Лекція 2. Тема: Характеристика і агроексплуатаційні особливості споруд
закритого грунту. (1 год*
1. Класифікація та призначення споруд закритого грунту.
2. Основні типи конструкцій споруд закритого грунту.
3. Особливості експлуатації споруд закритого грунту.
4. Системи обігріву.
І. Класифікація та призначення споруд закритого грунту.
Закритий грунт: 1. Утеплений грунт- площа (ділянка*, пристосована для захисту рослин від приморозків, короткочасного коливання Т; отримання раннього врожаю; розсади холодостійких культур для відкритого грунту.Переваги: - незначні кошти, - зниження собівартості в 4-5раз, - отримання ранньої (на 20-30 днів* продукції, - простота організації і будівництва.
2. Культиваційні споруди- капітальні будівлі з регульованим Т режимом, вологістю, живленням та освітленням для вирощування рослин у несезонний період.
Переваги: - незалежність від сезону. – широкий асортимент овочів та декоративних видів.
Види утепленого грунту:
А*. холодні грядки- закладають на родючих легких і середньосуглинкових грунтах
(60-100т/га гною під зяб, внесення NPK ранньою весною, розпушення грунту, сівба*.
Б*. холодні розсадники- коробки чи тимчасові переносні плівкові покриття з
біологічним або технічним обігрівом, розташовані на підготовленій площі.
В*. заглиблення- нарізані на підготовлених ділянках борозни глибиною 20-25см з
додатковим мульчуванням або укриттям при нег. ф-рах. Під час догляду за
рослинами поступово борозни засипають землею.
Г*. парові грядки- на довільних площах накладають біопаливо h=20-30см, ущільнюють,
насип грунт h=20см, вирівнюють, ущільнюють, висів насіння чи висадка розсади.
Д*. парові гребені- у нарізані борозни накладають біопаливо h=20-30см, нагортають землю....
Е*. парові заглиблення – грунт на біопаливо насип h=30-35см, вирівнюють,
ущільнюють, посередині роблять заглибленняh=15-18см.
Є*. утеплені розсадники- у котлован h=40-60см закладають біопаливо, насип грунт h=20-25см., висів насіння або висадка розсади.
Ж*. теплофіковані ділянки- розміщують біля ТЕЦ: на h=30-50см уклад труби з водою Т=35-40С або електрокабель з V= 127-220Вт, що дає Т=50-55С.
Види культиваційних споруд:
1*. Парники- для вирощування розсади і ранніх овочів.
2*. Теплиці- для вирощування овочів у несезонний період та отримання розсади.
ІІ. Основні типи конструкцій споруд закритого грунту.
1. Види покриття: - прозоре, - непрозоре.
Прозоре (скло, синтетплівка, полікарбонат*: - тунельне, - шатрове.
Непрозоре (мати, рогожі, мульчуючий папір*- тичасове призначення.
2. Конструкції парників:
а*. - односхилі; - двосхилі;
б*. – заглиблені; - наземні (-- стаціонарні; -- переносні*.
3. За призначенням:
а*. теплі парники (Т=20-28С- для вирощ-я сіянців, ранньої розсади, теплолюбних к-р*
б*. напівтеплі парники (Т=10-18С- для вирощ-я розсади і ранніх овочів*
в*. холодні парники ( Т сонця – для холодостійких к-р.
4. За строками використання:
а*. ранні парники (закладають кінець січня- початок лютого;
б*. середні парники (2 ½ лютого- початок березня*;
в*. пізні парники ( з середини березня*.
5. Конструкції: а*. 20-рамні парники- котлован, короб, рама; ухил Пд; схід- захід.
б*. Теплиця- фундамент, каркас, бічні і торцеві стіни, світлопроникний дах.
в*. види площі теплиці:- будівельна; - інвентарна; - корисна.
г*. матеріал теплиць: - металевий (25-35р*; - дерево (10-15р*.
6. За особливостями конструкції теплиці є:
а*. – односхилі (Пд, кут нахилу 40%*; - двосхилі (Пн-Пд, кут нахилу 25-30%*.
б*. – ангарні (плівкові, скляні*; - блокові двосхилі; - аркові.
в*. - стаціонарні; - розбірні; - безкаркасні (-повітронадувні, - вантові*.
ІІІ. Обігрів споруд закритого грунту.
Коефіцієнт тепловіддачі- втрата тепла з 1м2 прозорої поверхні споруди за 1год при різниці між зовнішньою і внутрішньою Т на 1С.
Витрати тепла на обігрів споруд закритого грунту:
Q = P * H * K * K1 * (tвн - tзовн*, де
Q – витрата тепла спорудою, кДж/год;
Р – площа покритої поверхні. Яка віддає тепло, м2;
Н – тривалість періоду опалення, год;
К – коефіцієнт тепловіддачі, кДж/м2;
К1 – коефіцієнт інфільтрації (втрати тепла через непрозоре покриття, 5.04кДж;
tвн – розрахункова Т в теплиці для певної культури;
tзовн – середня багаторічна температура з абсолютних мінімумів.
