Тема 5. Послідовність етапів наукового дослідження..

1. Вибір теми та ознайомлення з існуючими дослідженнями.

2. Формування гіпотез та вибір методів дослідження.

3. Процес проведення дослідження та інтерпретація результатів.

4. Оприлюднення результатів дослідження.

Питання до семінару:

1. Чому необхідно чітко дотримуватися визначеної послідовності методів дослідження?

2. Які загальні правила вибору теми дослідження?

3. Чому дослідження не починається з вибору його методів?

4. Яка послідовність оприлюднення результатів дослідження?

Література: осн: 3, 7, ,8, 14, 16,37, дод -11:]

Завдання для самостійної роботи студентів

1. Наука як форма пізнання світу. Співвідношення наукового та буденного пізнання.

2. Ідеали наукового пізнання.

3. Співвідношення науки з ненауковими (паранаука, псевдонаука) формами пізнання світу.

4. Поняття наукової комунікації та наукової школи.

5. Поняття методу, специфіка наукових методів дослідження.

6. «Методологізм» та «антиметодологізм» у розвитку науки. П.Фейерабенд.

7. Методологія наукового дослідження, її рівні.

8. Методика наукового дослідження.

9. Значення античної культури для формування наукового мислення.

10. Роль філософії у науковому пізнанні. Умоспоглядальний та позитивістський підходи до філософії.

11. Загальнонаукова методологія наукового пізнання.

12. Розробка емпіричного методу пізнання Ф.Беконом.

13. Раціоналістичний метод Р.Декарта.

14. Метод діалектики у Гегеля та К.Маркса.

15. Коперніканський переворот” І.Канта. Проблема меж наукового пізнання.

16. „ Проблема методу гуманітарних наук у неокантіанстві. «Науки про природу» та «науки про культуру».

17. Герменевтика. В.Дільтей та Г.Гадамер.

18. Позитивізм та неопозитивізм.Вчення про науку у філософії О.Конта.

19. Доповідь М.Вебера «Наука як покликання і професія» : загальна характеристика.

20. Співвідношення науки з політикою, мораллю, релігією (за М.Вебером).

21. Сутність «розуміючої соціології» М.Вебера.

22. М.Вебер про специфіку науки та покликання науковця у ХХ ст.

23. «Антисциєнтизм» - критичне ставлення до науки у ХХ ст. (за М.Вебером).

24. Концепція розвитку наукового знання К.Поппера. поняття «фальсифікації».

25. Концепція «науково – дослідних програм» І.Лакатоса.

26. Основні етапи розвитку науки. Класична, некласична та постнекласична науки.

27. Основні етапи розвитку психології. Класична, некласична та постнекласична психологія.

28. Поняття наукової революції у Т.Куна. наукова парадигма.

29. Особливості класичної науки. Експериментальне природознавство. Механіцизм.

30. Розвиток дисциплінарного знання у межах класичної науки. (к. ХVІІІ – ХІХ ст.). Еволюційний підхід.

31. Некласична наука і проблема методу пізнання. Релятивізм.

32. Постнекласична наука у сучасну епоху. Наука і мораль.

33. Проблема інформаційної революції в період постнекласичної науки.

34. Формування класичної науки, її основні принципи. Експериментальне природознавство.

35. Сциєнтизм у сучасному суспільстві як наслідок оптимістичної оцінки перспектив науки.

36. Діалектика як вчення про розвиток та метод дослідження.

37. Різновиди діалектики.

38. Роль фактів у науковому дослідженні.

39. Наукова ідея як спосіб нетрадиційного пояснення явищ.

40. Наукова гіпотеза та її роль у пізнанні.

41. Поняття наукової теорії, її сутність та структура.

42. Проблема кризи у науці та шляхи її подолання (на прикладі психології).

43. Типологія методів наукового дослідження: спеціальні та загальнонаукові методи.

44. Роль філософської методології у науковому дослідженні.

45. Системний аналіз як загальнонауковий метод дослідження. Принцип системності у психології.

46. Екологізація науки у сучасну епоху. Необхідність врахування природної основи людини та суспільства (К.Лоренц та ін.).

