Блок визначень

1) АНТРОПОЦЕНТРИЗМ – різновидність телеології, філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою». ;

2) ГЕОЦЕНТРИЗМ – уявлення про світобудову, згідно з яким центральне положення у Всесвіті займає Земля, навколо якої обертається Сонце, Місяць, планети, зірки.

3) ГЕРМЕНЕВТИКА – мистецтво тлумачення та інтерпретації священих історичних текстів.

4) ДІАЛЕКТИКА– (грец. — мистецтво сперечатись, міркувати) — метод філософії, що досліджує категорії розвитку.

5) ДЕЇЗМ – віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світі.

6) ЕМПІРИЗМ - напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що все знання ґрунтується на досвіді.

7) ІДЕАЛІЗМ – напрям філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об'єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовний початок: світовий розум, ідея, відчуття і т. ін. При вирішенні основного питання філософії — про відношення мислення до буття — ідеалізм виходить з визнання первинності свідомості, духу і вторинності природи, матерії..

8) КОСМОЛОГІЯ – вчення про Всесвіт у цілому та про місце людства у ньому.

9) МЕТАФІЗИКА – філософія буття, роздуми про граничні і надчуттєві принципи і засади буття, що не розвиваються,а певні зміни не призводять до якісно нового.

10) МОНОТЕЇЗМ – віровчення про існування єдиного Бога, Творця всього сущого, видимого і невидимого, творіннями якого є всі інші істоти, як духовні так і фізичні, виключаючи існування інших, рівних йому божественних істот. Зазвичай монотеїсти приписують Богу риси досконалості, такі як всемогутність, всюдисущність, всезнання, а також найвище благо в етичному розумінні.

11) МАТЕРІАЛІЗМ– один з основних напрямків філософії, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним.

12) НОМІНАЛІЗМ – вчення згідно з яким реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття (універсалії) – лише назви, імена породжені людським мисленням.

13) ПАНТЕЇЗМ – (всебожжя) філософська доктрина, яка стверджує, що всесвіт є ідентичним з Богом; бог розчиняється в природі, і остання таким чином сакралізується.

14) РАЦІОНАЛІЗМ – філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди, тобто розум – єдине джерело пізнання.

15) СВІТОГЛЯД – сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності.

16) СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ – процес зменшення впливу релігії на суспільство.

17) СУБСТАНЦІЯ – дещо незмінне на противагу змінним станам і властивостям, те, що існує завдяки самому собі і в самому собі, а не завдяки іншому і не в іншому.

18) ТЕОЛОГІЯ – вчення, предметом пізнання якого є Бог і все що з Ним пов'язано

19) УНІВЕРСАЛІЯ – в схоластиці загальні, видові та родові поняття. Питання про існування чи неіснування універсалій було одною з основних тем диспутів середньовічних філософів. В залежності від відповіді на це питання існували філософські напрямки, які отримали назви номіналізму, реалізму та, пізніше, концептуалізму.

20). ФІЛОСОФІЯ – гуманітарна дисципліна, що дає найбільш загальні уявлення про світ, вивчає світ і людину разом, всі здобуті знання співвідносить із людиною.

Блок теоретичних питань

1.Основні закони діалектики

Закон єдності і боротьби протилежностей посідає в матеріалістичній діалектиці особливе місце як закон, що відображає джерело розвитку.

Відображаючи об'єктивне джерело розвитку, визначаючи шлях його пізнання, розглядуваний закон орієнтує на діяльність, спрямовану на теоретичне і практичне вирішення проблем. Зважаючи на світоглядне, методологічне і практичне значення закону єдності і боротьби протилежностей, філософи вважають його «ядром» діалектики.

Діалектична суперечність — це не просто відношення одвіку даних протилежностей, а сутнісний процес. Як універсальна логічна категорія, «діалектична суперечність» є відображенням загальної форми буття розвитку як єдності і боротьби протилежностей, що фіксується логічним законом «тотожності протилежностей», який стає законом пізнання і законом об'єктивного світу. Отже, для того, щоб розкрити суперечливість предмета, необхідно його роздвоїти на складові протилежності і зрозуміти їх взаємовідношення. В найбільш загальній логічній формі це означає, що предмет, який досліджується, має розумітися як єдність протилежних визначень: теза — антитеза — синтез.

Закон заперечення заперечення. Спочатку з'ясуємо зміст категорії заперечення, який насамперед виступає як єдність протилежностей: збереження і подолання.

Категорія заперечення постає загальною і необхідною формою наступної діяльності, формою духовного освоєння майбутнього, його практичного втілення в дійсність. Тому природно, що спосіб заперечення визначається в кожному конкретному випадку як загальною, так і особливою природою процесу. «...Для кожного виду предметів, як і для кожного виду уявлень та понять, — писав Ф. Енгельс, — існує свій особливий вид заперечення, такого саме заперечення, що при цьому виходить розвиток».

Закон взаємопереходу кількісних і якісних змін розкриває механізм формоутворення нового, ще не існуючого. Однак, говорячи про специфіку вказаного закону, нам не обминути питання про його зв'язок з іншими законами. Отже, постає питання про діалектику самих законів. Цілісність процесу розвитку виражається у взаємоперетворенні законів, кожен з яких, у свою чергу, конкретизує зміст іншого. Наприклад, процес «роздвоєння єдиного» є становленням і розвитком самозаперечення предмета, яке являє собою процес кількісних змін, оскільки він здійснюється у межах даної якості. Разом з тим це — і процес формоутворення визначеності протилежностей у складі цілого, і кількісної визначеності їх відношення у ньому.