І

1. Об’єкт, предмет і зміст суспільної географії на сучасному етапі її розвитку.

Обов'язковою методологічною передумовою досліджень у будь-якій галузі знань є розуміння об'єкту і предмету відповідної науки. Об'єктом науки називають фрагмент дійсності, який вона вивчає. Він може бути реальним (ділянка землеволодіння, населений пункт, берегова зона та ін.) або уявним — ідеалізованим, абстрактним. Скажімо, ми досліджуємо систему розселення населення, яка у реальному світі аж ніяк не виділена й не позначена. Це наш конструкт, наша гіпотеза, на підставі якої ми виділяємо певним чином ідеалізо вану й абстраговану множину поселень, яка надалі виступає об'єк­том дослідження. Предмет дослідження встановлюють за двома го­ловними ознаками: що вивчаємо і в якому аспекті, для чого? Іншими словами, для визначення предмету науки необхідно встановити об'­єкт і аспект — головний напрям, підхід, "зріз" і т. д. її досліджень.

Загальним об'єктом для всієї системи географічних наук виступає земна поверхня, поверхнева оболонка Землі. У курсі загального зем­лезнавства наведена товщина цієї оболонки, її верхні і нижні межі, і зазначено, що це своєрідна "плівка життя". її порівнюють з цигарко­вим папером, у який загорнутий великий гарбуз — Земля, і називають географічною оболонкою або геосферою. Останнім часом поширюєть­ся ще одна назва — ландшафтна оболонка Землі. За цим підходом ландшафт розуміють як природно-господарський, а не суто природ­ний комплекс. Зауважимо, що в радянській географії окремі дослідни­ки вважали ландшафт виключно природним явищем (А. О. Григо-р'єв, С. В. Калесник, А. Г. Ісаченко та ін.). У наш час географи розумі­ють, що суспільство і створений ним штучний матеріальний світ вже стали повноцінними складовими ландшафтної оболонки, і ландшаф­ти являють собою природно-господарські комплекси. До того ж в окремих словосполученнях виникає тавтологія: "географічна оболо­нка Землі" читається як "земна (гео) оболонка Землі". Відтак, більш вдалим є термін ландшафтна оболонка, хоч зберігає своє вживання і попередній термін — географічна оболонка.

Головний аспект географічних досліджень — аналіз просторової (територіальної, акваторіальної) організації земної поверхні -ландшафтної оболонки. Таким чином, об'єкт географії — ландшаф­тна оболонка, предмет географії—просторова (територіальна) ор­ганізація ландшафтної оболонки.

Від загальногеографічного розуміння об'єкту і предмету пере­йдемо до суспільної географії. Для цього необхідно розглянути зага­льну структуру ландшафтної оболонки як об'єкту досліджень. Ландшафтна оболонка складена компонентами, серед яких поверх­ня (рельєф), повітря, вода, рослинний і тваринний світ, населення, штучний матеріальний світ (будівлі, комунікації та ін.), виробничі підприємства і т. д. Кожний компонент, який поширений по всій зе­мній поверхні, формує свою компонентну оболонку — геосферу: лі­тосфера, атмосфера, гідросфера, біосфера, антропосфера, техносфе-ра і т. д. Перелік компонентів і геосфер хронологічно впорядкова­ний: спочатку формувалась літосфера, за нею — атмосфера, далі гід­росфера, біосфера, антропосфера, техносфера, соціосфера. За таким підходом ландшафтна оболонка Землі за своєю будовою нагадує ляльку-матрьошку: попередні геосфери ніби "вкладені" у наступні; біосфера охоплює літо-, атмо- та гідросферу; соціосфера включає біо-, антропо- та техносферу. Кожна наступна геосфера виникає на основі попередніх і певним чином включає їх як складові частини. Разом з тим кожна геосфера зберігається як така, хоч і зазнає зрос­таючого впливу все нових, "похідних" геосфер.

І ще одне методологічне зауваження. Перелік компонентів і гео­сфер не є фіксованим, він швидко розширюється. Вже нині компоне­нтами ландшафтної оболонки стали ґрунти, намули, крижаний по­крив, вікова мерзлота. Відповідно, з'являються все нові геосфери: педосфера, іоносфера, озоносфера. на стику біосфери та соціосфери сформувалась сфера природокористування.

Між фізичною географією і суспільною існує методологічна делі­мітація: перша вивчає природні компоненти і геосфери, друга — со­ціально-економічні. Таке розмежування виявляється непростим, оскільки природа і суспільство інтенсивно взаємодіють між собою, взаємно проникають і перекриваються. Чи є в наш час повною мі­рою "чисті" природні компоненти, якщо навіть в Антарктиді вияви­ли "озонову дірку", спричинену господарською діяльністю людини? Чи можуть існувати суто соціальні чи економічні складові ландшаф­тної оболонки поза природним середовищем?

