4.2. Елементи газетних сторінок. Правила заверстування ілюстрацій

До постійних елементів газети належить заготовочна частина, газетні сторінки, службові елементи газети, заголовки, ілюстрації.

Заголовочна частина вкл. назву газети, постійний заклик, календарні відомості, іноді вказують нагороди. Заголовки викл. на всі колонки або в лівий край, а місце з правої сторони наз. ШПІГЕЛЬ, і викор. цей шпігель для публікації найважливіших матеріалів номера. Календарні відомості оформляється одним рядком під назвою або під виглядом календ арика. Розділові засоби: пробіли, лінійки, фігурні елементи, орнаменти.

До службових елементів відносяться вихідні відомості, колонтитул, авторські підписи, ініціали.

Вихідні дані заверствуються внизу останньої сторінки (адрес, тел.. редакції, друкарні, « замовлення, ціна, наклад). Заверствується на весь формат, накреслення світло пряме або курсивне, зверху відбивається лінійкою, кг 9 п.

Колонтитули заверствуються на всіх сторінках крім першої. Включають назву газети, номер сторінки, дату випуску. Авторські підписи, розміщуються в кінці приміток чи статей. Його розбивають на 2 рядки. В 1-му ініціали та прізвище, в 2-му посада, і заверствується праворуч статті чи матеріалу, жирного накреслення.

Ініціали (ліхтарики) — це великі літери, кг 16-24 п, які влізають на початок 1-го пункту матеріалу.

Заверстування ілюстрацій:

1. Глуха верстка — заверствується в багатоколонковому наборі, обирається з чотирьох сторін.

2. Колонкова ілюстрація – заверстується на 1 колонку або на її частину

Коли є ілюстрація в газеті то текст іде через ілюстрацію далі по колонках.

4.3. Визначіть к-сть знаків на сторінці, якщо ф-т сторінки 61/2х93/4, кг=11п, інтерліньяж-105%, к-сть знаків в рядку-58.

ф-т стор 6 ½х9 ¾ кв.

к-сть знаків в рядку – 58

кг – 11 п

інтерініяж – 105 %

Визнач. К-сть знаків у ф.д.а

1. 11п – 100

х – 105

(11х105)/100=11.55

2. 9 ¾=468пт.

3. 468х11.55=40 рядків

4. 40х58=2320 знак стор.

Білет 5

5.1. Елементи книги. Призначення макету та оригіналу для верстання.

Внутрішні:

1. Авантитул – це передній титул, де вказується посвята, або марка видавництва.2. Фронтиспис – це ілюстрація, яка відображає зміст книги або портрет автора, яка займає всю сторінку складання.

3. Контртитул (додатковий титул) – може розміщуватися на місці фронтисписа і буває тільки в перекладних і багатотонних виданнях.

4. Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання.

5. На звороті основного титула вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права).

6. Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстовоілюстраційних, зворот цього титула не забруковується.

Зовнішні:

1. Форзац – це два однозгинних 4-ох сторінкових аркушів, перша сторона яка приклеюється до палітурки і 1-ї сторінки кн. блоку, 2-га до палітурки і останньої сторінки кн. блоку.

2. Каптал – це стрічка з потовщеним кольоровим краєм, одна сторона якої приклеюється до верхньої частини корінця, друга до нижньої.

3. Корінець – це одна із торцевих сторінок кн. блоку, який може бути прямокутної, заокругленої, грибоподібної форми. На корінець приклеюється корінцевий матеріал. Це марля або її замінник.

4. Ляссе – закладка в книжці.

5. Палітурка.

6. Обкладинка – це паперова оправа видання, що оберігає його сторінки від пошкодження і забруднення. Це найпростіше зовнішнє покриття друкованого видання.

Є 4 типи обкладинок:

1. Обкладинка типу 1 використовується для покриття блоків, скомплектованих укладання, і прошивається разом із блоком дротом наопашки при товщині блока менш як 5 мм (80 сторінок).

2. Обкладинка типу 2 застосовується для покриття блоків, скомплектованих підбиранням; скріплення позошитне нитками по марлі і без неї приклеюється до блока тільки по корінцю, який є прямим, при товщині блока більш як 14 мм (224 с.).

3. Обкладинка типу 3 застосовується для покриття блоків, скомплектованих підбиранням, і приклеюється до прямого корінця блока завтовшки менш як 14 мм до передньої та задньої корінцевої частин (5…7 мм) сторінок блока.

4. Високу міцність на згин і розрив має складена обкладинка типу 4, яку застосовують найчастіше для видань, скріплених незшивним клейовим способом. Сторінки обкладинки підбирають та скріплюють із блоком, як звичайні його аркуші, а корінець окантовують нетканинним матеріалом або тканиною. Найчастіше обкладинку виготовляють із матеріалу на паперовій основі з полімерним покриттям. Поверхня такої обкладинки має високу міцність на стирання, підвищену стійкість до розтріпування кутків. Недолік: на корінець не можна нанести зображення.

7. Футляр — виготовляють із звичайного офсетного картону, картону типу хром-ерзац, а також з пластмаси. Призначення футляра із звичайного картону — захист видання у процесі його транспортування. В окремих випадках футляри обтягуються тканиною и іншими палітурними матеріалами. Вони бувають напіввідкритими (видання не більш як на 50%) і закритими (видно лише корінці видання.)

8. Суперобкладинка, яка надівається на палітурку і загинається з двох сторін.