47. Синергетика як теорія самоорганізації і розвитку окремих цілісних систем.

48. Спостереження у науковому дослідженні. Психологія описова та пояснювальна.

49. Класифікація наук: історія та сучасність.

50. Гіпотетико - дедуктивний метод у науковому дослідженні.

51. Аксіоматичний метод у науковому дослідженні.

52. Роль формалізації у науковому дослідженні.

53. Співвідношення теорії та практики у науці (на прикладі психології).

54. Проблема специфіки методу експерименту у психології.

55. Математизація та комп’ютеризація як провідні тенденції розвитку сучасної науки, їх значення та обмеження.

56. Поняття закону та причинності у науці.

57. Впливи парадигм природничих наук на розвиток психології.

58. Усвідомлення специфіки соціально – гуманітарних наук та їх вплив на розвиток психології.

59. Обмеженість позитивістського підходу до науки. Нееобхідність врахування соціокультурної основи її розвитку.

60. Значення ціннісного аспекту знання на постнекласичному етапі розвитку психології.

61. Діяльнісний підхід у психології, його загальнонаукові і філософські основи.

62. Співвідношення курсової, дипломної, магістерської робіт як кваліфікаційних досліджень.

63. Послідовність виконання курсової, дипломної, магістерської роботи.

64. Проблема вибору теми наукового дослідження, врахування факторів, що його визначають.

65. Аналіз наукової літератури з теми дослідження.

66. Основні проблеми накопичення та обробки інформації в процесі дослідження.

67. Джерела інформації для наукових досліджень, їх пошук.

68. Оргтехніка, технічні засоби наукової діяльності.

69. Необхідність відпрацювання гіпотези у процесі наукового дослідження.

70. Вступ до дисертаційної роботи, його композиція.

71. Загальні вимоги до оформлення тексту дисертаційної роботи.

72. Підготовка автореферату як етап наукового дослідження.

73. Дисертація: визначення поняття, основні види.

74. Методи та етика ділового спілкування в процесі наукового дослідження.

75. Проблема захисту авторських прав у сучасну епоху.

76. Наукова стаття та рецензія як форми наукової роботи.

77. Метод моделювання у науковому дослідженні.

78. Вибір методів у процесі наукового дослідження.

79. Роль експерименту у науковому дослідженні. Експериментальний метод у психології.

80. Вчені ступені і звання та їх роль в організації наукових кадрів.

81. Проблема планування наукового дослідження. Складання плану –проспекту та робочого плану.

82. Робота з бібліотечними фондами у процесі наукового дослідження.

83. Порядок захисту дисертаційної роботи.

84. Порядок захисту та специфіка курсової, дипломної, магістерської роботи.

85. Зв’язок методологічних підходів у психології з методичною організацією дослідження.

86. Апробація результатів наукового дослідження. Наукова дискусія.

87. Роль доказів та спростування у розвитку наукового знання. Верифікація та фальсифікація.

88. Методика підготовки та оформлення наукової публікації.

89. Застосування логічних законів і правил у процесі наукового дослідження.

90. Проблема мови та стилю наукової роботи.

91. Конспект і тези як форми навчальної і наукової роботи.

Методики активізації процесу навчання

В цілях інтнесіфікації процесу навчання пропонуються роботи над текстами першоджерел. Для самостійного опрацювання дається певне першоджерело з відповідними поясненнями, переліком проблемних запитань. Студент, по – перше, закріплює навички конспектування наукового тексту, по – друге - поглиблює своє бачення вузькоспеціальних проблем за допомогою філософського підходу до методів дослідження.

Самостійна робота над текстом №1.

Тема: М.Вебер про призначення наукових досліджень та позицію науковця у культурі ХХ ст. (за доповіддю М.Вебера «Наука як покликання і професія»).

1. Культурно – історична ситуація проголошення промови М.Вебера «Наука як призначення та професія».

2. М.Вебер про специфіку наукової діяльності.

3. Характеристика процесів «раціоналізації» у суспільстві ХХ ст. та роль в них науки.