У широкому розумінні, об'єктом суспільно-географічних дослі­джень є вся ландшафтна оболонка. Але в конкретних програмах до­сліджень об'єкти досліджень повинні деталізуватися і бути більш конкретними. Можливі такі ситуації:

1. об'єктом дослідження виступає окремий компонент або його складова (підкомпонент); наприклад, ми досліджуємо міське (чи сільське) населення (складові загального компоненту — населення); предметом дослідження в цьому разі є територіальна (геопросторо-ва) організація міського населення, його просторовий розподіл по земній поверхні (чи її фрагменту), територіальна диференціація та концентрація (зосередження) міського населення і т. д.;

2) об'єктом дослідження виступає певна сукупність (два чи більше) компонентів ландшафтної оболонки; в цьому разі вивчають просторовий розподіл кожного з них, але акцентують їх просторову взаємодію та взаємозалежність, співпадання — неспівпадання у просторі, закономірності розподілів і співпадань та ін.

3. об'єкт досліджень — цілісний комплекс компонентів ландшафтної оболонки, який називають геокомплексом, територіальним соціально-економічшш комплексом, суспільно-геогрифічним комплексом; в цьому разі предмет досліджень — закономірності формування та функціону­вання таких комплексів, їх роль у життєдіяльності суспільства та ін.;

4. об'єктом досліджень є окрема геосфера — антропосфера, техносфера, соціосфера, природне середовище, економосфера; пред­мет дослідження становлять закономірності формування і функціо­нування такої земної оболонки — геосфери, її взаємодія з іншими геосферами, значення і роль у життєдіяльності суспільства;

5. об'єктом дослідження виступає вся сукупність соціально-еконо­мічних геосфер ландшафтної оболонки Землі, яка, з одного боку, зберігає виокремленість і автономність кожної складової геосфери, а з другої — акцентує їх взаємопов'язаність та взаємозалежність, те­нденції до інтеграції і формування якісно нової геосфери — соціо-сфери, ноосфери; зазначені аспекти взаємодій та інтеграцій і визна­чають предметну область досліджень.

Підкреслимо, що наведена систематика об'єктів — предметів сус­пільно-географічних досліджень — має дуже узагальнений, методо­логічний характер. Вона окреслює лише загальні підходи і напрямки можливих досліджень і не дає чіткої відповіді щодо визначення об'єк­та — предмета більш вузьких і конкретних дослідницьких програм. На даний час загальновизнаною методологічною вимогою до будь-якого науково дослідження і навіть окремої наукової публікації є не­обхідність чіткого визначення об'єкта і предмета досліджень.

На завершення підкреслимо, що для нас, на відміну від світової географії, суспільна географія є молодою і певною мірою новою на­укою, методологічні засади якої в наш час інтенсивно розробляють­ся. Суспільна географія як галузь науки у вітчизняній географії сфо­рмувалась відносно недавно, протягом 1970-1990-х років — і на да­ний час ще перебуває в стадії становлення. У 1970-х роках традицій­на для радянського часу економічна географія стає економічною і со­ціальною, а потім соціально-економічною і, нарешті, суспільною гео­графією. Цей "дрейф" свідчить про принципову відмову від спроще­ного розуміння економічної географії як науки про розміщення ви­робництва чи ширше — розміщення продуктивних сил, і перехід до суспільної географії як науки про територіальну організацію життє­діяльності суспільства. Традиційна для радянської економічної гео­графії виробнича орієнтація змінилась протягом двох десятиліть на комплексне дослідження просторової організації всіх аспектів жит­тєдіяльності — соціальних, демографічних, середовищно- ресурс­них, виробничих (економічних), культурних, політичних, екологіч­них. Такий прискорений перегляд предметної області суспільної географії повною мірою відповідає світовим тенденціям гуманізації, соціологізації, економізації, екологізації, політизації географії.

На даний час у вітчизняній географії найбільш поширеною є така дефініція: суспільна географія — наука про територіальну організа­цію суспільства, тобто її об'єктом є суспільство, а предметом — про­сторова (територіальна) організація його життєдіяльності. Відома спроба визначити предмет суспільної географії, розглядаючи її об'­єкт як ландшафтну оболонку в цілому і акцентуючи власне суспіль­но-географічний аспект її розгляду: суспільна географія — наука про соціально-економічну організацію ландшафтної оболонки Землі (О. Топчієв. 2004). За таким підходом зберігається цілісність об'єкту досліджень всієї системи географічних дисциплін — ландшафтна оболонка. Якщо об'єктом суспільної географії називають суспільст­во, то доводиться пояснювати, що йдеться не про суспільство у його загальному розумінні, а про суспільство як один із компонентів гео­графічної (ландшафтної) оболонки. Виникає певна термінологічна неоднозначність і плутанина щодо "правильного — неправильно­го*¹ трактування поняття "суспільство". Фізична і суспільна геогра­фія при цьому втрачають єдиний і спільний для географії в цілому об'єкт досліджень. Мимоволі ми знов повертаємось до горезвісних часів двох несумісних географій — фізичної та суспільної. Нова де­фініція певною мірою розв'язує таке протиріччя і посилює генетич­ну цілісність і єдність географії: суспільна географія — наука про соці­ально-економічну організацію ландшафтної оболонки.