6. Ландшафтний підхід у землекористуванні.

В останні роки в Україні відбувається трансформація землекористування.

Для сучасного етапу розвитку землекористування як науки характерним є зрос­тання інтересу до використання ландшафтного підходу в дослідженнях. Це визначає створення максимально можливої екологічної різноманіт­ності в інтенсивно використовуваних у сільському господарстві ландшафтах.

Опти­мальна різноманітність ландшафтів забезпечується через раціональне зонування території, встановлення різних режимів використання земель у межах виділених зон: від повної консервації ландшафту через суворо регламентоване використання до обмеженої свободи землекористування.

Важливим напрямом сучасного земле­впорядкування є посилення естетичної привабливості агроландшафтів для створення бездо­ганного природного життєвого середовища, розвитку рекреаційних можливостей сільської місцевості.

У зв'язку із суттєвим зменшенням можливостей для тривалого відпочинку й оздоровлення жителів міст, сільська місцевість має невичерпні рекреаційні резерви.

Потребу посилення екологічних та естетичних функцій землевпорядкування обґрун­товано в проекті Національної програми охорони земель на 1997—2010 роки. Систему природних територій в агроландшафтах передбачається збільши­ти до 5% площі сільськогосподарських угідь. Загальну площу порівняно незмінених природних територій в агроландшафтах буде доведено до 17,2 млн га. З активного господарського обігу планується вилучити 3,7 млн га сільськогосподарських угідь і здійснити їх консервацію.

Головними напрямами рекуль­тивації порушених земель визначено лісогосподарський, водогосподарський і рекре­аційний. Передбачається завершити формування поліфункціональних лісомеліора­тивних систем, посилити протиерозійну стійкість агроландшафтів через комплексне застосування агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів. Загалом внаслідок оптимізації агроландшафтів питома вага природних територій у країні по­винна зрости з 36,9 до 42,9%.

На землях сільськогосподарського призначення відповідно до Закону України "Про охорону земель" здійснюється моніторинг ґрунтів, який включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок. При цьому,

агрохімічна паспортизація орних земель повинна здійснюватися через кожні п'ять ро­ків, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень — через кожні п'ять—десять років. Суцільне ґрунтове обстеження повинно здійснюватися через кожні 20 років.

Контрольні запитання.

1. Поняття агросфери, агроекосистеми, агроценозу, аграрного ландшафту.

2. Як сільськогосподарська діяльність людини вплинула на екологічну рівновагу в при­роді?

3. Енергоспоживання, функціонування і біопродуктивність агроекосистем.

4. Класифікація типів екосистем залежно від джерела і кількості енергії, що надхо­дить і використовується людиною.

5. Основні визначальні особливості функціонування природних екосистем і агроеко­систем.

6. Особливість кругообігу поживних речовин в агроекосистемі.

7. Складники агроекосистеми.