ББК

УДК

Закарпатський державний університет

Факультет міжнародного бізнесу та міжнародної економіки

Кафедра ділової іноземної мови та перекладу

О. Ю. Качмар

ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ

Методичні вказівки

для студентів 2 курсу денної та заочної форми навчання

з галузі знань 0203 „Гуманітарні науки”

з напряму підготовки 6.020303 Філологія „Прикладна лінгвістика”

Ужгород - 2013

ББК-

УДК-

Качмар О. Ю. Лінгвістика тексту: Методичні вказівки для студентів 2 курсу денної форми навчання з галузі знань 0203 „Гуманітарні науки” з напряму підготовки 6.020303 Філологія „Прикладна лінгвістика”. – Ужгород: Редакційно-видавничий відділ ЗакДУ, 2013. – 49с.

Розробник: Качмар Ольга Юріївна, аспірантка, викладач кафедри ділової іноземної мови та перекладу

Рецензент: Полюжин М.М. – доктор філологічних наук, професор

Затверджено та рекомендовано до друку на засіданні кафедри ділової іноземної мови та перекладу Закарпатського державного університету (протокол № від 14 лютого 2013 року).

ВСТУП

Методичні вказівки з навчальної дисципліни „Лінгвістика тексту” розраховані на студентів-філологів IІ курсу факультету міжнародного бізнесу та міжнародної економіки, а також буде корисним для формування навичок аналітичного читання у студентів старших курсів, які вивчають англійську мову.

Основна мета курсу - подальше формування у студентів мовної та мовленнєвої компетенції у межах тематики відповідно до їх майбутньої спеціальності.

Основні завдання курсу:

• формування у студентів уміння читати, розуміти і перекладати оригінальну літературу;

• розвиток навичок аналізування прочитаного;

• повторення граматики, засвоєної раніше;

• ознайомлення з основними елементами побудови тексту;

• формування навичок самостійної роботи з додатковою і довідковою літературою, спеціалізованими словниками.

Посібник складається з шістьох розділів, кожен з яких містить текст для читання, лексичні та стилістичні вправи, словникова робота з незнайомою лексикою.

Аналіз тексту – це і процес розуміння твору, і результат цього процесу, що виражаться у вмінні викласти свої спостереження, користуючись відповідною метамовою, викладаючи розуміння прочитаного. Без скрупульозного аналізу структури тексту неможливо виявити специфіку його впливу на читацькі маси, що не знають просторових та часових кордонів. Саме тому інтерпретацію та аналіз тексту потрібно починати з вивчення текстової організації та тих властивостей, які забезпечують можливості актуалізації мовних одиниць.

Дослідження цілих художніх текстів проводиться переважно на матеріалі поезії. Це зручно з технічного боку: вірш, як правило, за своїм обсягом не перевищує однієї сторінки і постійно знаходиться у дослідника перед очима у повному обсязі, але поетичний твір має і цілу низку додаткових, відмінних від прози характеристик. Оскільки основна маса читачів у переважній більшості полюбляє прозу, то об’єктом аналізу вибрано саме прозаїчні художні тексти.

Частина і

І. План стилістичного аналізу художнього тексту (англійською мовою):

1. Information about the author and the book from which the passage is taken.

1) 1 would like to tell you a story ... written by ... . He or she was a well-known The book is about... who ....

2. The story I would like to speak about is written by ... . We know that the author ... The book is devoted to ... .

3. We've read a very unusual (thrilling, exaggerated, exciting, etc.) story by ... . It touches upon (deals with) the problems of....

1. General characteristics of the text (its plot, type of narration, etc.).

2. Introduction of the main character (appearance, characteristic features, the way he/she is presented in the text) and opening events.

3. Description of events as they appear in the extract. Pay attention to:

1. the variety of expressive means: a) the narration begins with ...; b) draw(s) the reader's attention to ...; c)... making the reader believe...; d) serve(s) to stress ...;

e) prepare(s) the ground for ...; f) the emotional state of the character is revealed ...; g) the author's presentation of...; etc.;

2. the use of stylistic devices: a) epithets; b) similes; c) metaphors; d) per­sonifications; e) repetitions; their role in the narration (to create the atmosphere of...; to convey the feelings and emotions of...; to give an explanation ...; to express the idea ...; to underline ...; etc.).

