33. Проблеми складського і транспортного господарства, головні напрями його розвитку.

Транспортне господарство являє собою комплекс підрозділів, що займається вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів.

Складське господарство - це сполучна ланка між службою МТЗ і виробничими підрозділами, між цехами, які випускають продукцію і збутовими органами, а також між підрозділами підприємства.

На сучасному етапі основними проблемами транспортсько-складського господарства є

- собівартість надання складських послуг

- великі витрати на оренду та утримання транспортних засобів

- транспортні простої

- наявність зайвих перенавантажень та переміщень вантажів

-низька кваліфікація робітників транспортного та складського господарства

Основними напрямками розвитку і вдосконалення транспортно-складського господарства на сучасному етапі являються:

- централізація і спеціалізація

- комплексна механізація навантажувально-розвантажувальних робіт

- організація контейнерних перевозок

- використання універсальної тари

- впровадження нових форм внутрішньо-виробничого госпрозрахунку в усі ланки цього господарства

- Підвищення ступеня використання обладнання

- Більш гнучке використання персоналу складу

- Організація достовірного обліку, матеріального обліку, матеріальних ресурсів, контроль за станом запасів.

34. Якість продукції, показники та методи оцінки якості продукції.

Кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції (що складають її якість), яка розглядається до певних умов її створення та експлуатації або споживання, називається показником якості. Вибір показників якості встановлює перелік найменувань кількісних характеристик властивостей продукції, що входять до складу її якості та забезпечують оцінку рівня якості продукції.

Для оцінки якості продукції використовується система показників, які групуються на узагальнюючі, комплексні та одиничні.

Узагальнюючі показники характеризують загальний рівень якості продукції: обсяг і частку прогресивних видів виробів у загальному випуску, сортність (марочність), економічний ефект і додаткові витрати, що пов’язані з поліпшенням якості.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей виробів, включаючи витрати, що пов’язані з розробленням, виробництвом і експлуатацією. У кожній галузі промисловості застосовуються свої специфічні комплексні показники (наприклад, комплексним показником якості електродвигуна є відношення кількості корисної механічної енергії, що виробляється двигуном за весь термін його служби, до сумарних витрат на виробництво та експлуатацію двигуна).

Одиничні показники якості характеризують одну з властивостей продукції (товарів) і класифікуються за такими групами: призначення, економічності, надійності (надійність, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність, збереженість), технологічності, економічні, естетичні, стандартизації та уніфікації, патентно-правові, транспортабельності, екологічні, економічні, безпеки.

Показники якості продукції визначаються таким арсеналом методів:

- реєстраційним, який здійснюється на основі спостереження та підрахунку кількості певних подій, явищ, предметів або витрат за одиницю часу;

- вимірювання, який здійснюється за допомогою технічних засобів вимірювання;

- органолептичним, що дає змогу визначити якість продукції за допомогою органів чуттів за бальною системою;

- експериментальним (традиційним), що базується на застосуванні технічних засобів і дає можливість найоб’єктивніше оцінити якість продукції;

- соціологічним, який полягає в проведенні збору та аналізу відгуків фактичних чи можливих споживачів продукції;

- експертним (для «не вимірювальних» показників), який здійснюється на підставі рішень, що приймаються експертами (фахівцями в галузі створення, виготовлення, експлуатації виробів);

- розрахунковим, що провадиться на основі використання аналітичних та (або) статистичних залежностей показників якості продукції, при цьому значення якості продукції визначають з використанням правил математичної статистики, тому його також називають статистичним.