
- •Переваги органогенів:
- •Характеристика основних типів речовин мікробної клітини
- •Загальний план будови мембран про- та еукаріотів.
- •Клітинні мембрани
- •Компоненти мембран про- та еукаріотів.
- •Механизми переносу речовин крізь цитоплазматичну мембрану мікробної клітини.
- •Метаболіти мікробнихї клітин.
- •Екзоферменти.
- •Каротиноїди.
- •Вплив чинників середовища на мікробні клітини
- •Дія високих і низьких температур на мікробні клітини.
- •При зниженні температури в межах оптимальних у психрофілів:
- •Дія хімічних факторів
- •Антибіотики
- •Вимоги до антибіотиків – медичних препаратів.
- •З а механізмом дії ц идні статичні
- •Дія на певну морфологічну групу патогенних мікробів
- •Вчення про інфекцію Поняття про нормальну, патогенну та умовно-патогенну мікрофлору.
- •Мікрофлора макроорганізму
- •Шляхи проникнення збудника в організм
- •Шляхи проникнення та ворота інфекцій для патогенних мікробів
- •Інфекційний процес (умови виникнення, розвиток, форми)
- •Періоди інфекційної хвороби
- •Патогенність і вірулентність мікроорганізмів
Патогенність і вірулентність мікроорганізмів
Патогенність – потенційна можливість викликати (при сприятливих умовах) хворобу. Патогенними є всі факультативні та облігатні паразити. Але патогенний мікроб може потрапити в макроорганізм і це не призведе до хвороби. Причини:
даний макроорганізм не чутливий до збудника;
кількість збудника була недостатньою;
ефективно працює імунна система.
мікроорганізм – мутант із природно або штучно зміненими властивостями.
Що ж змінюється у збудника хвороби в останньому випадку? Це – здатність до виділення речовин, завдяки яким мікроб отруює хазяїна та розповсюджується в його тканинах. Загальна назва такої здатності – вірулентність, її складові частини отримали назви - токсигенність (виділення отруйних речовин) та інвазивність (розповсюдження з клітини в клітину).
Фактори вірулентності – це молекули або комплекси молекул, які входять до складу конкретних органоїдів патогенного мікроба (капсула, фімбрії та ін.) або виділяються в оточуюче середовище. Вірулентність збудника може збільшуватись чи зменшуватись, що принципово впливає на перебіг, характер та ін характеристики інфекційної хвороби. Зменшення відбувається при тривалому рості на штучних середовищах з додаванням антисептиків або в організмі нечутливих лабораторних тварин., культивуванні при максимальній температурі, дії бактеріофагів. Збільшення настає при дії протеолітичних ферментів мікробів-сапрофітів або тварин, вирощуванні збудника в організмі чутливих тварин.
Характеристика факторів вірулентності.
Власти-вість |
Група факторів |
Назва фактору |
Механізм дії на організм |
||
Токсигенність |
Токсини |
Ендотоксини Термостабільні прості і складні білки або гліколіпіди. Отруйність невисока. |
Вражають окремі органи та тканини при руйнуванні клітин збудників. |
||
Екзотоксини Термолабільні протеїни, можуть мати ферментативні властивості. Висока ступінь отруйності. |
Виділяються в навколишнє середовище. Вибірково вражають окремі органи та тканини. |
||||
Інвазивність |
Мікробні ферменти Збільшення проникності тканин. Розповсюдження збудника в різних тканинах |
Гиалуронідаза . |
Розщеплення речовин шкіри, підшкірної та міжмязевої речовини |
||
Фібринолізин |
Розжиження згустків крові |
||||
Нейрамінідаза |
Розщеплення поверхневіх структур епітеліальних клітин, розжиження секретів (ніс, кишесник) |
||||
ДНК-аза |
Розщеплення ДНК зруйнованих лейкоцитів. |
||||
Колагеназа |
“Розплавлення” мязевої тканини |
||||
Коагулаза |
Згортання плазми крові. |
||||
Поверхневі структури Бактерій 1. Закріплення на клітині-хазяїні |
Ворсинки, джгутики, пілі, речовини клітинних стінок грам+ та грам- бактерій |
Зазначені адгезивні структури взаємодіють з рецепторами цитоплазматичної мембрани хазяїна. |
|||
Поверхневі структури Бактерій 2. Протидія фагоцитам |
А-протеїн стафілококів, М-протеїн стрептококів, ліпіди збудників туберкульозу, капсульні полісахариди збудників сибірки. |
Блокування різних стадій фагоцитозу. |
Одиниц виміру вірулентності. DLM – скорочена назва мінімальної смертельної дози. Це найменша доза збудника, яка викликає загибель більшості піддослідних тварин через деякий час. Індивідуальна чутливість тварин розрізняється. Тому довелось ввести DСL (абсолютно смертельну дозу), коли в досліді гине 100% тварин. Найбільш точною є LD50 – доза збудника, яка викликає загибель 50% макроорганізмів в досліджуваній популяції.