   5. The main idea of the story.

   6. Your attitude towards the things described.

Here are some Stylistic Devices which may help when describing events.

Epithet is a word or a group of words giving an expressive characterization of the object described. E. g.: fine open-faced boy; generous and soft in heart; wavy flaxen hair.

Simile is a comparison of two things which arcquite different, but which have one important quality in common. The purpose of the simile is to highlight this quality. E. g.: Andrew's face looked as if it were made of a rotten apple.

Metaphor compares two things which are quite unlike one another by identifying one with the other or replacing one with the other. E. g.: The doctor wrapped himself in a mist of words; He's a brick. He's a snake. He's a tiger. He's a mule. (Here metaphor consists in the use of a word or a phrase to describe an object with which it is not commonly associated.)

Personification is a description of an ob ject or an idea as if it were a human being. E. g.: The long arm of the law will catch him in the end.

Metonymy is a transfer of the name of one object to another with which it is in some way connected. E. g.: The hall applauded.

Hyperbole is a deliberate exaggeration of some quantity or quality. E. g.: 1 would give the whole world to know.

Irony is the clash of two opposite meanings within the same context, which is sus­tained in oral speech by intonation. Bitter, socially or politically aimed irony is called sarcasm. E. g.: Stoney smiled the sweet smile of an alligator.

Repetition is observed when some parts of the sentence or sentences are repeated. It is employed as a means of emphasis. E. g.: A smile would come into Mr. Pickwick's face, the smile extended into a laugh, the laugh into a roar, and the roar became general.

Oxymoron joins two antonymous words into one syntagma. E. g.: She was a damned nice woman.

ІІ. План лінгвістичного аналізу художнього тексту:

1. Інформація про автора, твір та його художні особливості.

2. Структура тексту.

3. Фоно-графічний і морфемний рівні актуалізації мовних одиниць.

4. Лексичний рівень висунення МО у тексті.

5. Синтаксичний рівень вираження МО.

6. Характеристика категорій тексту. Парадигматика й синтагматика.

7. Актуалізація на рівні тексту (заголовок, власне ім’я, художня деталь, сильна позиція ).

8. Типи, форми, способи викладу, представлені у художньому прозаїчному (ліричному) тексті.

ІІІ. Зразок лінгвістичного аналізу художнього тексту:

Оповідання E. Хемінгуея "Кішка під дощем" займає три неповних сторінки тексту, але при цьому воно повною мірою насичено змістовно. Тут кожна мовна одиниця, включаючи і системантичні слова, не просто несе "квант інформації", але включається в складну систему контакт­них та дистантних семантичних, емоційних, оцінних зв'язків, які органі­зують основний - підтекстний, імпліцитний - смисл оповіді. Це опові­дання - зразок дивовижно щільної прози як у формальному, так і в зміс­товному відношенні.

В лінійному розгортанні тексту читач знайомиться з молодою па­рою, якій нічим зайнятися в дощовий день на модному курорті. Це, в термінології І. Р. Гальперіна, змістовно-фактуальна інформація (ЗФІ) оповідання. Однак не вона формує концепт - ідею, основну думку тво­ру¹, яку автор проводить у своєму оповіданні, хоча саме ЗФІ має сигна­ли, що здійснюють передачу глибинної - змістовно-підтекстної - інфор­мації (ЗПІ).

Термін "підтекст" зберіг свою внутрішню форму і адекватно відобра­жає явище: підтекст - це глибина тексту. Отже, ми повинні знайти в мовній матерії твору ті сигнали, які несуть додаткову інформацію, що формує підтекст.