Способи обігріву споруд закритого грунту:
1. Сонячний- пряма і розсіяна сонячна радіація при надходженні через прозору поверхню перетворюється у теплову енергію.
2. Біологічний- отримання тепла при розкладі органічних речовин (біопаливо*.
Види біопалива:- гній тварин; - побутове сміття; - зволожена і загнила солома; - листя;
- відходи ДОКу (кора, тирса*; - нерозкладений торф; - рослинні рештки.
3. Технічний- обігрів з можливістю регулювання Т за рахунок використання теплової енергії різних видів палива, електроенергії, геотермальних вод та ін.
А*. водяний обігрів;
Б*. паровий обігрів;
В*. електричний обігрів;
Г*. повітряний:
- калориферний;
- спалювання газу в теплиці;
- теплові генератори з кондиціюванням.
Лекція 7. Тема: Овочівництво закритого грунту
1. Агротехніка культур у закритому ґрунті
2. Технологія вирощування огірків
3. Технологія вирощування помідорів
4. Технологія вирощування баклажан
5. Технологія вирощування перцю
6. Вирощування розсади для відкритого ґрунту
1. Агротехніка культур у закритому ґрунті
Вирощування розсади.
Для запобігання ураження розсади шкідниками і хворобами потрібно вирощувати її у окремих приміщеннях, які називаються розсадними відділеннями. Вони відрізняються від виробничих приміщень більш потужною системою підгрунтового обігріву, наявністю обладнання для досвічування розсади, та механізації усіх процесів з її вирощування. Розсадні відділення обладнуються установками для автоматичного регулювання температурного режиму. Розташовують ці приміщення у крайній частині теплиці. Під час вирощування розсади для запобігання занесенню інфекції вхід до них роблять з вулиці, обмежуючи прохід усіх сторонніх осіб, перед дверима кладуть дезінфікуючу підстилку, робітники працюють у білих халатах та спецвзутті. До початку експлуатації субстрати, конструкції та інвентар дезінфікують (найчастіше формаліном* та вибілюють. Як правило, розсадне відділення займає приблизно 8-10% площі теплиць. Після висаджування розсади на постійне місце воно використовується як звичайне тепличне приміщення.
Технологія вирощування розсади включає виконання трьох процесів: підготовки та висіву насіння, пікірування у фазі 1-2 справжніх листків та пересаджування на постійне місце.
Нині більшість фірм-виробників реалізує насіння вже підготовлене до сівби, тому потреба в його обробці часто відпадає.
Сівба насіння.
Розсаду огірків вирощують у торфових горщечках або кубиках, торфоблоках промислового виробництва, іноді — у насипних горщиках з поліетиленових матеріалів, які засипають поживною сумішшю з перегноєм, польовою або дерновою землею, тирсою з додаванням добрив та мікроелементів. Термін сівби огірків для областей IV світлової зони — 20-25 листопада. Розсаду слід вирощувати без пікірування сіянців. Перед сівбою безпосередньо в кубики або горщечки поживну суміш поливають так, щоб вологість була на рівні 80-85% НВ. Насіння в них загортають односантиметровим шаром суміші, після чого горщечки ставлять на нову поліетиленову плівку, розкладену на поверхні ґрунту теплиць і зверху також укривають плівкою. Нижня плівка запобігає ураженню розсади інфекціями, ізолюючи її від ґрунту, а верхня забезпечує стабільність параметрів мікроклімату. Її знімають після появи сходів, розсаду трохи зволожують. Якщо запізнитися з поливом, сім’ядолі проростків будуть погано звільнюватися від насіннєвої оболонки. До появи сходів температуру підтримують на рівні 25-27°С, тоді вони з’являються на 2-3 добу.
Насіння помідорів висівають наприкінці листопада — на початку грудня в касети або розсадні адсорбуючі пігулки, схема розміщення яких — 5?5 см, на глибину 1-1,5 см. Для сівби баклажана, який порівняно із перцем та помідором гірше переносить пересаджування, краще використовувати абсорбуючі розсадні пігулки. Вони містять у своєму складі доломітовий кальцит, що регулює кислотність субстрату (рН 6-7*, та мікроелементи для рівномірного росту рослин. Пігулки розкладають на чисту ретельно вирівняну робочу поверхню через кожні 5 см і поливають з розрахунку 50 мл води на одну пігулку. Протягом кількох хвилин вони збільшуються в розмірі. При сівбі в пігулку кладуть одну насінину і загортають на глибині 1-1,5 см. Для створення постійних режимів температури та вологості повітря на висоті 5 см над пігулками натягують поліетиленову плівку, знімаючи її під час поливів-обприскувань.
Післясходовий догляд
Сходи огірків, які з’явилися на 5 день і пізніше, а також з виродливими сім’ядольними листками вибраковують. Для боротьби із ВТМ (вірусом тютюнової мозаїки* доцільно через 5-7 днів після появи сходів провести позакореневе підживлення 0,01% розчином борної кислоти (30-40 л на 1000 м2* або знежиреним молоком. Такі ж результати дає обробка їх послабленим штамом ВТМ, крім гібридів, стійких до нього.
