Глава 1.

Завдання органів прокуратури, правові підстави та процесуальні форми участі прокурора в судовому процесі при розгляді справ вказаної категорії

1.1. Завдання представництва прокурора у судах адміністративної і цивільної юрисдикцій щодо захисту соціальних прав громадян та інтересів держави

Одним із головних завдань прокуратури як правозахисного органу є захист приватних і публічних інтересів, зокрема у соціальній сфері правовідносин. Прокурор бере участь у розгляді справ судами як представник держави й виступає гарантом законності при здійсненні судочинства.

Прокуратура виконує це завдання шляхом представництва в суді інтересів громадянина або держави від імені держави (ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»), яке полягає у тому, щоб не тільки своєчасно виявляти посягання на соціальні права громадян та інтереси держави з цих питань, їх порушення, а й невідкладно вживати заходів щодо їх поновлення, у тому числі безпосередньо в суді.

Важливим завданням прокурора з представництва є також своєчасне й ефективне вжиття заходів стосовно захисту прав окремих іромадян та інтересів держави. Однак при розгляді вказаної категорії справ завдання представництва органів прокуратури полягає не лише в дотриманні прав і законних інтересів громадян, держави під час вирішення спорів у суді, але і в тому, щоб судом правильно застосовувалися норми матеріального та процесуального права, виносилися законні й обґрунтовані рішення.

Разом із тим аналіз п. 2 ст. 121 Конституції України, рішень Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року та інших у частині офіційного тлумачення конституційного положення прокуратури України, чинного цивільного процесуального законодавства та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави дійти висновку, що представництво прокурором у суді інтересів громадянина або держави є офіційним - конституційного рівня. Воно має низку специфічних ознак, які суттєво відрізняють його від іншого представництва в судовому процесі. Відмінність прокурорського представництва від інших традиційних видів представництва в суді можна обґрунтовувати тим, що: по-перше, представництво прокурора є офіційним (публічним), конституційного рівня, що має значення самостійної функції прокуратури; по-друге, таке представництво здійснює особливий орган, який не має особистого інтересу, завжди і всюди є охоронцем закону, виступає від імені держави на користь громадянина, держави, суспільства. Отже, представництво прокурора у суді є самостійним інститутом адміністративного та цивільного процесуального права.

1.2. Правові підстави, процесуальні

форми участі прокурора в судовому процесі

при розгляді справ вказаної категорії

1.2.1. Правові підстави

Конституція України не конкретизує, коли прокурор може представляти в суді інтереси громадянина або держави. Нор­ма п. 2 ст. 121 Основного Закону є відсильною, тобто зазначені випадки повинні передбачатись у відповідних законодавчих актах. Тому прокурор, виконуючи свої функції, керується відповідним процесуальним та іншим законодавством. По­ряд із правовими нормами, зазначеними у Законі України «Про прокуратуру» (ст.ст. 20, 33, 36-1), представницькі функції прокурора закріплені у цивільно-процесуальному законодавстві, зокрема в ч. 2 ст. 45 ЦПК України та законодавстві адміністративного судочинства, у тому числі в ч. 2 ст. 60 КАС України, у яких безпосередньо вказано, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави на будь-якій стадії судового процесу. Частиною 4 ст. 46 ЦПК України та ч. 4 ст. 61 КАС України гарантоване право прокурора, який не брав участі у справі, ознайомлюватися з матеріалами справи в суді з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги або заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Прокурор у судочинстві при розгляді справ соціальної спрямованості захищає як права громадян, так і інтереси держави. Але необхідно з'ясувати: що законодавець розумів під поняттям «права»? Відповідно до п. 1 Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 в ч. 1 ст. 4 чинного ЦПК України та інших законів України у логічно-смисловому зв'язку вживається насамперед поняття «права». Це поняття треба розуміти, як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як простий легітимний дозвіл, що є самостійним суб'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності й іншим загальноправовим засадам. Державні інтереси закріплені як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. Державні інтереси прокурор представляє за наявності їх порушень чи загрози порушень загальнодержавних економічних, соціальних, екологічних, інших програм унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними чи з державою, а також коли цього вимагають громадські інтереси при масових порушеннях законності (ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»). Однак поняття «інтереси держави» - категорія оціночна, і суб'єктом її оцінки є винятково прокурор.

Варто зазначити, що у законодавчих та процесуальних актах, галузевому наказі Генерального прокурора України № 6-гн від 29 листопада 2006 року «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» на прокурорів покладено реалізацію однієї з пріоритетних представницьких функції - захисту інтересів найбільш незахищених верств населення у соціальній сфері правовідносин.

При здійсненні прокурором представництва в суді прав громадян йдеться передусім про хворих, особливо прикутих до ліжка та тих, хто має небезпечні захворювання, психічних хворих, визнаних недієздатними або обмежено дієздатними, інвалідів І і 2 груп, престарілих, і насамперед одиноких, які потребують догляду. До категорій громадян, права яких прокурор захищає у суді, належать діти та підлітки-сироти, які залишились без батьківської опіки або кинуті, залишені ними, у тому числі при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав їх батьків або одного з них, а також усиновлені іноземцями, неповнолітні діти багатодітних сімей і одиноких жінок, які мають малолітніх дітей. У полі зору прокурора мають перебувати сім'ї й окремі громадяни, які постраждали від техногенних і природних катастроф та аварій, зокрема від аварії на Чорнобильській атомній електростанції, від злочинів, оскільки іноді передбачені державним бюджетом кошти на надання їм допомоги або компенсації використовуються не за призначенням.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах та форму його здійснення. При прийнятті рішення про представництво інтересів громадянина або держави із соціальних питань в суді він встановлює наявність підстав для такого представництва - обставин, які дають змогу здійснити прокуратурі представницьку функцію у суді.

Разом із тим на законодавчому рівні закріплені й окремі положення, згідно з якими участь прокурора у цивільному судочинстві є обов'язковою. Так, у ст. 281 ЦПК України зазначені такі справи: про надання психіатричної допо­моги у примусовому порядку, про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, про госпіталізацію у примусовому порядку.