросла ця дитина? Вона була б живою істотою, за морфологічними ознаками не відрізнялась би від людини, але не була б особистістю, бо не отримала б певних соціальних рис, що виділяють особистість (не могла б розмовляти і мислити).
У соціології досліджується людина соціальна – особистість, яка без суспільства не існує і не може виникнути. Саме тому, мабуть, Е. Дюркгейм вважав суспільство за Бога, бо воно творить людину-особистість. Є ще термін «індивідуальність». Логічним було б вважати, що ним треба позначити всі особливі риси, притаманні окремому індивіду. Але в науці склалося так, що ним позначають те особливе і специфічне, що відрізняє одну людину від іншої, включно з її природними і соціальними, фізіологічними і психічними, успадкованими і набутими якостями. Це її неповторні, індивідуальні особливості. Індивідуальність більш цікавить психологів та філософів. Соціологів же цікавить не сама неповторність конкретної людини, а її поведінка і місце у суспільному житті, вплив на суспільні процеси.
Отже, соціальне, що є в людині і що робить її особистістю, є саме тим чинником, який відрізняє цю істоту від тварини, піднімає її на вищий щабель у тваринному світі. Але кожна людина має як соціальні, так і біологічні характеристики. Людина – біосоціальна істота, і це завжди ускладнювало процес вивчення її поведінки, завжди ставило і ставить зараз безліч проблем, які не так вже й просто вирішити. Перерахуємо деякі, основні проблеми соціології особистості.
1. Що є визначальним для особистості: її біологічні чи соціальні чинники? Звідки у людини з’являються добрі і злі якості? Одні стверджують, що людина отримує їх від природи, інші – що на це впливає соціальне оточення. Починаючи з ХVІІ ст., думка про визначну роль соціального чинника стає переважаючою. Теза, подана англійським філософом Д. Локком, «людина формується у суспільстві» панує у світі. Поступово з’являються все нові теорії, в яких все більше місця відводиться соціальним чинникам. Це поступово привело до абсолютизації ролі культури і суспільного у житті людини і до нехтування біологічними складовими людського єства. Так, К. Маркс інтерпретував людську природу як виключно продукт зовнішніх соціальних сил. Недарма у критиці марксизму можна зустріти думку про те, що марксизм – це соціологія без біології. Зараз, коли ми маємо великі досягнення досліджень у генетиці, не можна відкидати або надавати перевагу одному з цих чинників: обидва вони важливі й обидва впливають на формування особистості. Але, якщо природний чинник закладає потенційні можливості індивіду, то соціальний, скориговуючи ці потенційні можливості, вже формує остаточно ту чи іншу особистість. Людина як біологічна істота генетично запрограмована, але в її історичному розвитку відбувається взаємодія специфічних людських генів з виникаючими культурними формами. Отже, формування з індивіду особистості відбувається за допомогою взаємодії цих обох чинників.
2. Що найадекватніше визначає особистість: раціональність чи ірраціональність? На це питання, знову ж таки, немає одностайної відповіді, бо кожній особистості притаманні як раціональні, так і ірраціональні дії. І хоча примат раціональності подекуди переважає, що можна відчути навіть на русі релігій до їх раціональних форм, все ж таки для ірраціональності ще залишається достатньо місця, і навряд чи вона коли-небудь заміниться повною раціональністю. До цього, мабуть, ніколи не дійде, бо вже так влаштована психологія людини. Саме у психології людини завжди відведене певне місце для ірраціональності (схильності до обрядовості, містики тощо), без цього людина перетворилася б у певний автомат.
3. Що становить стрижень особистості: її індивідуальність чи набір соціальних норм і цінностей суспільства? Тут теж важко відповісти однозначно: яскраві особистості бувають у відсталих і у досить розвинених суспільствах. Людина незалежно від соціального оточення може вбирати в себе досягнення культури всього людства, а не тільки свого суспільства. Але здебільше саме це соціальне оточення виступає основною причиною становлення особистості.
