Тема 6.2 Сільськогосподарські ландшафти

1. Агроекосистеми. Історія розвитку.

Антропогенне перетворення природних ландшафтів на аграрні відбувалося впро­довж тисячоліть. Першими системами землеробства були примітивні — підсічно-вогняна, лісопольова, перелогова.

На зміну примітивним системам прийшла парова система землеробства. Парова система землеробства була в Україні основною аж до 20-х років XX століття. Надалі вона розвинулася в зернопарову ґрунтозахисну систему землеробства. В регіонах з хорошим зволоженням за рахунок опадів і розви­неним тваринництвом в середині XX століття з'явилася багатоділянкова трав'яна система землеробства. На основі вдосконалення парової і багатопільно-трав'яної систем землеробства ви­никли поліпшені зернові системи землеробства.

На всіх етиапах розвиток сільського господарства здебільшого супроводжувався повним знищен­ням первинного рослинного покриву. На великих просторах звільнялося місце для небагатьох видів рослин, найбільш придатних для харчування і тому відібраних лю­диною.

Територія у масштабах планети Землі, пе­ретворена сільськогосподарською діяльністю людини називається агросферою. Складовими агросфери є агроекосистеми. Агроекосистеми — це екосистеми, змінені людиною в процесі сільськогосподарського виробництва: поля, городи, сади, виноградники та ін. Основою агроекосистем є агроценози.

Агроценози — біоценози на землях сільськогосподарського користування, створені для отримання сільськогосподарської продукції, регулярно підтримувані людиною біотичні спільноти, що мають малу екологічну надійність, але високу продуктивність (врожайність) одного чи кількох вибраних видів (сортів, порід) рослин або тварин.

Екосистему, що сформувалася внаслідок сільськогосподарського перетворення ландшафту, називають аграрним (сільськогосподарським) ландшафтом.

2. Основні особливості функціонування природних екосистем і агроекосистем

Основні особливості функціонування природних екосистем і агроекосистем полягають у наступному.

1. Різний напрям відбору. Для природних екосистем характерний природний відбір. Агроекосистеми ство­рює і підтримує людина. Головним тут є штучний відбір.

2. Різноманітність видового складу фітоценозу забезпечує стійкість продукційного складу в природній екосистемі під час коливання в різні за погодними умовами роки. Агроценоз польових культур — спільнота з невеликою клькістю видів, а незрідка і односортова.

3. Рослини природлних і штучниз фітоценозів відрізняються за фенологічними рит­мами. Період вегетації культивованих рослин в агроценозах коротший за вегетаційний сезон.

4. Суттєва відмінність природних екосистем і агроекосистем — ступінь компенсу­вання кругообігу речовин всередині екосистеми. Кругообіги речовин (хімічних елементів) у природних екосистемах здійснюються по замкнутих циклах, близь­ких до компенсаційних: прихід речовини приблизно дорівнює виходу речовини з нього. Антропогенні дії порушують замкнутість кругообігу речовин в екосистемах.

5. Агроценози на відміну від природних екосистем є системами, що керують­ся людиною.