4. Зміна уявлень про призначення науки у суспільстві (з античності часів до ХХ ст.)

5. Причини розчарування в науці у ХХ ст.

6. Боротьба систем цінностей у ХХ ст. роль в ній науки.

7. Призначення науки та педагога- науковця у сучасному суспільстві.

Студент передусім має уяснити, у чому значення праці М.Вебера як вияву його наукової особистості. Автор є одним з найбільших соціологів ХХ ст. який своїми дослідженнями та методологічними підходами зробив революційні зміни не тільки у соціології, а й у соціально - гуманітарних науках в цілому. Розкриваючи перше питання, слід звернути увагу перш за все на ситуацію, коли була проголошена промова М.Вебера перед студентською аудиторією. Кризова ситуація у Німеччині 1918 року була причиною розчарування у науці та раціональному аналізі дійсності. Друге питання може бути розкрите, якщо зрозуміти, що М.Вебер аж ніяк не ототожнює науку із суто раціональною діяльністю, наголошує, що для неї, як і для інших видів людської діяльності, необхідна пристрасть та натхнення. Втім, вчений показує, чому, на відміну від діяльності митця, продукт вченого є певним чином незавершеним. Далі, у питанні третьому, слід звернути увагу на те, чим діяльність і знання людини в умовах раціоналізації відрізняються від ситуації міфологічного мислення, у якій знаходиться людина первісної культури. Але відмінність полягає не просто у більшому обсязі знань сучасної людини про навколишній світ, а по способу ставлення до того, що людина не знає. Відповідь на четверте питання буде зрозумілою, коли ми проаналізуємо, які відповіді давали вчені та філософи у різні епохи на питання «для чого потрібна наука»? У ХХ столітті науці притаманне певне «самообмеження». Розглядаючи п’яте питання, слід подумати над тим, чому сучасна наука не може претендувати на вирішення таких всеохоплюючих проблем, як вона це робила у попередні епохи. Відповідаючи на шосте питання, треба зрозуміти науку як сферу, що сприяє певному світогляду й здійснення свідомому вибору людини. Але чи дає наука остаточний висновок про те, який шлях обрати людині? Звідси виникає відповідь на останнє питання – про призначення науки. Слід розрізняти функції науки, що передбачають технічне оволодіння світом і функцію розуміння цього світу. Проблема полягає у тому, чи може людина, не звертаючись до науки, зробити свідомий вибір у сферах політики, економіки, повсякденного життя?

Питання до самостійної роботи над текстом №1

1. За яких умов, вважає М.Вебер, результати дослідження вченого можуть мати вагоме значення у науці?

2. Що спільне є у діяльності вченого з діяльністю комерсанта або митця? Чим вони відрізняються?

3. Які умови, на думку М.Вебера, необхідні для наукового відкриття?

4. Чому науці необхідна спеціалізація? Чим дилетант у науці відрізняється від професіонала?

5. Які поняття є своєрідними «ідолами» для сучасної молоді, на думку М.Вебера? Чому вона ними захоплюється?

6. Як розуміти висновок Вебера, що праці вченого «бажають бути перевершеними»?

7. У чому полягає сенс процесів інтелектуалізації та раціоналізації, які відбувалися протягом тисячоліть? Чим люди ХХ ст. у цьому плані відрізняються від первісних людей?

8. Що таке «процес розчаклування», що відбувається у західній культурі?

9. Чим ставлення до науки у добу Платона відрізняється від ставлення до неї сучасної Веберу молоді?

10. Яке головне відкриття, на думку М.Вебера, зробили Сократ і Платон?

11. Як і коли, на думку Вебера, з’явився експеримент?

12. Чи вірять у ХХ ст., що наука є шляхом до істинного буття, Бога, щастя?

13. На які питання сучасна наука може, а на які – ніколи не зможе дати відповідь?

14. Як, на думку М. Вебера, співвідноситься науково - викладацька діяльність та політика?

15. Чи може бути науково об’єктивною людина, яка належить до певної релігійної віри?

16. Поясніть висновок Вебера про сучасність: «Різні ціннісні порядки світу знаходяться у непримиренній боротьбі».

