5.2. Основні відомості про діаграми

Діаграми, звані також графіками, являють собою найбільш зручний і наочний спосіб подання інформації про функціональні залежності [11]. Для підвищення інформативності діаграми необхідно виготовляти за загальноприйнятими правилами (додаток А.8).

У діаграмі без шкал осі координат закінчують стрілками, що вказують напрямки зростання значень величин. Символи, що відкладаються на осях величин, пишуть поблизу стрілок поза полем діаграми.

Лінію функціональної залежності (криву) виконують приблизно вдвічі товщі, ніж лінії осей.

Діаграми, використовувані для розрахунків, зазвичай мають координатну сітку (рисунок 5.1. Б), крок якої відповідає масштабу шкал осей. Лінії координатної сітки виконують приблизно вдвічі тонший, ніж лінії осі.

Рисунок 5.1. а. Діаграма для Рис. 5.1.б. Правильно виконана

інформаційного зображення координатна сітка: товщина лінії осей – S,

функціональної залежності. товщина ліній сітки - S / 2.

Числа на шкалах пишуть за межами рамки діаграми, обов'язково вказуючи перше і останнє числа шкали. Числа проставляють рівномірно,причому кількість чисел на шкалах повинно бути помірним (рисунок 5.2). Якщо числа проставлені щільно, то вони візуально зливаються. Якщо ж шкала оцифрована рідко, то використання діаграми ускладнено через необхідності обчислювати проміжні значення шкали.

Рисунок 5.2. Шкала діаграми Рисунок 5.3.Вихідні характеристики

побудована правильно (а), шкали

побудовані невдало: проставлені

зайві числа (б), недостатньо чисел (в).

У діаграмі зі шкалами символи відкладаються на осях величин поміщають у середини шкали з її зовнішнього боку, а одиниці вимірювання велич вказують у кінці шкали між передостаннім і останнім числами (рисунок 5.3), причому при нестачі місця допускається не наносити передостаннє число. Якщо ж вказані найменування відкладаються по осях величин, то їх одиниці вимірювання наносять разом з найменуванням після коми.

5.3. Експериментальні діаграми і осцилограми

В дипломних роботах з експериментальним розділом зазвичай є експериментальні діаграми і осцилограми, що містять інформацію про основні результати експериментального дослідження.

Експериментальні діаграми будують по точках, кожна з яких фіксує результат одного (чи середнього із серії) вимірювання.

Для позначення точок застосовують різні умовні знаки (рисунок 5.4), які на діаграму наносять так, щоб результат вимірювання збігався з центром ваги знака. Правий на малюнку 5.4. знак застосовують, коли хочуть показати дисперсію вимірюваної величини. Відстань від центру знака до горизонтального штриха дорівнює середньому квадратичному відхиленню. Умовні знаки не повинні перекреслюються лініями координатної сітки і кривими.

Рисунок 5.4.Знакі, що рекомендуються для

показу точок на експериментальних діаграмах

Показ точок на експериментальній діаграмі обов'язковий. За кількістю точок, їх розташуванню щодо найбільш ймовірного ходу експериментальної кривої на основі, теоретичних уявлень можна зробити висновки про достатність частоти вимірювань, відповідно точності приладів експерименту, правильності методу експерименту, характер погрішності і т. д.

В системах функціональні залежності часто відображають гладкими кривими. Але через похибки вимірювань деякі або навіть більшість точок опиняються поза гладкою кривою. Тому неправильно проводити криву через всі точки, так як виникає невизначеність у її проведенні. Можна вважати, що з найбільшою ймовірністю справжню функціональну залежність відображає та крива, від якої сумарні відхилення ординат точок, що лежать над кривою і під кривою, рівні.

Якщо на діаграмі зображують дві і більше криві, то для кожної кривої точки позначають своїми знаками, щоб приналежність точок була очевидна.

Осцилограми при дослідженнях зазвичай отримують фотографуванням з екрану осцилографа, забезпеченого координатної сіткою. Обробка осцилограми при цьому мінімальна і зводиться до вказівки ціни поділки або нанесення на осцилограму цифрових шкал.

Однак у студентської дослідницької практиці фотоспособом отримання осцилограм мало поширений. Найчастіше осцилограми малюють на кальку, накладаючи її на екран осцилографа. З отриманого цим способом оригіналу потім знімають копію на лист кальки стандартного формату А4.

Осцилограму слід подавати з координатною сіткою (рисунок 5.5), на якій виділяють лінію розгортки (вісь абсцис), поєднану при потенційному вході осцилографа з однією з горизонтальних ліній координатної сітки екрану. Цифрові шкали на осцилограми наносять так ж, як на діаграми.

Рисунок. 5.5. Приклад

При реєстрації періодичного процесу на осцилограмі показують інтервал, що перевищує період, причому зліва повинна бути видна частина попереднього, а праворуч - частина наступного періоду.