3. Технологія вирощування помідорів
До початку плодоношення помідор може задовільно рости при вологості ґрунту 60% НВ, пізніше оптимальною є 70-80%. Вологість повітря понад 70% порушує процеси запліднення і плодоношення у рослин. Особливо це стосується крупноплідних сортів, у пилку яких багато стерильних пилкових зерняток. Запилення у них неповне, особливо за недостатнього освітлення і високої вологості повітря.
Якщо вологи в субстраті недостатньо, засвоєння рослиною поживних речовин значно погіршується: азот і фосфор переміщуються до стебла із листків, що викликає їх пожовтіння. Зниження температури субстрату нижче 15°С веде до послаблення поглинання фосфору, а надалі й води. Недостатнє освітлення гальмує надходження до помідора калію. Через це в умовах часткового затінення він знижує продуктивність на 30-40%. Підвищення нічних температур прискорює ріст і розвиток рослин, послаблює гілкування, плоди дрібнішають. Натомість при зниженні нічних температур початок плодоношення дещо запізнюється, посилюється гілкування, збільшується кількість плодів в суцвіттях, камерність і розмір плодів.
Потреба рослин в освітлені в різні фази розвитку неоднакова. Особливо чутливі до світла сходи та молоді рослини. Проте не всі сорти однаковою мірою світлолюбні — сорти короткого дня менш вимогливі.
Висаджують розсаду у віці 50-55 днів у фазі 5-6 справжніх листків, за схемою 2,5-2,8 шт/м2. Вибраковують рослини з супротивним розміщенням листків, хворі та слабкі. До кожної підводять крапельницю, здійснюючи автоматичний полив. Після висаджування рослини підв’язують шпагатом до шпалери, а подалі стебло систематично обкручують навколо шпагату. Для боротьби з шкідниками використовують ентомофагів: проти павутинного кліща — фітосейлюса (Phytoseilis persimilis* з розрахунку 20-30 особин на одну рослину, проти тепличної білокрилки — енкарзію (Encarsia formosa* — 30 особин на одного шкідника. Влітку, за середньодобової температури понад 30°С, коли активність і пошукова агресивність фітосейлюса пригнічується, його кількість на одну рослину збільшують до 50-60. Температурні режими мають бути такими: для помідора вдень — 23...25°С, за похмурої погоди — 21...22°С, а вночі — 16...17°С.
Добре зарекомендували себе на гідропоніці такі гібриди, як Верліока, Раїса, Червона стріла, Маєва, Євпатор, Фаталіст, Фараон, Джитана, Ультимо, Балдо, Претті, Калібра.
Для боротьби із бактеріозом (бактеріальною плямистістю* помідора використовують обробку насіння формаліном (1:100*, а також обприскування рослин препаратом вітрін С — 2-3 л/га.
4. Технологія вирощування баклажан
З початку двадцятого сторіччя і донедавна баклажан вважався традиційною південною культурою. З наростанням проблеми пошкодження колорадським жуком площі під ним стали різко скорочуватися. Єдиним виходом стало вирощування баклажана в теплицях. І тут сучасні технології, особливо малооб’ємна гідропоніка, ширше розкрили можливості цієї культури, допомогли їй пережити нове народження.
Ключовий елемент в структурі баклажана — коронна квітка. Так називають першу квітку, що з’явилася на рослині. Пагони, що утворюються нижче від коронної квітки, для збільшення врожаю плодів протягом вегетації рекомендується систематично видаляти. Із пагонів вище коронної квітки вибирають 2-4 найбільш розвинених і підв’язують їх шпагатом до шпалери, висота якої понад 2 м. Протягом вегетації їх систематично обкручують з збільшенням кількості пагонів густоту рослин потрібно зменшувати.
Як відомо, коренева система баклажанів погано засвоює магній, тому доцільно раз на тиждень проводити позакореневе підживлення цим елементом (10-15 мг/рослину*. Не можна також запізнюватись із збиранням плодів, оскільки при формуванні насіння рослини витрачають велику кількість магнію. Оскільки він входить до складу хлорофілу, то при запізненні із збором врожаю плодів ріст рослин зупиняється. При вирощуванні баклажана на різних субстратах переважним за виносом елементом є калій: його винос більше ніж азоту в 3 рази, а від фосфору — в 2-5 разів. Високі врожаї демонструють районовані на Україні гібриди Адона та Фабіна.