17. Що дає, за Вебером, наука людству та окремій людині?

18. Що означає, для М.Вебера, зрозуміти долю нашого часу?

19. Що означає, для Вебера, бути інтелектуально чесним?

20. Які висновки М.Вебера щодо ролі науки у суспільстві можуть через 90 років після написання статті викликати заперечення?

Література для виконання самостійної домашньої роботи: [осн – 39, 50].

Самостійна робота над тектом №2.

Тема: К.Поппер про логіку наукового дослідження та зростання наукового знання (за працею К.Поппера «Логіка та рост наукового знання»).

Використання індуктивного методу у науці як проблема логіки наукового дослідження.

Відмова від «психологізму» при аналізі наукового дослідження.

Порядок дедуктивної перевірки теорій та проблема «демаркації» між наукою та метафізикою.

Вимоги до емпірико – теоретичної системи знання.

Критика К.Поппером позитивістського підходу до теорії метода («натуралізму»).

Формулювання методологічних правил для наукового дослідження.

та поняття «фальсифікації».

Проблеми об’єктивності істини, зростання знання та та прогресу науки.

Для вивчення студентами пропонується кілька репрезентативних уривків з книги відомого методолога науки ХХ ст. К.Поппера «Логіка та рост наукового знання». Перш за все, слід звернути увагу на те, що вчений вважає завданням логіки науки, які науки він характеризує як «емпіричні», чому у науковому пізнанні встає питання виправданості індуктивних методів? Чому К.Поппер критикує будь – які спроби перебільшення ролі індуктивних методів у науковому пізнанні? Зверніть увагу на те, як К.Поппер ставиться до принципу причинності у науки. Він вважає, що ствердження цього принципа виходить за межі емпіричної науки у сферу «метафізики», оскільки розуміння закону причинності ніяк не можна заперечити («піддати фальсифікації».

Питання до самостійної роботи над тектом №2.

1. 1.Чому спроба обґрунтувати принцип індукції зазнає краху, як стверджує К.Поппер?

2. Якщо науці (за Рейхенбахом), завдяки принципу індукції не дано знайти ані остаточну істину, ані остаточну хибу, то на що вона спроможна?

3. У чому полягає різниця між логікою пізнання та психологією пізнання?

4. Чим повинна займатися, за К.Поппером, логіка наукового пізнання: логічною реконструкцією наукового відкриття чи його перевіркою?

5. Чи є, за А.Ейнштейном, суто логічний шлях до пошуку універсальних законів?

6. Якими є чотири шляхи логічної перевірки теорії?

7. Як К.Поппер описує четвертий шлях підтвердження теорії?

8. Яким чином, за К.Поппером, можна охарактеризувати проблему демаркації?

9. Чому К.Поппер не погоджується із твердженням Д.Юма, що метафізику вірніше за все було б кинути у вогонь?

10. Наведіть приклади, коли метафізична (умоспоглядальна) філософія могла сприяти розвитку науки.

11. За що К.Поппер критикує «натуралістичну методологію» науки?

12. Чим відрізнються у науці логічні правила від методологічних?

13. Як К.Поппер ставиться до принципу причинності?

14. Яку роль грають у науці конвенції?

15. Яким вимогам повинна відповідати теоретична система?

16. Що таке фальсифікованість?

17. Що таке конвенціоналізм?

18. Яким вимогам, за К.Поппером, повинна відповідати теоретична система?

19. У чому полягає обмеженість як есенціалізму, так й інструменталізму у розумінні істини та реальності?

20. Яким є критерій прогресу науки?

Література для виконання самостійної домашньої роботи:[осн- 47,50, доп.31,32.].

Самостійна робота над тектом №3.

Тема: У.Еко про методику виконання дипломної роботи (за книгою У.Еко «Як написати дипломну роботу»).

1. Культурно – історична ситуація написання праці У.Еко «Як написати дипломну роботу».

2. Еко про логіку обрання теми дослідження. Переваги та недоліки різних типів тем дослідження.

3. Логіка використання іноземних мов у науковій роботі.