ВИДИ ІНФЕКЦІЙ
Характеристики, за якими класифікують інфекції |
Показники, характерні для даної класифікації |
Види інфекцій |
1. Види уражених організмів |
Тільки людина |
Антропоноз |
Тільки тварини |
Зооноз |
|
Тварини и людина |
Зооантропонози |
|
2. Кількість випадків хвороби |
Один хворий |
Спорадична інфекція |
Хворі в регіоні незначних розмірів |
Ендемія |
|
Хворі в регіоні значних розмірів (країна) |
Епідемія |
|
Хворі на всіх континентах |
Пандемія |
|
3. Характер виникнення інфекції |
Збудник потрапив в макроорганізм із навколишнього середовища |
Екзогенна, гетерогенна |
Активізувався умовно-патогенний мікроорганізм, який певний час існував в складі мікрофлори хазяїна |
Ендогенна, спонтанна, аутоінфекція |
|
4. Кількість збудників |
Один збудник |
Моноінфекція |
Одночасне протікання декількох захворювань, причиною якого є декілька збудників |
Змішана |
|
Одночасний розвиток декількох збудників з подібною клінічною картиною |
Асоційована |
|
5. Повторність інфекції, тривалість проміжков між випадками хвороби |
Повторне зараження організму, коли не закінчилось основне захворювання |
Суперінфекція |
Інфекція, викликана найчастіше умовно-патогенними мікробами, яка спостерігається одразу після закінчення основного захворювання |
Секундарна (вторинна) |
|
Після одужання організм не має стійкого імунітету проти збудника і при повторному зараженні знову хворіє |
Реінфекція |
|
6. Характер взаємодії збудника і ураженого організму |
Патогенні мікроби знаходяться в місці ураження, а їх токсини потрапляють в кров і отруюють весь організм |
Токсинемія |
Патогенні мікроби знаходяться в крові, але не розмножуються в ній. З током крові переносяться до чутливих органів і тканин. |
Бактеріемія |
|
Мікроорганізми розмножуються в крові і швидко колонізують різноманітні тканини та органи макроорганізму. |
Септицемія (сепсис) |
|
Мікроорганізми розповсюджуються по лімфатичним і кровеносним шляхам, в окремих органах виникають гнійні вогнища |
Септікопіемія |
|
7. Форми протікання інфекційного процесу (швидкість,місце протікання, вираженність клінічних симптомів) |
Збудник розмножується в макроорганізмі з максимальною швидкістю |
Блискавична |
Збудник інфекції здатен до розвитку в багатьох органах і тканинах |
Генералізована |
|
Збудник інфекції здатен до розвитку в певному місці (органі) макроорганізму |
Локальна |
|
Інфекція з явно вираженими клінічними симптомами |
Гостра |
|
Збудник інфекції циркулює в організмі довгий час |
Хронічна (персистентна) |
|
Клінічний період хвороби продовжується десятки років |
Повільна |
|
Клінічні симпоми інфекції відсутні або слабо виражені |
Латентна |