23.3.Титульні елементи книги. Правила заверстування шмуцтитула.

Авантитул – це передній титул, де поміщають: прізвище автора, назву видання або марку видання, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовочні дані однієї чи кількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію. Верстається оформлення на оптичній середині сторінки, інколи у верхній частині з виключкою вправо чи посередині. Тексти тієї ж гарнітури, що і титул, але кг=не більше 12-14п.

2. Фронтиспис – це ілюстрація, яка розташована на лівій стороні розвороту титульного аркуша. І яка відображає зміст книги або портрет автора.

3. Контртитул (додатковий титул) – може розміщуватися на місці фронтисписа і буває тільки в перекладних і багатотомних виданнях.

4. Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання.

Осн. титул буває: -одинарний (перша сторінка кн.. блоку разом із зворотом) -розгорнутий (коли частина відомостей чи зображення подається на другій сторінці блоку, а частина – на третій, зі сторінки на сторінку)

-двійчастий (коли текст чи зображення починається на лівій сторінці розвороту, а закінчується на правій)

5. На звороті основного титулу вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права).

6. Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстово-ілюстраційний, зворот цього титулу не задруковується.

Білет 24

24.1. Титульні елементи книги. Правила заверствування обкладинки і суперобкладинки.

Обкладинки бувають таких номерів: №1, №2, №3, №4.

№1-суцільна з 1 згином. (вкладанням)

№2-суцільна з з згинами (накладанням)

№3-суцільна з 2 згинами і 2 бігами (накладанням)

№4-складається з 2ох елементів: корінцевий матеріал та 2 паперові обкладинки, на кожній з яких є по 1 бігу. (накладанням)

Суперобкладинка, яка надівається на палітурку і загинається з двох сторін. Певною мірою, це додатковий підсилюючий елемент, який має на меті виділити дане видання з-поміж інших. Окрім рекламної і художньо-естетичної функції, суперобкладинка призначена також захистити оправу, зберегти надовго її первинний святковий вигляд. Найчастіше суперобкладинку виготовляють такою, щоб вона накривала зовнішні поверхні обкладинки або палітурки і мала клапани, які підгортаються під сторінки обкладинки чи палітурки на ширину менш як 2/3 ширини блока. Якщо суперобкладинка надівається на паперову основу, то вона, крім того, може бути приклеєна ло корінця видання.

Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстовоілюстраційних, зворот цього титула не забруковується.

На звороті основного титула вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права).

Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання. Як правило титул розміщують на першій сторінці видання і він займає всю сторінку. За наявності авантитула, фронтисписа чи колонтитула титул верстають на третій сторінці. Титульний аркуш повторює та доповнює відомості, зазначені на обкладинці, дає повніше уявлення про видання.

Контртитул (додатковий титул) – може розміщуватися на місці фронтисписа і буває тільки в перекладних і багатотонних виданнях.

Авантитул – це передній титул, де вказується посвята, або марка видавництва.