4. Пошук джерел для дипломної роботи.

5. Способи обробки та накопичення наукової інформації.

6. Проблема складання плану дослідження. Логіка викладення матеріалу.

7. Проблеми мови та стилю наукового дослідження.

Книга У.Еко вміщує досить великий об’єм інформації, який потребує уважного вибіркового читання, вдумливого аналізу. Вивчаючи самостійно працю У.Еко «Як написати дипломну роботу», слід звернути увагу перш за все на те, до кого звертається автор, яку мету ставить перед собою, що допомагає зрозуміти студенту. Перш за все необхідне розуміння аргументів У.Еко проти вибору студентами занадто «глобальних» тем дослідження й необхідності їх «звуження». Варто поміркувати про деякі спільні риси та розбіжності сучасної ситуації у науці та суспільстві з тією, яка була тоді, коли У.Еко створював свою роботу. Паралельно з опрацюванням книги бажано подивитися на значення поняття «наука» у філософських словниках та підручниках з філософії та методології науки, усвідомити, чим наука відрізняється від інших способів пізнання світу. Неабиякий інтерес для студента являють собою як методологічні та методичні вказівки Умберто Еко, так і його дружні поради до майбутнього дослідника з боку не тільки досвіченого й продуктивного науковця, але й талановитого письменника й нестандартно мислячої особистості.

Питання до самостійної роботи над текстом №3

1. 1.Яких правил слід дотримуватися, обираючи тему дипломної роботи?

2. Яку тему краще вибрати, монографічну (по одній проблемі) чи обзорну? У чому переваги та недоліки кожної з типів тем?

3. Яку краще вибрати тему, історичну чи теоретичну?

4. Прокоментуйте вираз У.Еко про те, що «дипломній роботі краще бути подібної до статті, ніж до підручника чи словника»?

5. Поясніть фразу У.Еко: «студенту, що захищає диплом, мають бути притаманними смиріння та комунікативный дар»?

6. На якому матеріалі краще робити диплом, на класичному або на сучасному?

7. 7. Якими є правила використання іноземних мов у дипломній роботі?

8. Що розуміє автор під поняттям «наукова робота»?

9. Що є джерелом для дипломної роботи? Які є різновиди джерел?

10. Якою е послідовність пошуку літератури у бібліотеці? Як інтернет – технології трансформують пошук літератури?

11. Чому треба правильно оформлювати бібліографічні записи? Що таке бібліографія?

12. Чому є сенс оформлювати на картках результати обробки літератури?

13. Які фактори слід враховувати, складаючи план роботи?

14. Яка специфіка наукової мови, якою викладається дипломна робота? Чим вона відрізняється від мови літературного твору?

15. Що, як, з якою метою необхідно цитувати?

16. Що таке плагіат?

Література для виконання самостійної домашньої роботи:[осн- 38, 55].

Система поточного та підсумкового контролю

ІНСТРУКЦІЯ ДО ВИКОНАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

Тестові завдання спрямовані на перевірку знань студентів із дисципліни „Методика і організація наукового дослідження”, а також вміння використовувати ці знання на практиці.. Завдання, як і курс, пов’язані з кількома великими блоками матеріалів.По – перше, оцінюється певні знання з історії філософії і науки, коли можна спостерігати першу появу тих чи інших методів на форм організації науки, її світоглядно – методологічне осмислення. По – друге, тести присвячені логіці наукового процесу; його розвитку від класичної до некласичної та постнекласичної науки, що супроводжувалося зміною методів пізнання. По – третє – багато уваги приділено визначенням окремих методів пізнання, їх специфіці. По – четверте, велику увагу приділено проблемам організації наукового індивідуального дослідження (методам самостйіної роботи студента, роботи його над оформленням наукової роботи), як і організації дослідження у більш широкому соціальному контексті. Певна кількість питань пов’язана безпосередньо із спеціальністю студентів, загальними принципами та підходами у психологічному дослідженні. До комплекта тестів додаються ключі.

Тести для модульного тестування з курсу

МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Перше модульне тестування.

Варіант 1.