Після появи сходів температуру повітря на 2-3 дні знижують до 17...18°С. Це запобігає витягуванню рослин, вони краще розвивають кореневу систему. Відтоді ж починають досвічування рослин опромінювачами типу ОТ-400 з лампами ДРЛФ-400. Перші три доби лампи не вимикають цілодобово, надалі 10-12 днів досвічують по 16 годин на добу, наступні 10-12 днів — по 14 годин, а потім — по 12. Розміщують їх на різній висоті і за різними схемами залежно від фази розвитку розсади. Спочатку лампи підвішують у два ряди на висоті 90 см від поверхні, де знаходяться сіянці, надалі можна піднімати їх до висоти шпалери. Питома потужність має становити 240 Вт/м2. Нині відомі більш ефективні дзеркальні натрієві лампи Reflux з рефлектором у вигляді вигнутого конусу. Ними забезпечується вищий рівень освітлення за зниження мінімального питомого навантаження. Розсада при досвічуванні цими лампами готова до висаджування на 10-12 днів раніше, порівняно із використанням ламп типу ДРЛФ. За день до висаджування проводять полив і вимикають лампи.
Після змикання листків (на 12-14 день після сходів* рослини починають затінювати одна одну, тому потрібно провести розстановку розсади — зменшення густоти стояння. Для огірків у фазі 2-3 листків її зменшують з 100 до 25-30 рослин на 1м2, а 5-6 листків — 12-14 на 1 м2. Для покращення освітлення розсади на поверхню горщечків насипають субстрат з високою рефлекторною здатністю — вермикуліт (до 5%*. Для помідорів, перцю, баклажанів досвічування проводять в такому режимі: з початку проростання — цілодобово, за 2 тижні до висаджування — по 12 годин. При пікіруванні підсім’ядольне коліно намагаються заглибити, залишаючи листки на висоті 1-1,5 см над рівнем субстрату.
Режим мікроклімату при вирощуванні розсади наступний: температура повітря у сонячні дні плюс 21...23°С, у хмарні — 19...20°С, вночі — 18...19°С, температура субстрату — 22...23°С, відносна вологість повітря — 70-75%. Для партенокарпічних сортів — температура на 1...2°С нижча. Не можна допускати різких коливань температури і вологості.
Розсаду помідора у фазі першого справжнього листка пікірують у горщечки розміром 15X10 см об’ємом 1-1,2 л . Режим досвічування — на рівні 6000-7000 люкс спочатку по 14, а за два тижні до висаджування — по 12 годин на добу (1 лампа на 2,5 м2*. Оптимальний режим досвічування розсади — переважно короткохвильове синьо-фіолетове випромінювання, а загальне — на рівні 17-23 тис. люкс. При освітленні нижче цієї межі рослини різко знижують врожай, а при менш ніж 5 тис. люкс не цвітуть. При цьому концентрацію вуглекислого газу збільшують до 0,15-0,20%. Розстановку розсади проводять у шаховому порядку в фазі третього справжнього листка з розрахунку 23-24 рослини на 1 м2.
Сіянці баклажана після утворення першого справжнього листка пікірують в горщечки з торфом об’ємом 1-1,2 л . Протягом розсадного періоду температуру повітря підтримують на рівні 24-26°С в сонячні дні, 20-22°С в похмурі, та 18-19°С вночі, субстрату — 23-25°С. В цей період вологість повітря підтримують на рівні 60-65%. Оптимальна вологість розсадної суміші для баклажана — 75%. Не можна допускати її підсушування до 62%, тому що рослини почнуть в’янути, однак не слід і перезволожувати вище 80% — коренева система розвивається слабкою. В цей період не допускається навіть полив центральної доріжки. Полив розсади проводять обприскуванням або безпосередньо в горщечках, не допускаючи її перезволоження. В день висаджування на постійне місце вимикають лампи досвічування, вибраковують рослини з супротивним розташуванням листків, виродливі, мозаїчні та рослини, що відстають у рості; а також проводять полив.
Розсаду, яку вирощують в торфових горщиках, як правило, не підживлюють, оскільки в них достатній запас поживних речовин. Натомість при використанні пластикових горщиків з насипним ґрунтом проводять 1-2 підживлення азотними добривами — 20-30 г на одну рослину. За добу до висаджування застосовують "стартове" підживлення розчином добрив (г на 10 л води*: аміачної (кальцієвої* селітри — 10, суперфосфату (водної витяжки*— 40, сульфату калію — 30, з розрахунку 1 л розчину на 1м2.
Вирощування розсади перцю аналогічне вирощуванню помідорів і баклажанів. Його молоді рослини можуть сильно пошкоджуватися мишами, тому серед пігулок або касет розкладають отруєні приманки. Підбирають касети відповідно до системи "Super-Sidling" для вирощування сіянців помідорів, солодкого перцю, баклажана — 100 чарунок білого кольору на 1м2. Протягом розсадного періоду температуру повітря підтримують на рівні 23-25°С в сонячні дні, 20-22°С в похмурі, та 18-19°С вночі, субстрату — 23-25°С. В цей період вологість повітря має становити 60-65%, адже це покращує якість розсади. Полив проводять тонко дисперсійним обприскуванням, не допускаючи перезволоження рослин.