Тема № 9 (2 год.) трудова дисципліна і дисиплінарна відповідальність

1. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення.

2. Внутрішній трудовий розпорядок підприємства, установи, організації.

3. Основні обов’язки сторін трудового правовідношення.

4. Заохочення за успіхи в роботі.

5. Дисциплінарна відповідальність за трудовим правом.

Література:

1. КЗпП України.

2. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затв. наказом МВС України №403 від 18.09.1991р

3. Дисциплінарний статут прокуратури України, затв. Постановою ВРУ 06. 11. 1991р. № 1796 - ХІІ

4. Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затв. Постановою КМУ 26. 01. 1993р.

5. Статут про дисципліну працівників зв’язку, затв. постановою КМУ від 30. 07. 1996 р. № 877.

6. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. – Харків: Консум, 2003. – 832с.

7. Прокопенко В. І. Трудове право України. – Харків: Консум, 2002. – 528с.

1. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення.

Трудова дисципліна є необхідною умовою суспільної організації праці. Трудова дисципліна має внутрішній і зовнішній аспекти.

Зовнішній аспект означає підкорення працівника трудовому розпорядку. Він включає в себе порядок взаємовідносин працівника і власника підприємства в процесі праці.

Під внутрішнім аспектом дисципліни праці розуміють сукупність правил, що регламентують трудову функцію працівника, тобто сам процес праці.

Дисципліна праці виступає в 4 правових категоріях:

• як правовий принцип галузі трудового права – це забезпечує виконання обов’язку дотримуватись певних правил поведінки;

• як інститут трудового права – це система норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, обов’язки власника і працівників, система норм, що встановлюють заходи заохочення за успіхи у праці і встановлюють дисциплінарну відповідальність за порушення дисципліни праці;

• як елемент трудового правовідношення розглядається як обов’язок працівника підкоритись відповідній дисципліні, що передбачена у правилах внутрішнього трудового розпорядку певного виробництва;

• як фактична поведінка працівника – це рівень дотримання всіма працівниками дисципліни праці на виробництві.

Таким чином, дисципліна праці – це сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють права та обов’язки сторін трудових правовідносин, визначають заходи заохочення за успіхи у праці і встановлюють відповідальність за винне невиконання цих обов’язків.

Дисципліна праці тісно пов’язана з технологічною та виробничою дисципліною.

Технологічна дисципліна – це частина трудової дисципліни, яка полягає в дотриманні технологічних правил на виробництві.

Виробнича дисципліна – це так званий порядок на виробництві. За своїм змістом виробнича дисципліна охоплює трудову дисципліну і виходить за її межі.

Крім трудової дисципліни у виробничу дисципліну входить забезпечення чіткої роботи, а також забезпечення підприємства сировиною

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

В умовах ринкових відносин особливого значення набувають економічні та організаційні методи впливу на дисципліну праці. До них відносяться такі елементи організації праці, як розподіл прав і обов’язків, відповідальності між працівниками, встановлення відповідного порядку на підприємстві згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, застосування заходів впливу за порушення трудової дисципліни.

Крім того законодавством передбачені спеціальні правові засоби, які сприяють забезпеченню трудової дисципліни: переконання, заохочення та примус.

Переконання – це метод виховання, впливу на свідомість працівника з метою стимулювання його корисної діяльності.

У трудових відносинах важливими є правові та економічні переконання. Зміст правових переконань складають такі елементи:

• правові цінності – свобода, порядок, законність, правда, справедливість;

• правові установки – важлива умова життя, законне використання всіх своїх прав і необхідність виконувати всі свої обов’язки якісно і добросовісно;

• правові знання – знання законів, закономірностей розвитку правових відносин, правових теорій, які є складовими світогляду;

• правові почуття – особисте ставлення до права, справедливості, повага до закону, тобто визнання їх цінностей для себе особисто і для суспільства, повага прав честі і гідності інших громадян, неприязне ставлення до порушників закону тощо;

• правові потреби – потреба щодо порядку, організованості, справедливості, поваги.

Метод заохочення – це певна форма суспільного визнання заслуг працівника у зв’язку з досягнутими ним успіхами в роботі.

Метод примусу полягає в застосуванні до порушників трудової дисципліни відповідних заходів матеріального і морального впливу, а також заходів дисциплінарного і громадського впливу.