4. Що найкраще репрезентує особистість: її свідомість чи її поведінка? В ідеальному варіанті свідомості кожного повинна відповідати певна поведінка. Але ми часто маємо випадки, коли людина, усвідомлюючи згубність своєї поведінки, все-таки її не змінює. Одна справа, що думає людина сама про себе, а інша, що про неї думають люди, дивлячись на її поведінку. Коли ми є справжніми: у своїх думках, внутрішніх переживаннях чи у зовнішніх проявах нашої поведінки? Мимоволі пригадуються слова А.П. Чехова: «У людині все повинно бути прекрасним: і душа, і одяг, і думки».
Ми перерахували лише деякі з проблем соціології особистості. Зрозуміло, що їх набагато більше. І всі вони пов’язані з процесом становлення особистості, який у соціології називається соціалізацією. Народившись, людина вже є індивідом, але особистістю вона стає лише завдяки соціалізації.
17. Зміст понять «територіально-виробничий комплекс» (ТВК) та кластер.
Класичне визначення ТПК вперше було дано М.М. Колосовським в 1941 році: «Виробничим комплексом називається таке економічне поєднання підприємств в одному промисловому точці або цілому районі, при якому досягається певний економічний ефект за рахунок вдалого підбору підприємств відповідно до природних і економічними умовами району, з його транспортним та економіко-географічним положенням» . Ідея формування ТПК в економічних районах Росії отримало розвиток в 1960-90-і роки.
Згідно загальноприйнятим визначенням, територіально-виробничі комплекси, форма просторової організації продуктивних сил соціалістичного суспільства, найбільш повно відповідає завданням їх розвитку в умовах науково-технічної революції. ТПК., Будучи частиною господарства економічного району (підрайону), являють собою сукупність взаємопов'язаних промислових і с / х. підприємств, формуються на певній території (не завжди в межах існуючих адміністративно-територіальних одиниць), активно беруть участь в загальній системі територіального поділу праці.
Економічне єдність ТПК створюється виробничими зв'язками підприємств, використанням загальнорайонних природних і економічних ресурсів і умов, а також загальною системою розселення. У порівнянні з ізольованим (штучним) розміщенням підприємств планомірне формування ТПК. дає можливість отримувати значний економічний ефект за рахунок комбінування і кооперування підприємств, раціонального використання природних і трудових ресурсів, вторинної сировини, транспортних мереж, зниження вартості будівництва допоміжних і обслуговуючих підприємств, інженерних комунікацій і соціально-культурних об'єктів.
Конкретні ТПК є в більшості випадків результатом складної взаємодії як внутрішніх (по відношенню до кордонів даного виробництв комплексу) джерел розвитку - місцевих природних і трудових ресурсів, накопичених фондів промисловості, сільського господарства і транспорту, так і зовнішніх територіальних відносин (міжрайонні зв'язку) по мобільних елементів виробництва. ТПК. не тотожні економічним районам, але служать матеріально-технічною основою їх формування.
Кожен з таксономічних рівнів ТПК характеризується своєю системою організації виробничо-територіальних зв'язків, ступенем їх замкнутості. Важливий параметр ТПК - характер територіальної організації основних елементів його структури, перш за все промислових вузлів і компактних груп с / г підприємств, а також їх об'єднують споруд виробничої інфраструктури.
З англійської мови термін “cluster” переводиться як гроно, букет, щітка, або як група, скупчення, зосередження (наприклад, людей, предметів), або як бджолиний рій, буквально – “зростати разом”. Кластер – це також, крім всього іншого, і математичний термін, що позначає фізично близьке розташування логічно пов'язаних об'єктів у межах однієї області. Подібне значення вкладається і в економічний зміст (визначення, поняття) цього слова.
Існує багато визначень поняття “кластер” як в зарубіжних, українських та російських наукових виданнях, які певним чином відбивають теорію і практику процесів кластерізації (табл. 1).
Термін «кластер» у різних країнах може мати різні значення, від невеликої мережі декількох дрібних підприємств, до «мега-кластерів», що охоплюють значну частину економіки певної країни
Теоретико – методичні підходи до визначення поняття «кластер»
(кластерного або інтегрованого об’єднання, мережевої структури та ін.)