Читати оповідання слід повільно, зупиняючись на кожному такому сигналі, щоб кінцеві висновки базувалися не стільки на інтуїтивно-емоційному відношенні до того, що відбувається (що теж дуже важливо, але зазнає різких індивідуальних зміщень), скільки на об'єктивних, яв­них для всіх, матеріальних знаках.

Оповідання відкривається реченням "There were only two Americans at the hotel". Слово "only" нормативно передбачає наявність попереднього висловлювання: "Зазвичай... багато американців, а зараз -тільки двоє". Означений артикль, що вводить місце дії, підкріплює імплікацію переду­вання, яка утворилася, - оповідання починається з середини, що харак­терно для Хемінгуея в цілому, як і для багатьох його сучасників та по­слідовників.

Потім йде дуже важлива для подальшої оповіді згадка, що вони тут нікого не знали: "They did not know any of the people they passed..." Ця фраза пояснює одну

з причин настрою героїв. Авжеж, якщо б у них були тут знайомі, все могло б бути інакше.

Далі йде надто детальний, на перший погляд, опис номера. Але й він дуже важливий: "second floor facing the sea", "faced the public garden" - все це говорить про те, що номер дорогий, та й готель не з дешевих, якщо він розташований в такому вдалому місці і приймає багато амери­канців. Опис виду, що відкривається з вікон, підтверджує фешенебельність готелю: сад з високими пальмами, знаменитий пам'ятник (італійці приїжджали здалеку, щоб побачити його), художники тут пишуть пей­зажі. Трохи нижче згадується, що тут завжди багато автомобілів. Автор спеціально вживає означений артикль: "The motorcars..." - "ті, які... ".

В цьому ж абзаці вводиться слово "rain", яке входить у заголовок оповідання. Повтор заголовних слів завжди несе їх семантичне ускладнення. Тут поки різні форми слова реалізують його основне номінативне значення - "дощ". За рахунок переключення граматичного часу - тоб­то за рахунок зміни граматичного значення, не порушуючи повтор, автор від загального опису переходить до цього хвилинного сюжетного теперішнього: від Past Indefinite "... glistend in the rain" до Past Continuous - "It was raining".

Про монотонність того, що відбувається, про те, що дощ іде довго, стає відомо з непрямих деталей: на площі не залишилося жодного авто­мобіля; хоча стежки посипані гравієм і, отже, добре вбирають воду, на них стоять калюжі; широколисті пальми вже не захищають від дощу: "The rain dripped from the palm-trees". Дієслово "dripped" передає і харак­тер дощу (далі буде кореневий повтор "dripping green tables"): це не літня гроза, а надокучливий осінній сіючий дощ. І поєднання "дощу" з "морем" в одному ритмізованому реченні, при синтаксичному паралелізмі та лексичному повторі й алітерації — все це підкреслює, укріплює відчуття нудного дня і включається в систему причинно-наслідкових відношень оповідання. Дійсно, знайомих немає, погуляти не можна, залишається сидіти в номері, задовольняючись спілкуванням один з одним.

Спілкування ж носить надзвичайно обмежений характер. З першої фрази другого абзацу ми взнаємо, що ці двоє американців - подружжя. Ця інформація вводиться не спеціально, а мимохідь: "The American wife stood... looking out". Наявність дієслова сприйняття дозволяє віднести описи, які його обрамляють, до так званих авторизованих висловлю­вань. Опис площі на початку оповідання і далі - столу, з якого крапає вода, авторизовані: вони мають автора, конкретну особу, що сприймає картину, а слово "outside", яке починає друге речення другого абзацу, підкреслює наявність спостерігаючої особи, імпліцитно припускаючи антитезу "inside"².

В цьому ж реченні вводиться друге заголовне слово - "cat". Воно буде повторено протягом оповідання 13 разів. Слід також врахувати, що молода американка використовує це слово в мовленні, тільки коли спіл­кується італійською і в самий останній своїй репліці. У всіх інших випад­ках вона називає кішку кицькою - спочатку це просто "kitty", потім ще тричі "poor kitty", і знову "kitty" - всього 7 разів. Отже, протягом малень­кого оповідання, що нараховує всього 1142 слововживання, з яких 495 - автосемантичні слова, 20 одиниць, або 4%, віддані лексемі "кішка".

