16. Схильність як індивідуальна характеристика особистості – це:

А. Внутрішній стан психологічного або фізіологічного відчуття нестачі чого-небудь;

Б. Наявний потенціал людини відносно виконання будь-якої конкретної роботи;

В. Інтелектуальне усвідомлення стимулів, одержуваних від відчуттів;

Г. Те, що подобається, і те, що не подобається, наша ворожість або прихильність до предметів, людей, груп або до будь-яких інших аспектів навколишнього середовища.

17. Сприйняття як індивідуальна характеристика особистості – це:

А. Внутрішній стан психологічного або фізіологічного відчуття нестачі чого-небудь;

Б. Наявний потенціал людини відносно виконання будь-якої конкретної роботи;

В. Інтелектуальне усвідомлення стимулів, одержуваних від органів відчуття;

Г. Те, що подобається, і те, що не подобається, наша ворожість або прихильність до предметів, людей, груп або до будь-яких інших аспектів навколишнього середовища.

18. Відношення як індивідуальна характеристика особистості – це:

А. Внутрішній стан психологічного або фізіологічного відчуття нестачі чого-небудь;

Б. Наявний потенціал людини відносно виконання будь-якої конкретної роботи;

В. Інтелектуальне усвідомлення стимулів, одержуваних від органів відчуття;

Г. Те, що подобається, і те, що не подобається, наша ворожість або прихильність до предметів, людей, груп або до будь-яких інших аспектів навколишнього середовища.

+

19. Лідерство – це:

А. Сукупність всіх внутрішніх змінних, які за допомогою процесу управління модифіковані й пристосовані до потреб організації;

Б. Стандарти поведінки, визнані прийнятними в даних умовах;

В. Засіб, за допомогою якого керівник впливає на поведінку людей, змушуючи їх поводитися певним чином;

Г. Стійкий набір внутрішньо погоджених характеристик.

20. Загальне зовнішнє середовище включає:

А. Усе, що виходить за межі організації;

Б. Інститути і фактори, що знаходяться поза межами організації і потенційно впливають на результати її діяльності;

В. Усі відповіді правильні

Г. Сукупність всіх змінних, які за допомогою процесу управління модифіковані й пристосовані до потреб організації.

21. Класичний підхід до розуміння проблем соціальної відповідальності бізнесу:

А. Організація є економічною цілісністю і зобов’язана турбуватись лише про ефективність використання власних ресурсів, виробництво продукції та надання послуг, забезпечувати робочими місцями громадян і максимальними прибутками акціонерів;

Б. Сучасні керівники повинні нести відповідальність перед акціонерами своїх компаній, працівниками та суспільством;

В. Організації несуть відповідальність перед суспільством, в якому функціонують, окрім забезпечення ефективності, зайнятості, прибутку та дотримання законів; організації повинні направляти частину своїх ресурсів і зусиль на соціальні потреби;

Г. Сучасні керівники повинні нести відповідальність тільки перед акціонерами своїх компаній та суспільством.

22. Соціально-економічний підхід до розуміння проблем соціальної відповідальності бізнесу:

А. Сучасні керівники повинні нести відповідальність тільки перед акціонерами своїх компаній;

Б. Організація є економічною цілісністю і зобов’язана турбуватись лише про ефективність використання власних ресурсів, виробництво продукції та надання послуг, забезпечувати робочими місцями громадян і максимальними прибутками акціонерів;

В. Сучасні керівники повинні нести відповідальність тільки перед працівниками своїх компаній;

Г. Організації несуть відповідальність перед суспільством, в якому функціонують, окрім забезпечення ефективності, зайнятості, прибутку та дотримання законів; організації повинні направляти частину своїх ресурсів і зусиль на соціальні потреби.

23. Обмін інформацією між двома і більше особами – це визначення:

А. Експресивної комунікації;

Б. Комунікаційного процесу;

В. Паралінгвістичної комунікації;

Г. Соціальноритуальної комунікації.

24. Вкажіть етапи комунікаційного процесу:

А. Зародження ідеї, кодування й вибір каналу, передача повідомлення, декодування, зворотній зв’язок;

Б. Зародження ідеї, вибір каналу, передача повідомлення, декодування, зворотній зв’язок;

В. Зародження ідеї, кодування й вибір каналу, передача повідомлення, декодування;

Г. Зародження ідеї, кодування й вибір каналу, декодування, зворотній зв’язок.

25. Зворотній зв’язок як один з етапів комунікаційного процесу – це:

А. Передача відправником свого відгуку початковому одержувачу;

Б. Переклад символів відправника в думці одержувача;

В. Переклад символів відправника;

Г. Передача одержувачем свого відгуку початковому відправникові, що тепер відіграє роль одержувача.

26. Підхід до прийняття рішень на основі послідовних й погоджених варіантів вибору рішення, здатних дати максимально вигідний результат з врахуванням всіх найважливіших обмежень називають:

А. Обмеженою раціональністю;

Б. Абсолютною раціональністю;

В. Відносною раціональністю;

Г. Граничною раціональністю.

27. Структуровані проблеми – це:

А. Прості, знайомі, проблеми, що просто визначаються; інформація про них чітка і повна;

Б. Прості, знайомі, проблеми, що просто визначаються; інформація про них неоднозначна або неповна;

В. Нові проблеми, для розв’язання яких є тільки неоднозначна або неповна інформація;

Г. Нові проблеми, для розв’язання яких є чітка і повна інформація.

28. Неструктуровані проблеми – це:

А. Прості, знайомі, проблеми, що просто визначаються; інформація про них чітка і повна;

Б. Прості, знайомі, проблеми, що просто визначаються; інформація про них неоднозначна або неповна;

В. Нові проблеми, для розв’язання яких є тільки неоднозначна або неповна інформація;

Г. Нові проблеми, для розв’язання яких є чітка і повна інформація.

29. Рішення, що програмується – це:

А. Унікальне рішення, до процесу прийняття якого виробляється певний підхід;

Б. Повторюване рішення, що вимагає нестандартного підходу;

В. Повторюване рішення, до процесу прийняття якого виробляється певний підхід; таке рішення можна прийняти за шаблон;

Г. Унікальне рішення, що вимагає нестандартного підходу.

30. Рішення, що не програмуються – це:

А. Унікальне рішення, до процесу прийняття якого виробляється певний підхід;

Б. Повторюване рішення, що вимагає нестандартного підходу;

В. Повторюване рішення, до процесу прийняття якого виробляється певний підхід; таке рішення можна прийняти за шаблон;

Г. Унікальне рішення, що вимагає нестандартного підходу.

31. Невизначеність як умова прийняття рішень – це:

А. Ситуація, у якій менеджер може знайти правильне рішення, тому що йому відомі результати вибору кожного варіанта;

Б. Умови, при яких особа, яка приймає рішення, може оцінити ймовірність результатів різних варіантів;

В. Ситуація, у якій особа, яка приймає рішення, не може ні точно, ні з певним ступенем імовірності оцінити можливі результати того або іншого рішення;

Г. Ситуація, у якій менеджер може знайти задовільне рішення, тому що йому відомі результати вибору кожного варіанта.