29.33. Службові елементи газетних сторінок. Правила заверствування авторських підписів.

До службових елементів відносяться вихідні відомості, колонтитул, авторські підписи, ініціали.

Вихідні дані заверствуються внизу останньої сторінки (адрес, тел.. редакції, друкарні, « замовлення, ціна, наклад). Заверствується на весь формат, накреслення світло пряме або курсивне, зверху відбивається лінійкою, кг 9 п.

Колонтитули заверствуються на всіх сторінках крім першої. Включають назву газети, номер сторінки, дату випуску.

Авторські підписи, розміщуються в кінці приміток чи статей. Його розбивають на 2 рядки. В 1-му ініціали та прізвище, в 2-му посада, і заверствується праворуч статті чи матеріалу, жирного накреслення.

Ініціали (ліхтарики) — це великі літери, кг 16-24 п, які влізають на початок 1-го пункту матеріалу.

Білет30

30.1. Основні правила і прийоми верстання змішаного тексту.

Примітки — це форма роз’яснення окремих слів, фраз і абзаців або доповнення їх допоміжними відомостями. Примітки можуть поміщатися в середині тексту в дужках, під абзацом тексту, до якого вони відносяться, внизу полоси, у кінці глави, розподілу, а також за основним текстом. Залежно від місця розміщення примітки бувають різної форми і в зв’язку з цим їх складають по-різному. Примітки, що поміщаються в середині тексту в дужках, наз. поясненням, внизу полоси — виноскою, під абзацом тексту — внутрішньотекстовими, у кінці книги — позатекстовими. Внутрішньотекстові примітки — це звичайні доповнення або роз’яснення до основного тексту, які поміщають безпосередньо за текстом, до якого вони відносяться. Такі примітки найчастіше застосовують в офіційних виданнях: інструкціях, установах, довідниках та інше. Примітки в тексті скл. шрифтом тих самих гарнітур і накреслень, що і основний текст. Вони можуть складатися шрифтом меншого кг, ніж основний текст, на повний формат або шрифтом кг осн. тексту, але з втяжкую. Шрифтом меншого кг частіше складають примітки у виданнях середнього і великого формату. Примітки складені шрифтом основного кг з втяжкую, від тексту не відбивається. У всьому виданні примітки повинні бути оформленні однаково.

Позатекстові примітки — виносять примітки в кінець книги, коли їх дуже багато або коли вони великі за обсягом і не вміщуються в кінці полоси. Текст приміток складають з абзацу на формат основного тексту шрифтом тих самих гарнітур та накреслення, що й основний текст, але на кг менше.

Пояснення — це короткі попутні зауваження і роз’яснення автора, які складаються шрифтом того ж кегля, гарнітури і накреслення, що і основний текст, і заключають у дужки.

Виноски — це доповнення чи пояснення до основного тексту, які поміщаються в низу полоси окремо від основного тексту. Переважно такий доповнюючий, побічний текст виносять на низ полоси, коли він порівняно великий за обсягом або різно відрізняється від основного тексту за змістом і не може бути у нього включений. Текст виноски складається шрифтом тієї ж гарнітури, що і основний текст, але на кг менше.

Цитати — це дослівні уривки з твору іншого автора або офіційного документу, які включені в основний текст для обґрунтування висновків. Текст цитати повинен вміщувати логічно закінчену думку. Цитати складають в середині основного тексту або окремими абзацами. В середині тексту частіше складають невеликі цитати в підбір з основним текстом у лапках таким же шрифтом. Пропуски в цитатах позначають трьома крапками, які від тексту не відривають, а після них ставлять пробіл — півкруглу. Цитату на початку речення складають з великої літери, навіть якщо у першоджерелі це не початок речення. Окремими абзацами складають багаторядкові і багато цитатні цитати, коли потрібно підкреслити їх особливу важливість і виділити з основного тексту, щоб читач не губив орієнтації, де закінчується цитата.

Переліки — часто в технічній, науковій, довідковій, інструктивній та іншої літератури зустрічаються частини тексту, розбиті на пункти і підпункти, тобто переліки різних положень, пояснень, визначень, які нумерують цифрами, позначають буквами і виділяють графічними елементами. Графічний спосіб виділення абзаців — елементів переліку застосовують тоді, коли всі інші способи нумерації і позначення вже використані або коли немає потреби підкреслювати порядок елементів переліку, а вимагається лише чітко виділити кожний елемент. Частіше такі елементи переліку виділяють знаком тире.