Повтори Хемінгуея знамениті. Про них неодноразово писали і у нас, і за кордоном. Навіть в маленькій "Кішці під дощем" їх кілька. Це "cat", "rain", "I want", яке повторюється 11 разів в кінці оповідання в межах однієї третьої сторінки, і дієслово "to read'" (Fa = 6), і обов'язкова автор­ська ремарка "he (she) said", якою вводиться навіть остання відчайдушна репліка героїні.

Навіщо потрібні ці повтори? Можливо, вони використовуються ав­тором тому, що "він не знає інших слів", як сказав один роздратований критик? Звичайно, ні. Повтори несуть додаткову інформацію, тому що кожне наступне вживання слова свідомо або несвідомо приєднується читачем до попереднього. Семантичний об'єм слова зростає, воно на­буває нових значень, які в мові - в словнику - не існують. Цій ж меті служать і повтори в даному оповіданні. "Кішка під дощем" - це не опо­відання про любов до тварин. За незначною ситуацією приховані значні узагальнення. Чи так це? Чи правильно, тобто чи згідно з авторським задумом, ми розкриваємо істинний, концептуальний, смисл оповідання? Чи справедлива широка поширена думка про те, що "Кішка під дощем" - це символ самотньої, тонкої натури, незрозумілої та страждаючої пред­ставниці втраченого покоління? Відповіді на питання, що нас цікавлять, слід і шукати в тексті.

По-перше, слід розібратися, для чого багата американська пара перебуває на фешенебельному курорті. Туристи? Ні, туристичний сезон закінічено. Справи?

Судячи з місця дії та поведінки чоловіка, також ні. Американські експатріанти типу тих, які пізніше з'являться в романі Е. Хемінгуея "Фієста"?

Також ні. Ті тулилися один до одного і не віддалялися від звичних кафе та барів великих міст. Враховуючи вік героїв тирадду молодої жінки перед дзеркалом, її безперечну фізичну привабли­вість для чоловіка ("Не hadn't looked away from her..."; "You look pretty darn nice", he said..."), можна зробити висновок, що це молодята, які перебувають у весільній подорожі.

Як же поводить себе молодий чоловік? Постійний повтор слова "read (ing)" і тематичного пов'язаного з ним слова "book", взятий поза макро- контекстом, може навести на думку, що Джордж - інтелектуал, який не може відірватися від книги. Однак - і тут читач ще раз переконується, що кожне явище в художньому тексті слід розглядати не ізольовано, а на текстовій системі, - умови повтору змушують його прийти до діамет­рально протилежної думки. Книга в руках Джорджа стає показником його невихованості, низької культури. Він не слухає дружину, коли вона вимовляє свій монолог, не вникає у зміст її окремих реплік і пропонує свої послуги принести кішку лише формально, не змінюючи положення в ліжку: "I'll do it", her husband offered from the bed", і далі, у відповідь на її репліку "(he)... went on reading". Враховуючи дієслівні часи і лексичне значення дієслів, читач розуміє, що він запропонував допомогу дружині, не відриваючись від читання, і читаючи продовжував розмовляти. Не випадково дієслово "to read" вживається переважно в Past Continuous tense - читання служить постійним фоном: "The husband went on reading", "George was on the bed reading", "George was reading again", "George was not listening" (весь час її монологу), "Не was reading his book". Навіть коли дружина входить до кімнати і він нарешті підіймає очі від книги - це не прояв до її цікавості і уваги - він відпочиває від читання: "...he said, resting his eyes from reading". Його мовленнєва партія складається лише з 8 маленьких реплік з 3-5 слів. Найкоротша - "Yeah?" - відвер­тий прояв неуваги до мовлення жінки, найдовша - 8 слів - починається з образливого "Shut up".

Мистецтву спілкування він дійсно не навчений. Будучи удвох з моло­дою дружиною, її привабливість оцінити він може, а говорити нема про що.