А. Маршал |
Кластер (від англ. cluster – група, скупчення) – це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних між собою компаній у відповідних галузях, спеціалізованих постачальників, а також причетних до їх діяльності організацій (університети, торгові об’єднання, агентства із стандартизації ), що, конкуруючи між собою, водночас проводять спільну роботу. |
М. Портер, |
Кластер (промислова група) – це група близьких, географічно взаємозалежних компаній і пов’язаних з ними організацій, які спільно діють у певному виді бізнесу, характеризуються спільністю напрямків діяльності й взаємодоповнюють один одного.
Кластер – це системно організована група економічно взаємопов’язаних фірм, постачальників, суміжних галузей і організацій, які виникають у певних районах і країнах в цілях отримання конкурентних переваг. |
Свен, Превезер, |
Кластер – велика група фірм пов’язаних галузями в окремій місцевості. |
Е. Ж.Фезер, |
Кластер – не тільки пов’язані між собою і підтримуючі галузі та інститути, а скоріше пов’язані між собою і підтримуючі галузі та інститути, які більш конкуруючі на основі їх взаємозв’язків. |
Є. Безвушко, |
Кластер – об’єднання за територіальною ознакою схожих, пов’язаних між собою взаємодоповнювальних підприємств. |
С. Розенфельд, |
Кластер – концентрація фірм, які здатні виробляти синергетичний ефект з-за їх географічної близькості, навіть тоді, коли їх масштаб зайнятості може не бути виразним або помітним. |
Ж.А. Мінгальова, С.В. Ткачова, |
Кластер – індустріальний комплекс, сформований на базі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників та споживачів, пов’язаних технологічними ланцюжками та такими, що виступають альтернативою секторального підходу. |
М. Войнаренко, |
Кластер – це галузево-територіальне добровільне об’єднання підприємств, що тісно співпрацюють з науковими установами і органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоспроможності кінцевої продукції та економічного зростання регіону. Кластер – це неформальне об’єднання організацій і фірм, зв’язаних між собою технологічно й економічно за ознакою географічної близькості. |
Я.Н. Дранев, |
Кластер – мережа постачальників, виробників, споживачів, елементів виробничої інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємозв’язаних в процесі створення додаткової вартості. |
В. Чужиков, |
Кластер – конкурентоспроможна організаційна форма територіально-ієрархічної моделі виробництва з різними рівнями локалізації, яка дає максимальний господарсько-соціальний ефект через мінімізацію видатків у порівняно подібних галузях, та в основі кластерної системи передбачає таку передумову, як концентрація. |
С. Соколенко |
Кластер або мережева промислова група – це група близьких, географічно взаємопов’язаних підприємств,та організацій, які з ними співпрацюють, спільно діють в певному виді бізнесу та характеризуються спільністю напрямків діяльності і взаємодоповненням один одного. |
М. Афанасьв, Л. Мясникова |
Кластер – господарський блок, який включає фірми та організації, пов’язані випуском кінцевої продукції і географічним положенням. |
В. П. Третьяк, |
Кластер – інтеграція підприємств, спеціалізованих в певному секторі виробництва і локалізованих географічно. |
Ю.М. Ковальова, |
Кластер - це локалізована територіально-виробнича форма інтеграції взаємодіючих суб'єктів господарювання, банківського, приватного сектору, освітніх закладів, органів влади та суміжних, допоміжних, конструкторських, інноваційних підприємств/організацій, об’єктів інфраструктури, що характеризується виробництвом конкурентоздатних товарів або послуг, наявністю погодженої стратегії розвитку, спрямованої на реалізацію інтересів кожного з учасників і території локалізації кластера, на якій вона перебуває, і що має істотну соціально-економічну значимість для регіону. |
І. Пилипенко, |
Кластер – група географічно сконцентрованих компаній з однієї або суміжних галузей і підтримуючих їх інститути, розташовані в певному регіоні, які виробляють подібну або взаємодоповнюючу продукцію і яка характеризується наявністю кластера і їх співробітниками, за рахунок якого підвищується конкурентоспроможність кластера в світовому господарстві |
Н. Семенова |
Кластер – сукупність фірм і інших організацій, пов’язаних в певній виробничій області. |