
- •Переваги органогенів:
- •Характеристика основних типів речовин мікробної клітини
- •Загальний план будови мембран про- та еукаріотів.
- •Клітинні мембрани
- •Компоненти мембран про- та еукаріотів.
- •Механизми переносу речовин крізь цитоплазматичну мембрану мікробної клітини.
- •Метаболіти мікробнихї клітин.
- •Екзоферменти.
- •Каротиноїди.
- •Вплив чинників середовища на мікробні клітини
- •Дія високих і низьких температур на мікробні клітини.
- •При зниженні температури в межах оптимальних у психрофілів:
- •Дія хімічних факторів
- •Антибіотики
- •Вимоги до антибіотиків – медичних препаратів.
- •З а механізмом дії ц идні статичні
- •Дія на певну морфологічну групу патогенних мікробів
- •Вчення про інфекцію Поняття про нормальну, патогенну та умовно-патогенну мікрофлору.
- •Мікрофлора макроорганізму
- •Шляхи проникнення збудника в організм
- •Шляхи проникнення та ворота інфекцій для патогенних мікробів
- •Інфекційний процес (умови виникнення, розвиток, форми)
- •Періоди інфекційної хвороби
- •Патогенність і вірулентність мікроорганізмів
Вимоги до антибіотиків – медичних препаратів.
Ефективна дія на патогенні мікроби певних груп або видів;
Зручна лікарська форма, стабільність при зберіганні;
Задовільне всмоктування, розподіл та виведення препарату з макроорганізму:
швидке досягнення високих концентрацій антибіотика в місцях ураження;
збереження антимікробного ефекту в рідинах організму (кров, жовч, сеча);
низький рівень інактиваціїбілками сироватки крові та ферментами тканин макроорганізму.
Нетоксичність для макроорганізму;
Відсутність або повільний розвиток стійкості до антибіотика у чутливих мікроорганізмів.
Антибіотики утворюють мікроорганізми різних видів і різних морфологічних груп. Більшість відомих антибіотиків (до 80%) є метаболітами актиноміцетів, значно менше їх утворюють мікроскопічні гриби та бактерії.
Морфологічна група мікробів |
Назви родів – продуцентів антибіотиків |
Назви препаратів |
Мікроскопічні гриби |
Cephalosporium, Penicillium, Aspergillus, Fusidium, |
Природні: бензилпеніцилін, феноксіметилпеніцилін, полусинтетичні – метицилін, оксацилін, ампіцилін, диклоксацилін. Природний: цефалоспорини, полусинтетичні: цефалотин, цефазолін, цефалексин та ін. Фумагилін, Фузидін |
Актиноміцети
|
Streptomyces |
Стрептоміцин, еритроміцин, олеандоміцин, неоміцин, тилозин, канаміцин, левоміцетин, оксітетрациклін, лінкоміцин, спектиноміцин та ін. Природний: тетрациклін; Полусинтетичні: морфоциклін, глікоциклін, метациклін, доксициклін. |
Бацили
|
Bacil1us |
Поліміксин, граміцидін |
Антибіотики характеризуються за будовою (органічні речовини, різних класів) та механізмом дії на мікроорганізми (гальмують синтез життєво важливих білків на рибосомах, синтез ДНК мікроорганізмів та синтез речовин клітинної стінки).
З а механізмом дії ц идні статичні
знищують
мікробів
зменшують
швидкість розмноження
Дія на певну морфологічну групу патогенних мікробів
б
актерицидні
бактеріостатичні
фунгіцидні фунгістатичні
амебоцидні
Спектр дії антибіотика може бути широким (дія на грам негативні і грам позитивні бактерії різних родів, дія на бактерії та мікоплазми) або вузьким (дія на представників окремого виду).
Широке використання антибіотиків в лікарській практиці призвело до появи стійких (резистентних) до них штамів. Резистентні мікроби в оточуючому середовищі виникають внаслідок декількох причин:
в популяціях мікробів є незначна кількість клітин-мутантів. Вони мають змінений генетичний матеріал (спонтанні зміни генів в нуклеоїді або в хромосомах ядра). При дії на популяцію антибіотика всі мікроби, крім стійких, гинуть. Останні швидко розмножуються в конкретних умовах оточуючого середовища (наявність поживних речовин. оптимальні температура, вологість та ін). Використання нової дози антибіотика ніяк не діє на новоутворену популяцію.
антибіотик в терапевтичній концентрації є мутагенним фактором. Після першого контакту патогенного мікроба з антибіотиком в одному з генів відбувається мутація і органоїд, на який раніше діяв препарат, втрачає рецептори для зв’язування з антибіотиком.
антибіотик в зниженій проти норми концентрації (зниження дози, збільшення інтервалу між надходженням препарату) є мутагенним фактором. Його дія на мікробну клітину призводить до появи внехромосомних факторів спадковості – плазмід. Це – кільцеві молекули ДНК, які в тисячі разів менші за нуклеоїд. Містять інформацію про додаткові мікробні білки, один з яких – це фермен, який розщеплює молекули антибіотика. Таким чином, речовина із хіміотерапевтичної перетворюється на поживну.
Стійкість швидко виникає до таких препаратів як Стрептоміцин, Еритроміцин, Олеандоміцин, Лінкоміцин, Фузидін, Рифампіцин у стафілококів, ешерихій, сальмонел, протею, псевдомонад та мікоплазм. Повільне виникнення стійкості характерне для стрептококів, пастерел, бацил сибірки та клостридій, збудників бешихи під дією Леворину, Ністатину та Грізеофульвіну. Багато інших антибіотиків (Пеніцилін, Білилін, Метицилін, Оксацилін, Диклоксацилін, Ампіцилін. Цефалоспорин, Неоміцин, Канаміцин, Гентаміцин, Левоміцетин, Тетрацикліни, Поліміксин) в певних умовах – зменшення дози препарату, безсистемна їх заміна – можуть поступово сформувати стійкість у збудників багатьох інфекцій.