42. Оцінювання кредитоспроможності підприємства.

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, здатність забезпечити оперативне перетворення активів на ліквідні кошти, спроможність у разі потреби мобілізувати додаткові кошти.

При проведенні оцінювання кредитоспроможності позичальників вітчизняні комерційні банки розрізняють три категорії позичальників: юридичні особи (крім комерційних банків), комерційні банки та фізичні особи. Відповідно до українського законодавства комерційні банки мають щокварталу проводити оцінювання фінансового становища позичальників із тим, щоб вчасно виявляти проблемні кредити та вживати відповідних заходів по них.

Для проведення оцінювання фінансового становища підприємства-позичальника аналізують такі показники його діяльності:

• обсяги реалізації;

• прибутки та збитки;

• рентабельність;

• коефіцієнти ліквідності;

• грошові потоки;

• склад і динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• конкурентну позицію підприємства-позичальника на ринку;

• історію погашення кредитної заборгованості в минулому;

• ефективність менеджменту.

Крім того, враховується макроекономічна ситуація в економіці та наявність державної підтримки підприємства. Постановою Правління НБУ затверджено Рекомендації щодо оцінки кредитоспроможності позичальників, де наведено групи фінансових показників, які доцільно використовувати для аналізу кредитоспроможності позичальників, а також орієнтовні значення, які вони мають приймати.

Групи фінансових показників, які використовуються в міжнародній практиці для оцінювання кредитоспроможності як фінансових, так і нефінансових установ, однакові. Це показники ліквідності, структури капіталу, ефективності та коефіцієнти прибутковості покриття.

42. Поняття валюти і валютного курсу.

Валюта – грошова одиниця , емітована урядом певної країни і що є законним платіжним засобом на території цієї країни. Деякі з національних валют внаслідок стабільності їх курсу і вільної конвертованості  широко застосовуються в міжнародних розрахунках і в якості міжнародних резервних валют – валют, які формують резерви урядів і міжнародних організацій. Валютний курс – це вартість однієї валю- ти , виражена в певній кількості іншої валюти, тобто фактично її ціна. Існує два методи оцінки валютного курсу : пряме і непряме котирування. При прямому котируванні ціна одиниці іноземної валюти відображається через національну валюту, а при непрямому – навпаки. Валютний курс визначається в процесі взаємодії попиту і пропозиції на світових валютних ринках Паритет купівельної сили є різновидом валютного курсу. Це поняття базується на наступному припущенні : при відсутності транспортних витрат і митних бар‘єрів ціни на ідентичні товари приблизно однакові , якщо вимірювати їх в однієї валюті. Якщо ж співставити ціни на ці товари в різних валютах , то  отримана рівність буде фактично вказувати співвідношення між цими двома валютами. Конвертованість валют – це можливість вільного обміну однієї валюти на іншу для всіх категорій економічних суб‘єктів. В міжнарод розрах використовуються в глобальному масштабі лише вільноконвертовані валюти.  Види конвертованості :

- К. за поточними операціями (відсутність обмежень на платежі і трансферти за поточними міжнародними операціями)

- К. за  капітальними операціями (відсутність обмежень на платежі і трансферти за операціями з руху капіталу – прямі та портфельні інвестиції, міжнародний кредит тощо)

Повна  або вільна К. (відсутність будь-яких обмежень на платежі і трансферти за усіма видами операцій).мммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммм