2.1. Організація діяльності прокурора з представництва прав громадян та інтересів держави в адміністративному судочинстві

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України в адміністративних судах можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. За роз'ясненням ВАС України, з 9 вересня 2010 року відновлено дію положення п. З ч. 1 ст. 18 КАС України, якими встановлювалося, що всі адміністративні справи у спорах фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

При зверненні прокурора з позовом до адміністративного суду підвідомчість та підсудність справи суду визначаються згідно з вимогами ст.ст. 17-22 КАС України, з урахуванням ст. З, ч.ч. 3,4 ст. 105, ст. 106 КАС України, що, зокрема, да­ють визначення поняттям справ адміністративної юрисдикції, адміністративного позову (у т.ч. щодо його форми і змісту), суб'єкта владних повноважень, адміністративного договору, сторін в адміністративній справі, перелік позовних вимог, які можуть міститись в адміністративному позові. Повнова­ження прокурора щодо здійснення представництва інтересів громадянина або держави в порядку адміністративного судо­чинства регламентовано ст.ст. 60, 61 КАС України.

Зі змісту ч. 1 ст. 60 вказаного Кодексу вбачається, що повноваження прокурора на звернення з адміністративним позовом до суду про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і участі у цих справах обмежені випадками, встановленими законом. По суті йдеться про положення ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Право прокурора на звернення з позовом до адміністративного суду - це передбачена нормативно-правовими актами можливість прокурора звернутись до адміністративного суду із позовною заявою з метою представництва інтересів громадян або держави з соціальних питань. Право прокурора на пред'явлення позову до адміністративного суду регламентується:

1) Конституцією України (ст. 121);

2) Законом України «Про прокуратуру» (ст.ст. 20, 36-1);

3) Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 60).

З метою представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор, його заступник можуть звернутись з позовом до адміністративного суду, вказавши як позивача конкретного громадянина або певний орган державної влади, місцевого самоврядування.

Свої представницькі функції прокурор може здійснювати на будь-якій стадії адміністративного процесу (ч. 2 ст. 60 КАС України). Це зобов'язує його брати участь у судових засіданнях, оперативно реалізовувати надані законом повноваження з метою якнайповнішого захисту прав, свобод та інтересів осіб, яких він представляє.

Разом із тим деякі особливості повноважень прокурора в адміністративному процесі передбачені ст. 61 КАС України. Так, він не може закінчувати справу примиренням. Прокурор може відмовитися або змінити позовні вимоги, проте це не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої ним подано адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі.

Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої прокурором подано адміністративний позов, не підтримує позовні вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України для звернення прокурора з адміністративним позовом до суду на захист соціальних прав та інтересів особи встановлений шестимісячний строк з дня, коли особа дізналася про порушені ЇЇ права, або місячний строк з дня, коли громадянин дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень про результати розгляду його скарги. Згідно зі ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Прокурор, захищаючи в суді права громадян та інтереси держави з соціальних питань, обов'язково використовує вимоги законів, які гарантують надання вказаних прав. До таких законів можна віднести Сімейний кодекс України, Закони України: «Про житловий фонд соціального призначення» від 19 травня 2009 року (зі змінами від 1 липня 2010 року), «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 року (з останніми змінами від 24 грудня 2008 року), «Про внесення зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо права на стаціонарну медичну допомогу в госпіталях ветеранів війни» від 16 лютого 201 Ороку, «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року (з останніми змінами від 28 грудня 2007 року), «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року (з останніми змінами від 15 грущгя 2009 року), «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 16 січня 2003 року), «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (зі змінами і доповненнями, внесеними 16 квітня 2009 року), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами і доповненнями, внесеними 15 грудня 2009 року), «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 травня 2009 року). «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 31 травня 2005 року (зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2006 року). Наведений перелік не є вичерпним.

Однак прокурору необхідно мати на увазі, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 9 вересня 2010 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, окремі положення Закону України № 1691-VI від 18 лютого 2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» та Цивільного проце­суального кодексу України. Передбачено, що з дня ухвален­ня вказаного рішення втрачають чинність положення зако­нодавства, якими розгляд спорів, пов'язаних із соціальними виплатами, було віднесено до підвідомчості судів загальної юрисдикції, і провадження у таких справах передбачалось здійснювати в порядку цивільного судочинства. Тобто з наведених обставин випливає що, починаючи з 9 вересня 2010 року змінена процедура розгляду справ, пов'язаних із соціальними виплатами. Зазначена категорія спорів підлягає вирішенню адміністративними судами у порядку, визначено­му Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами зазначених вище законів про соціальні права та гарантії громадян прокурор за наявності підстав здійснює представництво їх прав та інтересів в адміністративному суці з таких питань:

- про відмовлення в призначенні пенсії чи будь-якого виду допомоги;

- про призначення пенсії не на тих умовах, на які претен­дував заявник (наприклад, пенсія призначена на загальних умовах, а не в пільгових розмірах);

- про призначення розміру пенсії, коли заявник не згоден З її розміром, порядком обчислення його стажу, заробітку і, відповідно, пенсії;

про утримання зайво виплачених пенсій і допомоги, коли заявник заперечує як сам факт переплат, так і розмір утримань, або наводить докази про свою невинуватість у виникненні переплати;

- дії працівників органів Пенсійного фонду, пов'язані з затримкою виплати пенсій, із припиненням виплати пенсій, включаючи і стягнення недоплачених сум пенсій з вини Органів Пенсійного фонду за минулий час;

про перерахунок пенсії, а саме: про відмовлення в перерахунку пенсії;

- про розмір пенсії при перерахунку, про призначення надбавки до пенсії;

- про переведення з одного виду пенсії на другий, вклю­чаючи відмову в переведенні, про новий розмір пенсії тощо;

- поновлення прав на отримання та стягнення грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям, з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім 'ї, одиноким особам, які досягай 65-річного віку і не мають інших джерел для існування;

- поновлення соціальних прав дітей війни, зокрема щодо отримання знижки при платі за користування комунальними послугами, щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії;

- поновлення соціальних прав громадян похилого віку (стосовно оподаткування одноразової грошової виплати у зв'язку з виходом на пенсію);

- поновлення прав громадян на одержання державної соціальної допомоги на догляд за самотніми громадянами у розмірі і порядку, встановлених Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», отримання житла в спеціально обладнаних будинках, звільнення повністю або частково від сплати земельного податку або орендної плати за землю, безплатну кваліфіковану медичну допомогу в геріатричних центрах, лікарнях для громадян похилого віку та інших стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних установах, а також вдома, забезпечення протезами, слуховими апаратами, зубопротезуванням;

- поновлення соціальних прав ветеранів праці (безплатне зубопротезування, компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування, звільнення від плати за землю та сплати земельного податку, безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту тощо);

- поновлення прав на отримання соціальних послуг особами, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги: щодо застосування комплексу правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у склад­них життєвих обставинах, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність,сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо,. катастрофа тощо), і потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності,соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя).

Перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначений у Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України (затверджений 3 березня 2005 року);

- поновлення прав на отримання громадянами компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення) та інших. Компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом;

- поновлення прав на отримання державної соціальної допомоги інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами на рівні прожиткового мінімуму, а також надбавок до нього.

Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України; - поновлення соціальних прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: на відшкодування громадянам та їх дітям за пошкодження здоров'я або втрату працездатності, втраченого заробітку, який вони мали до ушкодження здоров'я, втрату годувальника, матеріальних втрат, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї, звільнення від сплати податків і мита всіх видів, безплатне придбання ліків за рецептами лікарів, безплатне позачергове зубопротезування, безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Крім того, на отримання допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також збереження за їх бажанням посадового окладу, тарифної ставки (окладу) на новому місці роботи, але не більше одного року у разі звільнення за скороченням штатів або реорганізації підприємства та ін., на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу, виплату працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців поспіль або до 5 місяців у календарному році, отримання 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами, забезпечення позачергово безоплатно автомобілем інвалідів І групи незалежно від наявності медичних показань та інвалідів II групи за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, відсутності у них протипоказань до керування автомобілем; позачергове пільгове забезпечення автомобілем інвалідів II групи за наявності медичних показань та протипоказань до керування з правом передачі керування автомобілем члену сім'ї, поновлення прав на отримання компенсації 50 відсотків вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання, надання безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом, щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- поновлення соціальних прав сімей з дітьми, зокрема: надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей, забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми, у тому числі у зв'язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини, при усиновленні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей, над якими встановлено опіку піклування, на дітей одиноким матерям.

Зазначений вище перелік обставин, які може розглядати суд у сфері соціального захисту, не є вичерпним. У суд може бути оскаржена відмова в наданні різних пільг і переваг, передбачених законами про статус ветеранів війни, праці і військової служби, що мають загальний, а не індивідуальний характер. Наприклад, не може прокурор оскаржити в суд відмову в наданні пенсіонеру одноразової матеріальної допомоги, коли вона надається на розсуд різних державних органів, включаючи органи соціального захисту. Якщо ж пільга має загальний характер і в законі конкретизовані умови її надання (тобто коло осіб, які мають право на неї, характер пільги, умови одержання, зобов'язаний державний орган), то тоді відмову в її наданні можна оскаржити в суд. Наприклад, інваліду війни відмовлено у виплаті компенсації витрат на бензин, ремонт, запасні частини. Таку відмову можна оскаржити в суд, оскільки право інваліда війни на одержання компенсації має цілком конкретний характер.

Крім того, за позовами прокурора щодо захисту інтересів держави соціальної спрямованості у порядку адміністративного судочинства розглядаються справи про:

1) стягнення штрафних санкцій з підприємств, установ та організацій, які не виконали нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів;

2) стягнення простроченої заборгованості зі сплати стра­хових внесків до Пенсійного фонду України;

3) стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків до Фондів соціального страхування;

4) стягнення заборгованості перед бюджетами (позивач - органи державної податкової служби);

5) визнання незаконними актів органів та рішень, дій посадових осіб.

Таким чином, вибір засобів захисту права на соціальне забезпечення залежить від конкретних обставин. Справи, які розглядаються адміністративними судами першої інстанції за участю прокурора, зумовлені їх підвідомчістю. Підвідомчість справ адміністративним судам визначається ст. 17 КАС України.

Прокурору також необхідно мати на увазі, що законодавцем змінено приписи щодо правових наслідків пропуску строку звернення до суду. Чинними положеннями ч. 1 ст. 100 КАС України передбачено: адміністративний позов, поданий ним після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за його заявою не віднайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі прокурору треба додержуватися строку звернення до суду, оскільки у разі пропуску такого строку та визнання вказаних причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду. При цьому судом враховується, що предметом позову в цій категорії справ є дії чи бездіяльність суб 'єкта владних повноважень, пов 'язані з соціальними виплатами, які можуть бути систематичними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому прокурорам необхідно додержуватися строку звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір, щоб уникнути випадків залишення його без розгляду (ч. 1 ст. 100 КАС України), а в іншій частині -відкривати провадження у справі.

Якщо провадження у справі було помилково відкрито за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося, і про пропуск строку стало відомо у ході розгляду справи, суд перевіряє поважність причин пропуску строку на звернення до суду і в разі визнання їх неповажними залишає адміністративний позов без розгляду.