Ну а вона? Її мовленнєва партія набагато розгорнутіша. Що ж домі­нує в її мовленні? По-перше, звертає на себе увагу дуже характерне міщансько-манірне слово "киця". Не "кішка", не "кошеня", а "киця". Далі, повтор "I want" з досить неочікуваним набором бажаного: у нас на очах розгортається асоціативний ряд, відбувається одночасний процес дум­ки - мовлення, висловлюється вголос не те, що раніше думалося, а спон­танне, те, що прийшло в голову за асоціацією. Випадковість та нерівнозначність згадуваних поряд об'єктів змушує сприймати їх не як серйозні, виношені претензії та переживання, а як примху, обумовлену і тим, що її примхи, мабуть, раніше усіма виконувалися (молода, гарна, багата), і тим, що зараз тоскно, нудно, повеселитися нема з ким, робити нічого. Спілкування з чоловіком не виходить не тільки через те, що він сам цього не вміє і від відсутності цього не страждає, але й тому, що її мовлення - це не спілкування в повному розумінні слова (обмін думка­ми, емоціями, судженнями), а лише рамковий розвиток одного наполег­ливого мотиву "хочу". Молодій героїні можна поспівчувати, але навряд чи можна визначити її як натуру вишукану та незрозумілу. Ця багата пара однаковою мірою убога духовно, і вимушене довге перебування наодинці один з одним розвінчує обох.

В оповіданні розсипані непрямі деталі, що підкреслюють причини їх випадкової ізоляції: інших американців не було, з іншими постояльцями готелю вони не знайомі (зверніть увагу на незначну міру володіння геро­ями італійською мовою, що також обмежує контакти, і на те, як автор передає іноземну мову діалогу), кафе пусте (офіціант стоїть у дверях і дивиться на вулицю) - йти до нього немає сенсу, погоди також немає.

Є в оповіданні ще один персонаж, дуже важливий для розвитку ос­новної думки твору - господар готелю. Його поведінка - повна проти­лежність Джорджу. Він поблажливий до капризу американки, тому що розуміє його витоки. Не випадково в присутності цього старого молода жінка відчуває одночасно і свою жіночу силу, і свою жіночу слабкість - те розуміння, якого вона безуспішно чекає від чоловіка.

Отже, розглянувши оповідання, безумовно, слід говорити про семан­тичне розширення заголовних слів, про набуття ними нового - тексто­вого - значення "незатишно, неприємно, недобре". При цьому "Кішка під дощем" зберігає і своє початкове пряме значення, і виражає той при­від, який послужив відправним пунктом для формування змістовно-кон­цептуальної інформації твору (ЗКІ) - ідеї про духовну глухоту зовні бла­гополучних, соціально та фінансово процвітаючих молодих американців 20-х років.

Спеціальних мовних засобів, що експліцитно виражають авторську ідею, в тексті немає. ЗКІ накопичується поступово - через акценти (ви­ражені повторами) на певні риси поведінки і мовлення персонажів, через зі- та протиставлення їх характеристик, через широко та різноманітно використану художню деталь.

Можна сказати, що проза Хемінгуея добре спаяна - так тісно по­в'язані в ній сусідні речення. Розгляньте перший абзац оповідання, і ви побачите, як розгортається ланцюжок повторів, що забезпечує жорстку текстову когезію.

Слід також звернути увагу на те, як вводиться внутрішнє мовлення героїні: відчинивши двері, вона визирнула на вулицю - "looked out". Далі авторизований опис того, що вона побачила: "...raining... a man... crossing". І в наступному реченні - несподівана зміна граматичного часу та поява Future in the Past: "The cat would be around... she could go along..."

• немов би дієслівні часи змінилися тому, що є ввідна фраза "She thought the cat would be... and she could go...". Взагалі, поява Future in the Past у авторському тексті без лапок - сигнал введення голосу персонажа, пе­редачі викладу цьому персонажу, свідчення переходу до внутрішнього або невласне-прямого мовлення.